Конгрес українських націоналістів

У Тернополі пройшов ювілейний концерт «Заграви»

Тернопільській хор національно-патріотичної пісні «Заграва» відзначив свій 20-ти літній ювілей святковим концертом у приміщені палацу культури «Березіль» імени Леся Курбаса. У репертуарі ювіляра — більше тисячі національно патріотичних пісень та понад 1500 концертів

За свою любов до рідної України ці люди побували за колючим дротом. Та Господь повернув їх на рідні терени, і вони без платні та привілеїв знову й знову виборюють українську Україну піснею.

«Хоч якою б втомленою я була, після співу цього хору хочу не тільки виступати. Я можу навіть іти у бій», —  говорила  світлої пам’яти Слава Стецько сказала про  хор «Заграва».

Напередодні ювілею «Нація і держава» попросила організатора і старосту хору «Заграва» Надію Каменюк розповісти про те, як виник та чого досяг колектив за роки, що минули, і які надії покладає на день завтрашній.

— Ми створювалися у досить буремні переломні часи, — розповідає пані Надія.- То був 1989 рік, коли вже захитався «глиняний колос» СРСР і повіяв вітер свободи. Тернопільський хор «Заграва» народився з ініціативи десятка ентузіастів, переважно учасників національно-визвольної боротьби 40-х років, колишніх політичних в’язнів, яким пощастило вижити в ГУЛАГах та повернутися на рідну українську землю. До старійшин приєдналися молоді симпатики національної ідеї, патріоти, які на той час вже виходили на майдани із синьо-жовтими прапорами, діти репресованих.

Спочатку виник невеликий співочий ансамбль, що виступав перед громадськістю міста Тернополя на Співочому полі, на Театральному майдані, у палаці культури «Березіль», у містах і селах области. Ще і ще раз хочеться поіменно згадати тих, чиєю доброю волею зродилася «Заграва» — це подружжя Євдокія й Петро Кекиші, Ганна і Петро Кудли, Іван Веселовський, Марія Білоус, Зіновій Льондер, Петро Каспрук, Надія Каменюк, Люба Павелко та патріоти молодшого покоління.

— Що символізує слово «заграва» та як його зміст вплинув на долю співочого колективу?

— Заграва — це не тільки тривожний відблиск пожежі, а ще й досвітній палаючий небосхил, що сповіщає про близький схід сонця, погідний і радісний день. Заграва — символ народження нового світу, відчуття близькости благодатної зміни. А далі — судіть самі. Ось лише кілька фактів.

Знаменними і знаковими були віхи творчої і громадянської активности «Заграви». До 130-х роковин перепоховання Великого Кобзаря у травні 1991 року найактивніші хористи вирушили на Сумщину, аби взяти участь у зустрічі Братства шанувальників Тараса Шевченка, яке йшло з Петербурга до Канева останнім шляхом Поета. А коли настав вікопомний день проголошення Незалежности України — 24 серпня 1991 року — тернопільська «Заграва» першою перед будівлею українського парламенту виконала Гімн вільного українського народу «Ще не вмерла Україна».

Мелодію підхоплювали тисячі людей, які прийшли до Верховної Ради вітати Українську Незалежність. Пісня-славень злітала над Майданом, все могутніше линула у київське небо і лунала задля всієї України. Коли ж розпочалася підготовка до Всеукраїнського референдуму на підтвердження проголошеної Незалежности, хор «Заграва» виступав з концертами на Донеччині, об’їхавши 17 шахт та несучи заборонену раніше українську патріотичну пісню східним братам-українцям.

Згодом, отримавши звання народного хор «Заграва» почав концертну діяльність у багатьох регіонах України: на Хмельниччині, Вінниччині, Житомирщині, Волині. Об’їздили всю Україну. Патріотичні пісні у виконанні «Заграви» слухали делегати другого і третього зборів Української Республіканської Партії (УРП) в Києві, першого і другого Великих Зборів Конгресу Українських Націоналістів у палаці культури «Україна», в Будинку Центральної Ради тощо. На повен голос звучали пісні у виконанні хору «Заграва» на майданах і вулицях Києва під час святкування 50-ї річниці від часу створення Української Повстанської Армії (УПА) та під час Помаранчевої революції.

