Конгрес українських націоналістів

ОЛЕГ СЕНЦОВ. ЛИЦАР ЧЕСТІ

У лабетах московських катів кінорежисер Олег Сенцов перебуває п’ятий рік. Його схопили 10 травня 2014-го, допитували, катували і за сфабрикованим звинуваченням – у підготовці терактів – засудили до 20 років позбавлення волі. Але не зламали. Нескореність Олега найдужче розлютила його катів: ущербні істоти, вони з поблажливою зневагою ставляться до рабів, але не прощають хоробрим їх вільного духу.

Путін належить до ущербних і мстивих. Він усвідомлює свої шанси на майбутнє: трибунал у Гаазі або задвірки цивілізації, до яких В.В.П. уже прямує – повільно, але невпинно. Тож його ненависть до Олега Сенцова, на захист якого піднявся весь цивілізований світ (за винятком Є.Мураєва та йому подібних, але для них «цивілізація» – біля путінської пантофлі), не співмірна з адекватними вчинками. Зневажений інтелектуалами й правителями, Путін відповів їм не як державний муж, а як водиться у «заплечних дел мастеров» – по-чекістськи. Оглухнувши й онімівши, він «не почув» жодного тверезого голосу, відтак і не відповів на нього.

Лють Путіна зосередилася на Сенцову і на всіх українцях, яких він залюбки спровадив би до «білих ведмедів» – нехай би там утішалися «вольницею». Та путінське озлоблення на український народ (і на весь цивілізований світ) довелося сповна відчути на собі нашому кінорежисеру. Його возили по всій Росії в пошуках «підходящого» місцеперебування. І, схоже, знайшли – в надії на те, що там-таки талант його знидіє, а сам він… хто зна як виживе і чи виживе. Одне слово, Олега Сенцова запроторили в Заполяр’я, в колонію суворого режиму, що в Ямало-Ненецькому автономному окрузі, більше відомому як Білий ведмідь. В’язня позбавили можливості спілкуватися з навколишнім світом. Жодного телефонного дзвінка, жодного побачення, жодної вісточки про те, як вболіває за нього людство! А в різних кінцях «необ’ятной» родіни Путіна знемагають такі ж, як і він українці. Без підтримки, без захисту, без жодного правдивого слова! Схоже, саме ця обставина – нелюдські умови перебування й звірячі знущання над ув’язненими українцями – спонукали Олега Сенцова кинути виклик ворогові і до кінця стояти з ним на прю, навіть якщо кінець буде смертельним. 14 травня він оголосив голодування, вимагаючи звільнити з російських концтаборів усіх українських заручників. Їх там понад сімдесят.

Нині про долю Сенцова майже нічого невідомо, що викликає тривогу й найгірші припущення. Коли до прес-секретаря В.Путіна звернулися із запитанням, чи Сенцов – живий, Д.Пєсков відповів: «Нічого не можу сказати з цього приводу». Що це? Така двозначність навмисна чи за нею стоїть новина, яку Кремль оприлюднить після чемпіонату?

Уповноважена Верховної Ради України з прав людини Людмила Денисова, яка вже два тижні перебуває в РФ, досі не змогла добитися зустрічі з жодним українцем, ув’язненим у Росії. А були ж попередні домовленості Президента України з Путіним! Мало того, Людмила Денисова прибула до місця ув’язнення О.Сенцова, п’ять днів добивалася зустрічі з ним. Марно. Їй відмовили навіть у відеозв’язку з ним! Адміністрація колонії навідріз відмовилася інформувати її про стан здоров’я Сенцова! Схоже, садистські притаманності Путіна можна вгамувати лише адекватною жорстокістю. Чемпіонат з футболу, який Кремль собі вициганив у ненайпристойніший спосіб, кремлівський тиран мав би використати (на що й сподівалася Європа, але не ми) для вчинення жесту «доброї волі» й звільнити із своїх застінків бодай частину українців. Натомість він демонструє свою зневагу світові, ігноруючи його волю й заклики не вбивати Сенцова.

Чи стане уроком для людства звиродніла поведінка кремлівського вождя? Чи знайдуться мудрі й хоробрі на цій планеті, аби врятувати її від потопту публічного ката, який  вже споглядає нашу цивілізацію через приціл?


ГОЛОВНИЙ ПРОВІД КОНГРЕСУ УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛІСТІВ