Ніч у наметовому містечку

Наметове містечко — це унікальна форма об’єднання українського суспільства. Суспільства
без класів і за законом — від кожного по можливості, кожному за потребами, але
— не комунізм.

Суспільства, об’єднаного однією ідеєю, однією думкою, керованою здоровим глуздом,
добром і справедливістю. В цьому суспільстві немає місця злочинам і бездіяльності.

Як у мурашнику — на кожному лежить певна функція і робочий день ненормований,
але ти можеш бути певним, що рано чи пізно чиєсь дружнє плече тебе обов’язково
підмінить, і ти матимеш хвильку для відпочинку.

Люди тут працюють самовіддано і впевнено, кожна дія, кожен вчинок пронизані любов’ю
до ближнього. Саме тут ти можеш отримати будь-яку допомогу і заручитися будь-якою
підтримкою.

Ця форма людської спільноти виникла як знак протесту, але їхній протест позбавлений
агресії. Що покликало цих людей вийти на вулиці і розбити намети? Ні, це був не
Ющенко, не Тимошенко. Цих людей вивела брехня. І як водень вибухає, потрапляючи
в контакт з повітрям, так і брехня, почута ними, народила новий тип, спочатку,
людини, а потім — суспільства. Homo ukrainicus створили державу республіканського
типу на Майдані Незалежності.

Державу без Конституції, яку заміняє честь, порядність та доброта, державу без
законів, які заміняють відповідальність і відчуття обов’язку перед іншими. Державу
без парламенту, президенту та уряду, але яка не потребує їх. Держава, яка має
мету і ця мета, а також  тепло щирих сердець гріють холодними, вже зимовими ночами.

Тут, у холодних наметах живуть представники сходу і заходу, півночі і півдня.
Тут не лунають заклики до сепаратизму, а дівчина з Антрациту обнімає замерзлого
хлопця із Сокаля. Тут члени молодіжної референтури Конгресу переконують молодих
соціалістів у перспективі правих ідей, тут нестійкі голоси співають повстанські
пісні, а потім російську «Катюшу». Та при всьому цьому вони єдині, і для них немає
більшого щастя, ніж відчуття цієї єдності. Консолідуючим фактором тут виступила
нещирість, цинізм влади, яка посміла збрехати і забрати у людей надію. Саме тому
вони тут. «Разом нас багато – нас не подолати».

У наметовому містечку живуть люди, які вірять, і які переконані в тому, що вони
можуть змінити історію, змінити заради свого майбутнього та майбутнього своїх
дітей.

Вони переможуть, вони вистоять, а потім роз’їдуться по домівках. Та все життя
їх грітиме холодна ніч в наметовому містечку…

Прес-служба Конгресу