Жінка-легенда Ярослава Стецько

Відзначення на державному рівні 100-річчя з дня народження Cлави Стецько (14.05.1920 – 12.03.2003), громадсько-політичної діячки, співорганізатора  Українського Червоного Хреста, жіночої мережі і юнацтва ОУН, Президента Антибільшовицького Блоку Народів, засновниці і Голови КУН,народної депутатки України трьох скликань свідчить про важливий внесок ювілярки у боротьбу за постання та розбудову Української держави.

Вихована по-християнськи, в любові до Бога й України, Слава Стецько – активна учасниця українського національно-визвольного руху. Степан Бандера, Роман Шухевич, Ярослав Стецько, Степан Ленкавський, Слава Стецько — ці та  інші видатні українці своїми подвигами прославили у віках українську націю.

Слава Стецько була людиною високого інтелекту і духовності, полум’яною патріоткою.  «Я ніколи не думала над тим, ким я буду в Українській державі, але я свято вірила в майбутність українського народу, вірила, що він буде вільний, бо ж скільки мільйонів загинуло за його волю! Я вірила в Божу справедливість…»  Ці слова з промови Слави Стецько під час складання депутатської присяги 19 березня 1997 року свідчать про безмежну віру в майбутнє України, за яке заплачено дорогою ціною найкращих її синів і дочок. У мене залишились теплі спогади від знайомства і спілкування зі Славою Стецько. Деякі з них пригадаю в день її ювілею.

Після багатолітнього перебування в еміграції Слава Стецько вперше відвідала Україну в червні 1991 року. А після  референдуму 1 грудня 1991р., під час якого понад 90 відсотків українців проголосували за незалежну Українську державу, Провідниця ОУН(р) Слава Стецько назавжди повернулася в Україну. Вона відразу поринула бурхливі події, якими вирувало українське суспільство. Народ зустрічав її щиро й сердечно, вбачаючи в ній символ  преславної епохи Євгена Коновальця та Степана Бандери, які боролися й гинули за самостійну Україну.

До Слави Стецько ставилися з глибокою повагою як відомого діяча за свободу всіх поневолених Москвою народів -президента АБН (Антибільшовицького Блоку Народів). Проте висунути її  кандидатом у депутати Верховної Ради було неможливо, оскільки виборчий закон (ще радянський) вимагав українського громадянства і терміну проживання в Україні не менше п’яти років.

За всі роки проживання за кордоном Слава Стецько не взяла  чужого громадянства будь-якої держави. Та це не забезпечило їй права, без часових обмежень одержати  громадянство України.

Слава Стецько взялась за створення Конгресу українських націоналістів (КУН). Партія постала 1992 року. Набувши громадянство України, другого березня 1997 року, вона перемогла  на парламентських виборах у Надвірнянському вииборчому окрузі №201, набравши понад 80 відсотків голосів.

Працюючи у ВерховнійРаді України, Слава Стецько часто давала інтерв’ю місцевим ЗМІ. Так, у Надвірнянській газеті «Народна Воля» виклала такі тези, які й сьогодні є не менше актуальними. Отже, вона стверджувала наступне:

  • Мусимо бути європейськими не лише за географією, а й за нашими законами і за цілою системою європейськості.
  • Потрібно, щоб свобода слова і демократія були дійсно забезпечені.
  • Щоб народ, громадськість мали вільне слово в пресі.
  • Верховна Рада має працювати так, щоб народ відчув, що має українську владу, яка дбає про нього, приймає закони, які особливо на часі.
  • Ми, депутати демократичного блоку, особливо наполягаємо на тому, щоб дати підтримку середньому бізнесу і селянинові, аби не накладати таких здирницьких податків на села та малий і середній бізнес.
  • Є конечна потреба підтримати освіту, медицину і культуру.

Питання,які порушувала Слава Стецько в минулі роки, є важливими і нині.

Будучи міським головою Івано-Франківська, я готував візит Слави Стецько до Дніпропетровська  з його міським головою . В результаті там відбулась зустріч з депутатським корпусом Дніпропетровська і громадськістю міста, а також прямий телеефір. Її слова, звернені до народу, викликали велике піднесення в Дніпрі. Далі ми поїхали в Кривий Ріг, де мали зустріч з патріотичною громадськістю краю. Поїздка сприяла  активізації діяльності КУНу в Січеславі (козацька назва Дніпра), де засвітились в активній роботі молоді патріоти. Пані Ярослава повернулася з великим піднесенням від успіху впровадження державницької націоналістичної ідеї на комунізованому південному сході України.

Пригадую, як 14 травня 1996року, у місті Яремче, ми відзначали день народження Слави Стецько. І яким було моє здивування, коли вона зауважила, що вперше в житті відзначає свій день народження. Ми вручили їй великий букет бузку, оскільки це були її найулюбленіші квіти. Пані Слава згадала про свого чоловіка, друга і провідника Ярослава Стецька, котрий за день до відходу у засвіти виявив непереборне бажання випити бодай горнятко холодної криничної води з Карпат.

З відстані часу мушу зазначити, що ставши депутатом Верховної Ради України, Слава Стецько, як найстарший депутат, приводила до присяги весь депутатський корпус відповідно до чинного законодавства. Ця традиційна місія  викликала озлобленість  у комуністичної більшості.

Слід зазначити, що не було пані Славі  в Україні легше, ніж в еміграції. Московські спецслужби відпрацьовували цькування нашої героїні через запроданців, яких знаходили і в наших лавах. Далися взнаки ідеологічні провокації КГБ-ФСБ, які підірвали їй здоров’я. Наприкінці 2002року серце

не витримало – інфаркт. Поїхала у Німеччину на лікування. Не допомогло.12 березня 2003р.вона  відійшла у вічність.

Слава Стецько є символом служіння Богу та Україні, добрим прикладом для наслідування. Тож хай не згасає наша віра в майбутнє України.

Голова Всеукраїнського Братства вояків ОУН-УПА

імені генерала Романа Шухевича – Тараса Чупринки,

Голова правління Івано-Франківської обласної

організації Конгресу Українських Націоналістів                       Богдан Борович