Конгрес українських націоналістів

ПРОСТИ І ПРОЩАВАЙ

Конгрес Українських Націоналістів  у глибокому смутку повідомляє, що 19 січня 2019 року, у Львові, на 99-у році життя, відійшов у засвіти  провідний діяч Організації Українських Націоналістів, в’язень нацистських концтаборів, один із засновників Конгресу Українських Націоналістів, соратник першої Голови Конгресу Слави Стецько   наш друг і побратим

Омелян       КОВАЛЬ.

Перед світлою пам’яттю новопреставленого схиляємо  у жалобі голови  та нагадуємо фрагменти його величної та жертовної  дороги життя, до останку  присвяченого визвольній боротьбі української нації за свободу, за створення на її етнічних землях  Української Соборної Держави.

Омелян  Коваль – учасник національно-визвольної боротьби проти німецьких та комуно-більшовицьких окупантів за державну незалежність України 1941-1991 років, в’язень  нацистського табору Аушвіц, багатолітній голова Українського Допомогового Комітету в Бельгії, президент Європейського конгресу українців, Голова світової управи Спілки  Української  Молоді, член Українського Державного Правління під головуванням Ярослава Стецька,  соратник та друг Степана Бандери, Степана Ленкавського, Ярослава Стецька  і Слави Стецько та інших відомих українських громадсько-політичних діячів. Після здобуття державної незалежності України п. Омелян Коваль з дружиною Іванною Куропась, перебуваючи в статусі політичних втікачів під егідою Організації Об’єднаних Націй, вперше отримали громадянство України і повернулися на постійне проживання до Львова.

Омелян Коваль народився 24 лютого 1920 року в селі Рахиня Долинського району Івано-Франківської області. До національно-визвольних змагань долучився ще в юності У перші дні липня 1941 року, в місті Долина на Івано-Франківщині, Омелян Коваль проголошував Акт відновлення Української держави, ухвалений Народними Зборами 30 червня у Львові. Після цього  ув’язнений гестапо, перебував у тюрмі «на Лонцького» у Львові, а згодом — у в’язниці Монтелюпіх у Кракові. Нацисти запроторили його до концтабору Аушвіц, де він перебуав разом із братами Степана Бандери — Василем і Олександром та Петром Мірчуком.  Після визволення, перебуваючи в еміграції, Омелян Коваль понад 20 років був Головою Центральної Управи  Спілки Української Молоді,  видавав і був головним редактором  журналів  для дітей та молоді «Крилаті» та «Авангард», річні підшивки яких є справжніми енциклопедіями з виховання молодого покоління. Під керівництвом Омеляна Коваля через Спілку Української  Молоді  пройшли виховання тисячі молодих українців, які мешкали за кордоном. Авторитетний громадський діяч, він належав до Ради директорів Світового Конгресу Українців, був одним із президентів Європейського Конгресу Українців. Від 1955-го до 1961 року працював  на посаді Генерального секретаря Світового Інтеркомітету Допомоги біженцям Центральної та Східної Європи. Згодом став  головою цієї організації (1961-1991 рр.)

Після проголошення незалежної Української Держави Омелян Коваль активно долучився  до її суспільно-громадського та політичного життя. Був ініціатором створення  Всеукраїнського  педагогічного  товариства імені Григорія Ващенка, яке сприяло реформуванню освіти України  на українських національних культурних та духовних традиціях. Омелян Коваль організував збір коштів на багатотомне  видання  праць видатного українського педагога Григорія Ващенка. За сприяння О.Коваля видана багатотисячним накладом його основна, фундаментальна праця — “Виховний ідеал” , яка поширена в усіх навчальних закладів України від середньої школи до вузу. Він активно підтримував Голову товариства, професора Анатолія Погрібного,  як його заступник,  вів декілька напрямків діяльності педагогічного товариства зокрема, міжнародну діяльність.

Як один із найближчих соратників Голови ОУН Слави Стецько, з 1991року  брав активну  участь у створенні та роботі  Конгресу Українських Націоналістів,  зокрема брав активну участь у написанні проекту Конституції України, який презентував Конгрес Українських Націоналістів у січні 1995 року як перший цілісний проект основного Закону України, високо оцінений провідними юристами.

З 1997 року Омелян Коваль  – громадянин України.

Його подвижництво високо оцінила Українська держава, нагородивши орденом Свободи. До останньої хвилини життя, до останнього подиху він жив Україною, про що ми, його побратими, ніколи не забудемо.

Прощаючись з другом Омеляном навіки, кажемо :»Прости і прощавай». Висловлюємо глибокі співчуття його  родині – двом синам і двом дочкам. Молимо Всевишнього, аби оселив його душу там, де праведні спочивають.


Голова Конгресу Українських Націоналістів      Степан  БРАЦЮНЬ