ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ І ВІЧНА СЛАВА ВАСИЛЮ ШПІЦЕРУ!

Конгрес Українських Націоналістів  із   глибоким  сумом    повідомляє, що 27 серпня  2020 року, на 73-му році життя, відійшов у засвіти Великий Син Українського народу,  член Головного Проводу Конгресу Українських Націоналістів, заступник Голови Конгресу (2010-2016рр), активний громадсько-політичний діяч, державник, науковець, знаний публіцист, міський голова Львова у 1990-1994 роках, славної пам’яті друг Василь Шпіцер.

Смерть друга Василя Шпіцера – велика втрата для нас усіх, його друзів націоналістів. З пошаною схиляємо наші голови, прощаємося і молимо Всевишнього  за упокій  його душі в дорозі до іншого життя, життя вічного.

Ми високо цінуємо внесок друга Василя Шпіцера у відродження української нації та її держави.

Коротко нагадаємо найважливіші віхи його життя:

Василь Іванович Шпіцер народився 2 жовтня 1947 року в с. Нижня Лукавиця Стрийського району Львівської області.

У 1965 році закінчив з відзнакою Стрийську СШ №10, 1970 року – Львівський політехнічний інститут, електрофізичний факультет за спеціальністю «Діелектрики і напівпровідники», отримав кваліфікацію інженера електронної техніки. У 1980–1984 рр. навчався в аспірантурі Московського авіаційного інституту, захистив кандидатську дисертацію. У 1971–1973 рр. – майстер, старший майстер ВО «Союзенергоавтоматика» у м.Львові. У 1973–1990 рр. – інженер, старший інженер, провідний інженер, начальник сектора у Львівському науково-дослідному радіотехнічному інституті. Автор, співавтор понад 50 наукових робіт, в тому числі 25 винаходів.

З початком перебудови активно включився в громадську діяльність: був делегатом установчого з’їзду Товариства української мови ім. Тараса Шевченка у Києві, делегатом установчої конференції Руху у Львові, членом президії обласної організації ТУМ ім. Тараса Шевченка. Був головою Львівської обласної організації «Порозуміння».

У 1990 році був  обраний депутатом Львівської обласної та міської Рад.

У 1990–1994 роках – голова Львівської міської Ради та міськвиконкому (по-теперішньому – міський голова Львова).

У 1994–1995 роках – начальник управління праці Львівської обласної державної адміністрації.

З 1996 року – заступник директора Дочірньої фірми «ГАЛЬ-Дженералтранс», м.Київ.

Голова державної екзаменаційної комісії у Національному університеті «Львівська політехніка».

Член партії Конгресу Українських Націоналістів з 2007 року.

У 2010 році, Василь Шпіцер балотувався на посаду міського голови Львова від Конгресу Українських Націоналістів,   у своїй  виборчій програмі він заявляв:- «За минулі роки Львів перестав бути передовим,     національно     свідомим  містом,   перестав   впливати   на   політичні процеси, що відбуваються у державі.  Я йду на вибори міського голови, аби спільними зусиллями із Конгресом  Українських Націоналістів розпочати друге  відродження   Львова.   Хочу повернути  Львів   львів’янам».

Друг Василь Шпіцер був у числі перших, які 1988 року відкрито стали на захист української мови у місті Львові, належав до ініціаторів і засновників Товариства української мови ім. Тараса Шевченка  «Просвіта».  Інтелектуал, прекрасний організатор, патріот, від народження закорінений в українську національну справу,  Василь Шпіцер належав  до тих синів України, які у найвідповідальніший історичний момент брали на свої плечі нелегку ношу, бо Україна для них була  справді– понад усе.   У 1990 році Василь Шпіцер став мером міста Лева, одним із найкращих мерів: адже йому, як нікому донині, повністю довіряли львів’яни. Він служив їм віддано і чесно, найменше дбаючи про створення собі іміджу, ніколи не був схильний до популізму…   Минуло понад  чверть століття , а львів’яни шанують свого першого, українського мера і відчувають ностальгію за його епохою, в якій головним досягненням стало повернення стародавньому Львову його українського  обличчя.                                                                                                                                                                                         Тоді ж, у 90-х, до Львова, на запрошення міського голови Василя Шпіцера,                       повернувся Глава УГКЦ  Мирослав  Іван Кардинал Любачівський. А у 1991 році   повернулася  Слава Стецько, для участі у відзначенні  50-ліття проголошення Акту відновлення Української  Державності 30 червня 1941   року, яка того ж пам’ятного   дня,  разом із Василем Шпіцером виступила на велелюдному мітингу біля будинку №10 на площі Ринок у Львові , а  невдовзі  отримала Почесне громадянство Львова. 

У Конгресі Українських Націоналістів друг Василь Шпіцер був тією людиною, до думки якої  завжди прислухалися, оскільки вона часто служила орієнтиром в ухваленні важливих рішень. Вагомий внесок Василя Шпіцера є і в дослідженні історії українського національно-визвольного руху, окремі відтинки якого він дуже ґрунтовно вивчив.

Сьогодні, проводжаючи друга Василя в останню дорогу, у жалобі схиляємо голови, сумуємо разом із рідними, близькими, друзями і побратимами покійного. Молимо Господа, аби оселив його душу там, де праведні спочивають, у місці світлому, у місці квітучому, у місці спокійному, звідки відійшли біль, печаль і зітхання.  

Прости і прощавай, дорогий друже.  

Вічна пам’ять!  

Степан  Брацюнь,   

Голова  Конгресу Українських Націоналістів