Пам’яті мужніх звитяжців

20 листопада 2016 року виповнилося 95 років з часу героїчного вчинку 359 українських вояків Волинської похідної групи армії Української Народної Республіки (УНР), які, потрапивши у ворожий полон, відмовились перейти на службу до Червоної армії і були розстріляні окупантами у селі Базар (нині Народицького району Житомирської області).

…Серед людських городів у Базарі були дві занедбані могили, порослі бур’янами. Одна метрів 60, друга – метрів 40. В одній, кажуть, розстріляні, а в другій померлі поранені. Полонених, у тому числі й поранених, тримали в церкві с. Малі Миньки, 18 листопада їх відконвоювали до містечка Базар, зачинили в церкві та двох синагогах. 
21 листопада 1921 року 359 полонених, у тому числі й поранених, котовці вивели за село, зачитали постанову «п’ятірки» про розстріл їх як «ворогів народу». Перед розстрілом один з старшин подав команду «струнко» та всі заспівали національний гімн «Ще не вмерла Україна!». Під звуки національного гімну гинули наші герої. Прикметно, що наказ про розстріл підписано вже після здійснення вироку, продиктованого єдиною лише «революционной совестью». Серед московских окупантів, які заднім числом підписали вирок, не було жодного українця!
У 1941 році, за німецької окупації, українські націоналісти-мельниківці (ОУНм) організували тут велелюдне відзначення 20-ї річниці Базарської трагедії. Керував ним Олег Кандиба-Ольжич, закатований пізніше в німецькому концтаборі Закзенхаузен. Знову пролунав у Базарі гімн «Ще не вмерла Україна…», засвідчуючи волю народу змагатися за свою незалежність. Було воздвигнуто й освячено дерев’яний хрест. Німці в цьому вшануванні побачили загрозу їхній владі. Гестапівські аґенти почали арештовувати учасників подій у Базарі, в довколишніх селах, потім у Коростені, Радомишлі, Житомирі. Біль­шість утримували в Радомишльській тюрмі та в Житомирській тюрмі на вулиці Пушкінській. На початку грудня на Мальованці в Житомирі їх почали розстрілювати. За тодішніми підрахунками, на Житомирщині було заарештовано і розстріляно 721 особу.
Світлу пам’ять героїв Базару вже наприкінці радянської окупації розпочали офіційно вшанувати лише через 50 років – з осені 1991 року. Житомирські організації УРП, СНУМу та РУХу встановили на могилі хрести і таблицю з іменами всіх 359 героїв, вони були освячені 17 листопада в присутності кількох сотень людей – місцевих і приїжджих з усієї України. Страчених під Базаром за поданням СБУ реабілітовано Генеральною прокуратурою України. 
У 2000 році українськими ветеранами визвольних змагань з Об’єднання бувших вояків Українців у Великій Британії, Українською Автокефальною Православною Церквою Великобританії та членами Спілки офіцерів України у селі Базар Народицького району, Житомирської області на братській могилі розстріляних Героїв було побудовано величний Меморіал пам’яті Героїв Базару з іменами полеглих воїнів. Робота – житомирського скульптора Олександра Бориса. У жовтні 2002 на території меморіалу були перепоховані з братської могили біля с.Звіздаль останки 46-ти воїнів Армії УНР – учасників Другого зимового походу, які полягли у бою. Їхні могили в лісах знайшли базарець Павло Єсипчук та житомирянин, у минулому політв’язень, Сергій Бабич. У списку страчених є вояки з усіх центральних областей України, особливо багато – родом з нинішніх Вінницької (58), Хмельницької (50), Київської (34), Полтавської (32) та Черкаської (25) областей. Уже в кількох містах і селах України встановлені пам’ятні таблиці з іменами героїв Базару.
Меморіал став місцем щорічного всенародного вшанування пам’яті загиблих воїнів УНР не лише народними депутатами незалежної України, представниками державницьких сил України, а й українцями всього світу та прийняття майбутніми захисниками України присяги на вірність Українському народу. На прикладах жертовності незламних вояків-повстанців армії УНР, які загинули за відмову служити московсько-більшовицьким окупантам і не зрадили Присязі українському народу, закарбувавши свій вчинок і свої імена у героїчну історію визвольних змагань Української Нації, виховуються вже декілька поколінь української молоді: школярів, студентів, курсантів… На прикладі їхнього подвигу має гартуватись і сучасне українське військо, отримуючи незбориму енергію для святої боротьби за незалежність Української Держави. На превеликий жаль, жоден з представників вищої ланки державного керівництва ще ні разу не відвідав Меморіалу і не віддав належну шану світлій пам’яті мужніх борців за незалежність нашої держави у ті далекі часи. Можливо, до вже не далекого 100-літнього ювілею надумають…
Час не владний над вчинком героїв. 95 років, що минули з того часу, повертають нас в ті роки, примушуючи схилити голови перед славною пам’яттю українських лицарів ідеї та чину, учасниками національно-визвольних змагань. 
Відкрив цьогорічний мітинг та провів його, після поминальної молитви за убієнними, заступник Голови СОУ та заступник Голови Конгресу Українських Націоналістів, капітан першого рангу Євген Лупаков.
Цьогоріч участь у заходах, присвячених пам’ятній події, взяли сільський староста Базару  Олександр Будько, голова Народицької райдержадміністрації, керівник Житомирської «Просвіти» Святослав Васильчук – з довідкою про Другий зимовий похід, Герой України, поет Дмитро Павличко, Голова СОУ, генерал-лейтенант Олександр Скіпальський – з історичною довідкою про історію експансії Московської імперії, депутат Житомирської облради Сидір Кизін з ініціативою про створення у селі Базар повноцінного музею, присвяченого Героям Базару, директор Барського коледжу транспорту та будівництва Йосип Кібітлевський, котрий привіз вже в четвертий раз (!) для приведення до Присяги українському народу кращих своїх студентів, Зоя Ружин – представник Мистецького Арсеналу, яка разом зі студентами Київського коледжу з посиленою військовою підготовкою презентувала на заході Рушник національної єдності.  Голова Дніпровської районної організації Конгресу в м. Києві,  режисер столичного театру «Дзеркало» Володимир Петранюк, вшановуючи подвиг Героїв Базару,  зачитав поезію.

Участь у заходах із вшанування пам’яті героїчно полеглих вояків взяв військовий оркестр, почесна варта і салютна група Житомирського військового інституту, ліцеїсти Військового ліцею імені Богуна, представники Конгресу Українських Націоналістів, Української партії, НРУ, ОУН(м), ОУН(д),  ВО«Свобода», Українського козацтва, «Чорних запорожців», «Соловецького Братства», «Мемо­ріалу», Київського товариства політв’язнів і репресованих.


Георгій Лук’янчук