Не словом, а ділом усе життя він служив Україні (до 80-річчя з дня народження Григорія Дем’яна)

Серед вчених і громадських діячів нашого часу ім’я Григорія Дем’яна займає особливе місце. Він – педагог, фольклорист, публіцист, бібліограф, краєзнавець, етнографі небайдужий принциповий вчений–народознавець із глибинним, генетичним відчуттям історії та культури українців, правду про яку відкривав своїм краянам навіть у глухі застійні часи панування компартійної ідеології.

Народився Григорій Дем’ян 2 червня 1929 р. у неповторному куточку Сколівських Бескидів у с.Грабовець, що розташувалось, як у чаші, біля підніжжя гори Маківка, де 29 квітня – 1травня 1915 року Українські Січові стрільці здобули перемогу над російськими військами . До слова: про своє рідне село ювіляр написав  і видав  власним коштом книгу «Грабовець (історико-народознавче  дослідження)», Львів, 2007. ця місцевість згодом стала опорою духу українців, а серпневі щорічні прощі збирали тисячі громадян, які демонстрували свою національну гідність та історичну роль перемог стрільців; а ще у селян побутували оповіді про давні часи, які передавалися дітям, а особливо вплинули на гарт духу і формування націоналістичного світогляду юного Григорія події визвольної боротьби проти польських, німецьких та московських окупантів. Запальний юнак прагнув активної діяльності у одному із бойових загонів УПА, який діяв у Грабівці,  та мудрий старший повстанець – «Чорнявий» — порадив кмітливому хлопцю вступити на історичний факультет університету і правдиво оповісти майбутнім поколінням про боротьбу за незалежність України.

У шістнадцять років Григорій Дем’ян розпочав учителювання у рідному селі, а згодом – у Славській, Веренчаніській середній школі, загалом – сорок два роки педагогічної роботи. У 50-70-х роках ХХ ст. Г.Дем’ян працює дуже багато як вчитель-вихователь і вчиться сам – він постійно записує різні жанри народної творчості, публікує їх у всіх доступних збірках фольклору; використовує у роботі з учнями , заохочуючи власним прикладом, до вивчення свого родоводу і тих знань, які оберігали батьки та діди. Саме виховання власним прикладом дало найкращий результат – серед випускників Славської , а згодом і Веренчанської (Чернівецька область) десятирічки понад 50 відсотків вчились у середніх професійних та вищих навчальних закладах, а особливо багато – у педагогічних.

Де б не працював Григорій Дем’ян, він завжди гуртує молодь, вчителів, батьків і створює осередки народознавства, музеї. Григорій Васильович завжди щедро ділився своїми здобутками і методикою роботи у численних публікаціях, а ще більше накопичував своїх записів фольклору, документів тощо. Отже закономірним був його перехід у 1989 р. на конкурсній основі на посаду науковця у Львівське відділення Інституту мистецтвознавства, етнографії та фольклористики ім. М.Рильського (з лютого 1992 р. – Інститут народознавства НАН України у Львові). На той час сільський вчитель Григорій Дем’ян мав 380 публікацій, бо для нього з юного віку було щоденним правилом гасло Івана Франка  «Для України жить!» Окрім постійного зацікавлення народною творчістю Григорій Дем’ян досліджував наукову діяльність одного з  активних діячів «Руської Трійці» Івана Вагилевича (1814-1866). Його пошуки були викладені у кандидатській дисертації, а 1993 р. у опублікованій монографії «Іван Вагилевич – історик і народознавець» (Київ, «Наукова думка»).

Така активна праця та національна гідність, яку Григорій Дем’ян ніколи не приховував, очевидно що спонукала недремне око КДБ ще з 60-х років ( і до 1992 –го) «опікати» вдень і вночі. Хоч нічого протиправного  у його діях не могли інкримінувати, але регулярні приїзди у Славсько (чи Веренчанку) відомих (часто «неблагонадійних») громадських діячів, письменників, вчених, митців дуже цікавила органи, що й спонукало прослуховувати помешкання та «завербувати» сусідів до стеження. Керівництво КДБ, мабуть, зле вивчало біографію Григорія Дем’яна, особливо молоді роки, бо ж саме від повстанців він знав про конспірацію та методику праці під окупацією, навчаючись іще у польській школі у рідному селі.  Саме у 70-х роках Г.Дем’ян записав перші повстанські пісні та колядки у Славську, що свідчить про високу повагу та довіру до нього краян. Після проголошення незалежності України весь кипучий дослідницький азарт вчений спрямував на тему історії УПА і повстанський фольклор (оповідний і пісенний). До Григорія Васильовича часто приходили учасники національно-визвольної боротьби 40-60-х років ХХ ст. на роботу , щоб залишити дрібку пам’яті про героїчну долю їхнього покоління. Записи пісень із різних регіонів України стали вагомою основою узагальнюючої праці «Українські повстанські пісні 1940-2000 років» (Львів, 2003), а ще дослідження «Генерал УПА Олекса Гасин – «Лицар» (Львів, 2003); «Степан Бандера та його родина в народних піснях, переказах та спогадах» (Львів, 2006). У всіх книгах вперше введено у науковий обіг величезний пласт усної народної творчості, який висвітлює заборонену, замовчувану і спотворену сторінку національно-визвольної боротьби українського народу у ХХ ст. (зокрема, книга «Бандерівці», Київ, 1999) . Крім книжкових видань у доробку вченого – сотні публікацій про видатних та рядових діячів ОУН і УПА: Романа Шухевича, Василя Кука, Петра Дужого та інших, а ще організація конференцій та підготовка молодих дослідників; постійний збір нових матеріалів.

Подвижницька праця Григорія Дем’яна на ниві українського народознавства та плідна діяльність у Конгресі українських націоналістів (співзасновником якого він став) оцінена громадськістю : за титанічну фольклористичну працю у 1989 році йому першому присвоєно звання лауреата республіканської народознавчої премії ім. П.Чубинського; у 1992 році йому вручено премію фонду духовного відродження ім. А.Шептицького; пам’ятну медаль НАН України до 125-річчя з дня народження Михайла Грушевського; обрано дійсним членом НТШ; у 1994 році обрано депутатом Верховної Ради України від Сколівського , Старосамбірського і Турківського району Львівської області. Тепер перелік праць Григорія Дем’яна становить  близько тисячі номерів, а основна частина доробку іще чекає свого оприлюднення. З води і роси Вам, вельмишановний  Ювіляре!

Стефанія Гвоздевич,

Львів