Бандервіці за нацистськими дротами Аушвіцу: спогади в’язнів «табору смерті»

До 70-ї річниці визволення нацистського концентраційного табору Аушвіц —  спогади друзів Конгресу Українських Націоналістів.

Богдан Качор, Степан Петлицький, Омелян Коваль: унікальні життєві шляхи кожного з цих  політв’язнів, друзів Конгресу та палких націоналістів, є взірцями лицарської звитяги, непересічного патріотизму, мужності, відданості та самопожертви.

Скільки їх, палких патріотів, що переживши жахіття совєцьких та німецьких концтаборів, залишилось наразі в живих?  Спогади цих людей є дійсно безцінними для світової  історії загалом та історії української нації зокрема.

Пройшовши катування Аушвіцу, вони протягом усього життя доводили  і доводять свою безмежну любов до Батьківщини.

Так, видатний громадсько-політичний  діяч, націоналіст друг Богдан Качор є діючим Головою Світової Ліги Українських Політв’язнів і знаним меценатом. Його сподвижницьку діяльність для відновлення історичної правди про українців у німецьких і большевицьких концтаборах високо цінують у всьому світі.

Про тортури в гестапо, катування, в тому числі, голодом, у нацистських концтаборах, про смерть побратимів Богдан Качор написав розлогі спогади.  Бо ж «багато наших друзів загинуло, не дочекавшись вимріяної волі», то, певно, про власні страждання вирішив і не писати. Хоча знаємо, що коли їх визволили американці 6 травня 1945 року, то двадцятирічний Богдан важив… аж 39 кілограмів. Ось як він розповідає про вишуканий садизм, до якого вдавалися нацисти в Освєнцімі (польська назва Аушвіцу): «Там був так званий одинадцятий блок, на території якого розстрілювали і вішали в’язнів. Була розстрільна стінка, стояла шибениця. Як закінчувалася екзекуція і тіла жертв забирали, нас заганяли на те подвір’я, де лежало закривавлене вбрання. Думаю, що то було для психологічного пригнічення, щоб ми заломлювалися психічно… Очевидно і таке треба було пережити, витримати й не піддатися, бо хто піддався, то пропав. На одинадцятому блоці ми перебували протягом двох тижнів. То була така своєрідна карантина…»

Ще один наш побратим націоналіст, член ОУН, що відійшов  у вічність  у серпні минулого року, в’язень нацистських таборів Освенціму та Ебензе Степан Петелицький у своїй книжці з красномовною  назвою «До Освенціму за Україну»  підкреслював, що втрати України у II Світовій війні перевищують втрати будь-якої іншої європейської держави, і про це ніколи не можна забувати і прагнув донести до мільйонів українців, якою складною, героїчною і трагічною була тодішня боротьба за волю. Він писав: «Ми були цифрами, номерами. Нацисти були обліковцями людських тіл, рахівниками трупів і ми були нічим для них, лише багатьма робочими одиницями, які, поки є потреба, можна використовувати, а потім спалити як сміття… Ми промарширували своїми дерев’яними підошвами через ворота з металевим написом Arbeit Macht Frei – «Робота звільнить вас». На той час я вже знав, що це означає. Єдиним способом звільнитися було дати їм запрацювати себе до смерті. Таким чином ти міг втекти… через димар крематорію…»

У своїх спогадах славної пам’яті друг Степан Петелицький наголошував, що навіть в нелюдських умовах вони намагалися вижити : «Ми, відомі як бандерівці, через нашу належність до фракції Бандери в ОУН, гуртувалися. Ми знаходили один одного і намагалися допомагати один одному та іншим українцям, наскільки було можливо».

Унікальними є і спогади Омеляна Коваля, будівничого нашої партії,соратника першої Голови Конгресу Стави Стецько, якому 24 лютог0 виповниться 95. Цього року Конгрес Українських Націоналістів рішенням Головного Проводу ініціював присвоєння звання Героя України другу Омеляну Ковалю, останньому ще живому бандерівцю з першого етапу українських націоналістів до Аушвіца. Центр досліджень визвольного руху спільно з Українським інститутом національної пам’яті виклав у мережу відео-записи спогадів Омеляна Коваля — провідного члена ОУН, який був ув’язнений нацистами упродовж п’яти років.

Омеляна Коваля нацисти заарештували 15 вересня 1941 р. під час масових арештів членів ОУН(б). Спершу бандерівців відправили до в’язниці на вул. Лонцького у Львові, відтак — до «Монтелюпіху» в Кракові. 20 липня 1942 р. групу заарештованих бандерівців депортували до концтабору Аушвіц-І.

Зазначимо, що Голова Конгресу Українських Націоналістів нещодавно зустрічався з  другом Омеляном  у Львові, Степан Брацюнь наголосив: «Саме зараз, в важкі часи, коли в Україні йде війна за незалежність і чобіт кремлівського агресора топче нашу землю, незламний лицарський дух українських патріотів до яких належить Омелян Коваль  вселяє в нас могутню віру в те, що шляхетні ідеали українського націоналізму залишаться неперможними у боротьбі за Українську Самостійну Соборну Державу. Їх життєві дороги є свідченням незнищенності українського духу»

На фото: Омелян Коваль та Степан Брацюнь, зустріч у Львові 23 січня 2015 року


Прес-служба КУН