Московська імперія – основна світова загроза та творець тероризму. Епізод №3.

Пролог до Епізоду №3.

У 1995 році автор цих рядків, повертаючись із двотижневого візиту до Вашингтона і Нью-Йорка у складі української парламентської делегації, обговорював проблему загрози вибуху третьої світової війни із досвідченим військовиком, одним із небагатьох на той час в Україні випускників Військової академії Генштабу Збройних сил СССР,  генерал-лейтенантом,  заступник Міністра оборони України з кадрів 1992-1993 рр., своїм колегою – парламентарем Олександром Ігнатенком. Запам’яталися слова генерала: у першій світовій була використана хімічна зброя, у другій – ядерна, а в третій не використовуватиметься ні хімічна, ні ядерна  – вона буде іншою. Так якою ж буде третя світова. Видається, що вона вже у нашому домі та завдяки Московщині ми можемо визначити її найхарактерніші риси.

Дезінфомація, як засаднича форма існування Московщини.

 У передмові до колективної монографіїї Національного інституту

стратегічних досліджень «Світова гібридна війна: український фронт» відомий український вчений, державний та громадсько-політичний діяч Володимир Горбулін стверджує, що  сьогодні людство стоїть перед викликом гібридних війн….Такі війни породжують формування нового гібридного світу, або, точніше, гібридного світоустрою. Точкою відліку для формування гібридного світоустрою він вважає агресію Росії проти України.

Як вбивство в Сараєво вивільнило стиснуту пружину глибоких суперечностей і складних процесів, що призвели до Першої світової війни, так і пряма анексія Криму Росією та її воєнні дії на Донбасі стали спусковим гачком для початку нової світової гібридної війни.

         Але нам видається, що Захід, цивілізований світ існує в гібридному світі, гібридному світоустрої, який планомірно, системно та наполегливо створювала та продовжує створювати Московщина уже впродовж багатьох століть. З плином років змінювалися лише технічні можливості та технологічні засоби творення світогібриду, пов’язані із становленням, розвитком та, маємо надію, остаточним занепадом московської імперії, як «Імперії зла», за влучним висловом Рональда Регана.

         Дезінформація, фейк стали «фірмовим» засобом та способом існування Московщини. Ба, навіть, загальноприйнята у світі назва Московщини: Росія, є по суті планомірно утверджуваним століттями московською державою фейком. Глибинний аналіз спонук та причини такого дивного, протиприродного людським та етнічним сутностям розвитку в конкретних історичних зрізах, ще очікують своїх дослідників. Але ціль була незмінною.

         Уся фейкодраматургія Московщини, маючи складноієрархізований та багатоцільовий характер, була підпорядкована одній глобальній меті: поглинання нових територій та більш розвинених народів задля виживання імперії-паразита.

         Ми ж у цій розвідці лише штрихпунктиром наведемо послідовну сув’язь історичних фактів, які підтверджують наше твердження.

Московити — етнос фінського походження з великим додатком пізнішої татарської (золотоординської, тюркської) крові. Бо після завоювання тих земель військом хана Батия у 1237–1238 роках разом із новими власниками землі — його братами Беркечаром, Чилаукуном, Мухаммедом і Чимпаєм — на терени сучасної центральної частини Московії переселилися тюркські роди: каракиреї, ширини, аргини, барини, дулати, конгирати, мангити, жал аїри, татари та інші, а зовсім не русичі, слов’яни (Білінський В.Б. Москва Ординська. (ХІІІ-ХУІ століття).

Московські царі свідомо вкрали та приписали собі історію Русі (України). Вони вчинили це так відверто та нахабно, що те діяння видно неозброєним оком. Однак, російська «еліта» послуговується і сьогодні тим присвоєним надбанням.  А скільки ж цією російською «елітою» докладено впродовж століть зусиль, щоб цим украденим надбанням до цього часу послуговувалася і абсолютна більшість світової еліти? Чи це не гібридний світ, та, як наслідок, – гібридний світопорядок? Але і в наші дні Москва завзято відмежовуються від спадку імперії Чінгісхана, хоча остання  була унікальним  для своєї епохи політико-правовим та культурним явищем в азійському тюркомовному світі і приналежність до неї  могла б стати предметом національної гордості для московитів. Але ж ні, бо це минуле, а паразитування на «європейськості» – сучасне, та можливо майбутнє.

1627 р. – Указом царя московського Олексія Михайловича та його батька «патріарха» Філарета було звелено зібрати книги українського друку і спалити, було суворо заборонено будь-коли в майбутньому купувати українські книги. Так у Москві спалено «Учительське євангеліє» Транквіліона-Ставровецького разом з іншими авторами та «Катехизис» Лаврентія Зизанія Тустановського (Всі злочини «братнього народу» з 1169 по 1990 роки: https://goruzont.blogspot.com/2018/12/11691990.html?fbclid=IwAR1hYDrGCrXVeVCEoKrasUwTWzO8lyweo5VqQP4o5E2jIodBTeUZWQTRb3c).

