У Бабиному Яру відкриють пам’ятник Олені Телізі

У суботу, 25 лютого 2017 року, у столиці, на перетині вулиць О. Теліги та Мельникова (на території Бабиного Яру) відбудеться урочисте відкриття і освячення  духовенством УПЦ КП пам’ятника  видатній діячці ОУН, українській поетесі Олені Телізі. Початок заходу — о 13.00.

Пам’ятник Олені Телізі буде встановлено на виконання Указу Президента України «Про відзначення 100-річчя від дня народження Олени Теліги” та розпорядження виконавчого органу КМДА від 20.02.2015 №144. А також за рішенням Оргкомітету із підготовки та проведення заходів у зв’язку з 75-ми роковинами трагедії Бабиного Яру.

Автори скульптурної композиції: Олександра Рубан, Віктор Липовка та Іван Єршов.

Довідка:

Олена Іванівна Теліга (дівоче прізвище Шовгенова) народилася 21 липня 1906 року в місті Іллінську під Москвою у шляхетній родині. Мати майбутньої поетеси Уляна (Юлія) Степанівна Качковська була родом з Поділля з сім’ї священика. Батько Іван Опанасович Шовгенов (Шовгенів) з 1905 по 1911 рік жив і працював у Москві, а з 1911 року певний час виконував обов’язки професора у Санкт-Петербурзькому університеті. 1918 року сім’я Шовгенівих переїздить до революційного Києва. Олена навчається у жіночій гімназії.

1920 року батько (очолював департамент водних, шосейних і ґрунтових доріг міністерства шляхів Української Народної Республіки)  і старший брат Олени (доброволець Армії УНР)  опиняються в еміграції. Олена з матір’ю та молодшим братом покидають окупований більшовиками Київ 1922-го.

Із липня 1922-го родина Шовгенівих разом проживала у Подєбрадах (Чехословаччина). Тут Олена входить у середовище молодих українських поетів та інтелектуалів. Знайомиться з Леонідом Мосендзом, Євгеном Маланюком, Юрієм Дараганом, Василем Куриленком, Наталією Лівицькою-Холодною, Оксаною Лятуринською, Олегом Штулем.

Із 1923 року навчається на історико-філологічному відділенні Українського педагогічного інституту ім. Драгоманова у Празі. У цей період розпочалася її літературна діяльність. 1926 року Олена  виходить заміж за українського емігранта з Кубані, студента  Української господарської академії в Подєбрадах Михайла Телігу.

1929 року після смерті матері Олени подружжя переїздить до Варшави. Тут Олена Теліга вчителює і стає постійним автором редагованого Дмитром Донцовим львівського “Вістника”. Із 1939-го – у Кракові. Олена цікавиться діяльністю Організації українських націоналістів ще у Варшаві, а в Кракові вступає до ОУН(м), працює в культурній референтурі, якою керував Олег Ольжич. Готує тексти листівок та відозв, які надсилаються до України.

У жовтні 1941-го у складі похідної групи ОУН разом із Уласом Самчуком вирушає до окупованого нацистами Києва. Тут вона очолює Спілку письменників та редагує літературно-мистецький додаток до газети “Українське слово” – журнал “Літаври”. Активна націєтворча робота оунівців йшла врозріз із політикою окупаційної німецької адміністрації. У грудні 1941-го відбулися перші арешти серед націоналістів. Олену Телігу разом із чоловіком Михайлом арештували 9 лютого 1942 року й розстріляли того ж місяця у Бабиному Яру.

Поетесу попереджали про можливий арешт, але вона навідріз відмовилася тікати з міста: «Коли поети пишуть про відвагу, твердість, шляхетність посвяти й цими творами запалюють та шлють на небезпеку інших, то як можуть самі цього не робити?… Коли я загину, то знатиму й іншим покажу, що жила так, як хотіла й як повинна була жити».

Точна дата розстрілу Олени Теліги у Бабиному Яру невідома. Її соратник О. Штуль-Жданович вважав, що вона загинула 13 лютого, за іншими даними це сталося 21 лютого. Саме 21 лютого із 1992 року є днем вшанування пам’яті Олени Теліги у Бабиному Яру українською громадськістю.


За повідомленням Українського Інституту національної пам’яті

Прес-служба КУН