«Росія згине, коли зійде українське сонце…»

Традиційний Форум видавців у Львові – цьогоріч XXIII-ій – це завжди подія, як дехто вважає, планетарного масштабу. Де ще побачиш стільки прекрасних книжок, дещицю з них навіть прикупиш, переживеш неповторні враження від зустрічей, жалкуючи, що не можеш одночасно побувати на двох-трьох заходах? Останніх, ну дуже багато. Судіть самі. Програма роботи одного дня Форуму заледве вміщувалася на п’яти газетних шпальтах. І як би не старався найоптимальніше спланувати день для презентацій, автограф-сесій, літературних читань чи авторських зустрічей, навряд чи вдасться побувати більше, ніж на чотирьох – п яти. Форум, як відомо, тривав три дні – 15 – 17 вересня. Кожний, хто його відвідав, виніс, як і я, певні враження. Мої – багатющі, пов’язані з книгами та їх авторами – відомими і незнаними. Та в епіцентрі всіх подій і вражень для мене була незабутня зустріч з Аллою Дудаєвою, заради якої, знехтувавши «дуже важливими» повсякденними справами, я помчалася до Львова.
Алла, почесний гість Форуму, презентувала свою книгу «Мільйон перший. Джохар Дудаєв» в перекладі українською мовою, справила сильне враження на журналістів, учасників Форуму, всіх, з ким зустрічалася. Презентацією українського перекладу вона вшановувала пам’ять свого чоловіка у двадцяту річницю його загибелі. Данину героїчному життю Джохара таким чином Алла віддає щороку відкриттям виставки або презентацією книги в одній із країн Європи. Зустрічаючись із нею, голова Львівської облдержадміністрації Олег Синютка вручив почесній гості символічний подарунок – Герб України, а на Церемонії вручення Премії «Найкраща книга Форуму-16» у Львівському театрі опери та балету – Грамоту облдержадміністрації, сказавши: «Алла Дудаєва носить прізвище, яке стало символом свободи не тільки для чеченського народу, який бореться проти російських поневолювачів, а й символом для українського народу».
У рамках ХХШ Форуму видавців в Актовій залі Університету відбувалася власне презентація книги «Мільйон Перший. Джохар Дудаєв», яка цього року побачила світ у львівській дизайн-студії «Папуга». Виступаючи перед аудиторією, Алла Дудаєва розповідала про Першу російсько-чеченську війну, про Джохара – від їхнього знайомства аж до його загибелі: він умирав на її руках. Дорікала Європі, яка мовчки спостерігала за трагедією Ічкерії, говорила про тих, хто сприяв Москві у знищенні Дудаєва. Алла повторила слова Джохара, які навела у своїй книзі: «Росія згине, коли зійде українське сонце». Чи варто казати, яка атмосфера панувала в залі
…Сталося так, що в моєму житті Ічкерія, її героїчні сини і дочки, їхня жертовність у боротьбі за свободу зайняли особливе місце. І не лише як журналістки: вперше я побувала в Чеченії в січні 1992 року, взяла інтерв’ю в Президента Дудаєва («Здравствуйте, господин Президент!» – привіталась я з ним і почула: «Вітаю вас! Як справи в Україні?» – Дудаєв говорив українською, яку опанував під час військової служби в Україні). Мене захопив чеченський дух свободи, яка для мене завжди була найвищою цінністю. Вже згодом, під час Першої російсько-чеченської війни, я побачила цей «дух свободи» в дії. Як і сказані Джохаром пам’ятні слова: «Кожен чеченець – воїн. Виповнилося шість років – ставай до лав захисників Вітчизни». Жодного разу ні від генерала, ні від бійця я не чула скигління, що їм не здолати російського агресора. Капітулянтських настроїв в Ічкерії не могло бути апріорі, а якби їх озвучив хтось із чоловіків, то вкрив би себе кінецьсвітньою ганьбою. Відчайдухи кидалися з гранатами під російські танки, аж поки Джохар не заборонив такі жертовні акти офіційно. І пояснив чому: «В Росії більше танків, ніж у нас людей». На війні перемагає не зброя, а дух воїнів. Тому чеченці перемогли в Першій війні…
У Львові ми з Аллою згадували тих, хто відійшов у засвіти, говорили про найдорожчих, про долю наших народів. Вона вкотре нагадала слова Дудаєва: «Росія згине, коли зійде українське сонце…» Минуло двадцять років, як вбито Джохара, та він і досі поруч з Аллою…
Інтерв’ю з Аллою Дудаєвою – в наступному числі «Нації і держави».

Марія БАЗЕЛЮК

«Нація і Держава», №9 від 29 вересня 2016 р.