1998 року хористів запросив до Польщі Комітет суспільної опіки над греко-католицькою церквою. Із сльозами на очах слухали відірвані від Батьківщини українці містечка Лялькове хвилюючі й до болю дорогі кожному свідомому українцеві пісні, присвячені 56-річчю УПА. «Заграва» була також активним учасником фестивалю «Повстанські ночі», що відбувався на Рівненщині на місцях боїв УПА з німецькими і більшовицькими зайдами, за що отримав відзнаку Рівненської крайової організації Народного Руху України. «Заграва» співала на урочистих ювілеях Тараса Шевченка, у військових частинах, на відкритті пам’ятника провідникові ОУН Степану Бандері у Тернополі, на кораблі «Славутич» у Криму, на 290-річчі битви під Полтавою. Якщо взятися перелічувати відзнаки та грамоти, що їх отримав хор, напевне, не вистачить і половини газетної шпальти. Однак ми прагнемо не слави, а щоб жила і множилася українська національно-патріотична пісня, щоб цвіла і міцніла Україна, а наш народ ставав повноцінним господарем на власній землі.

Хочу доземно вклонитися шляхетим і безкорисливим хористам, трударям-патріотам, які, не чекаючи винагород і похвал, з чистим серцем і досі йдуть до людей, несучи своїми піснями ідею боротьби за Свободу, за Самостійну Соборну Українську державу.

— Основний склад хору «Заграва» налічує 20 осіб?

— Переважно так. Хоча нас насправді удвічі-втричі більше.

— Пані Надіє, які пісні Ви назвали б найпомітнішими в репертуарі «Заграви»?

— Дуже багато. Це Гімн України, «Ой, у лузі червона калина» С.Чарнецького, «Чуєш, брате мій» братів Лепких, пісні Січових стрільців і воїнів ОУН-УПА відомих і невідомих авторів, історичні пісні («Пісня про Мазепу», «Ой, з-за гори, з-за лиману», «Гей , браття-козаки Степана Руданського, «Вкраїно-мати, кат сконав» Кирила Стеценка тощо), пісні на слова Тараса Шевченка і про Тараса Шевченка («Заповіт», «Реве та стогне Дніпр широкий», «Думи мої», «Зоре моя вечірняя»), низка колядок і молитов («Отче наш», «Єдинородний сину», «У Вифлеємі нині новина», «Нова радість стала», «Добрий вечір тобі, пане господарю»).

Зараз ми вивчили нові пісні про Романа Шухевича та Степана Бандеру. Зокрема про останнього у нас в репертуарі чимало пісень. Кілька років тому приїздив онук Степана Бандери, то був дуже задоволений нашим виступом. Будемо співати також пісню на слова Тараса Шевченка «Розрита могила», щоб нагадати живим про усіх полеглих.

— Маєте підтримку від місцевої влади?

— Багато допомагає управління культури Тернопільської міської державної адміністрації. Та найбільше мене радує, що хор виріс від аматорського до народного. Ми єдині серед співочих колективів Тернопілля отримали премію Братів Лепких.

Я вважаю, що наше слово, наша ідея, наш напрям має бути всюди, тому на запрошення будь-якої політичної партії обов’язково відгукуємося. Націоналісти повинні нести своє слово всім. Коли у нас був Симоненко, то ми прийшли до його кабінету в офісі і заспівали: «Не пора, не пора москалеві, ляхові служить». Головний комуніст був вельми збентежений.

Наш хор робить дуже велику справу. І хоч де б ми були, всюди розповідали про політичну партію Конгрес Українських Націоналістів. Серед безпосередніх учасників хору люди, в тому числі і я, котрі, повернувшись на рідну землю із радянських концтаборів, не мали де переночувати. Доводилося часто переїздити з місця на місце, бо не мали права вільно жити і працювати. Проте ми всі рятувалися самі і свій народ рятували українською патріотичною піснею…

А ще я особисто маю намір збудувати велику символічну могилу у своєму селі на честь усіх Героїв, загиблих за Волю України. І буде напис: «Вони полягли за Україну»…

— Для гастролів потрібні кошти. Хто допомагає?

— Доводиться шукати совісних людей. Часто йдуть назустріч. Хотілося б, щоб хор «Заграва» протримався якомога довше, не дивлячись на скрутні часи…

1 лютого 2009 року Богдан Лобур до 20-річчя «Заграви» написав вірш, умістивши в нього історію створення та зростання нашого колективу. Там є, зокрема, і такі слова:

«В ці дні зоріє золота «Заграва»,

Радіє Україна й всенький світ.

І честь хористам, й диригентам слава,

І всім вам — пісні. Щастя й многа літ!»

Розмову вела Ольга ЮСЕНКО