Вкрадено Московщиною і Українську церкву. Діонісій IV в 1686 році надав московському патріарху лише право призначати митрополита Київського, обраного Радою духівництва та мирян. Проте Москва про це швидко амнезувала і незаконно та послідовно перетворювала впродовж століть українські землі, по мірі їхнього поглинання імперією, у свою канонічну територію, а Українську церкву в Російську православну церкву (Varfolomii: Ukraina zavzhdy bula kanonichnoiu terytoriieiu Konstantynopolia, a ne Moskvy. https://glavcom.ua/country/society/varfolomiy-ukrajina-zavzhdi-bula-kanonichnoyu-teritorijeyu-konstantinopolya-a-ne-moskvi-610107.html). Перед розвалом СССР РПЦ  дві третини своїх доходів отримувала з України, та більше п’ятидесяти відсотків надходжень – з українських західних областей. Нічого «божественного», жодних «чудес», лише бізнес.

І лише 9-11 жовтня 2018 р. на засіданні Синоду Вселенського Патріархату була відновлена історична справедливість та  прийнято рішення скасувати зобов’язання Синодального листа 1686 року, виданого за обставин того часу, який надавав у порядку ікономії право Патріарху Московському висвячувати Київського митрополита, обраного собором духовенства та вірян його єпархії, який мав згадувати Вселенського Патріарха, як свого Першоієрарха за будь-яким богослужінням, проголошуючи та підтверджуючи свою канонічну залежність від Матері-Церкви Константинопольського патріархату. А 5 січня 2019 р. Його Всесвятість Вселенський Патріарх Варфоломій підписав Томос про Автокефалію Православної Церкви України (Православна Церква України: шлях крізь віки (Короткий історичний нарис): https://www.pomisna.info/uk/tserkva/istoriya/).

Чи то хан, чи то псевдоцар Петро І, який платив данину кримському хану (не можуть цього пробачити московити кримським татарам і жорстоко мстять в окупованому українському Криму),  розпочав системну, грунтовну роботу щодо фальсифікації історичних фактів та дезінформації світу щодо генези та історії Московщини. У 1701 році ним був виданий указ про вилучення у підкорених народів усіх письмових національних пам’яток, тобто хронік, архівів, літописів, церковних книг тощо. Почалася закладка фундаменту «русского міра» — масове переписування і фальсифікації історії сусідніх народів.

Петро І також віддав наказ сфальшувати «Радзивилівський літопис» заради доказів «пов’язаності» Київського Великого князівства з Ростовсько-Суздальською землею. У «Радзивилівському (Кенігсберзькому) літописі вперше в московській імперії опубліковано літопис геніального Нестора «Повість минулих літ», доведений до 1206 року. Наскільки глибоко і системно сфальшована праця Нестора, сьогодні оцінити неможливо, бо від сучасної науки надійно, а, можливо, назавжди приховано оригінал. Але факт його фальшування прямо чи опосередковано засвідчили чимало російських академіків і професорів: академіки О. О. Шахматов (1864-1920), Н. П. Кондаков (1844-1925); професори: В. І. Сизов (1804-1904), Д. В. Айналов (1862-1939) та інші (Білінський В.Б. Москва Ординська. (ХІІІ-ХУІ століття).

На конвеєр поставила фальсифікацію історії московської імперії Катерина ІІ. Створена російською імператрицею «Комиссия для составления записок о древней истории, преимущественно России», яка працювала з 4 грудня 1783 року до смерті Катерини II у 1796 році. Діяльність цієї «Комиссии» була настільки засекреченою, що один із найкращих російських професорів В. О. Ключевський, який читав курс світової та російської історії синові імператора Олександра III, змушений був визнати цей факт (Білінський В.Б. Москва Ординська. (ХІІІ-ХУІ століття). Саме ця комісія, шляхом фальсифікації історичних артефактів, перенесла українську Тмутаракань з русько-фінського етнопограниччя на Тамань та південь Криму. Це абсолютне безглуздя, бо до цього часу в українській мові значення, семантика слова тмутаракань співзвучна з глухоманню.

Як надсекретні матеріали, не опрацьовані навіть російськими науковцями, за сімома замками зберігаються, якщо не знищені: раритети Київської Лаври, давні грамоти з часів хана Батия до часів Кримських ханів, викрадені та вивезені до Московії  після третього поділу Речі Посполитої (Польщі) у 1795 архіви Литовсько-Руської держави — 600 томів так званої «Литовської метрики», 2000 томів книг и рукописів уйгурскою, тібетскою, татарскою, китайскою, перською, тунгуською та інших мовах (Білінський В.Б. Москва Ординська. (ХІІІ-ХУІ століття).

Перелік московського фальстфікату можна було б продовжувати та деталізувати до безконечності.                 

Цей невеличкий екскурс лише для того, щоб усвідомити, що гібридний світ, світопорядок, «світобачення» створені Московщиною виник не вчора і не сьогодні. В його полоні світ існує, не помічаючи чи не бажаючи помічати цього, вже впродовж багатьох століть.

Епілог до Епізоду №3.

Автор знаменитого «Капіталу» Карл Маркс майже два століття тому в праці «Таємниці дипломатичної історії ХІХ століття» убивчо точно сформулював сутність Московшини: «У кривавому болоті московського рабства, а не в суворій славі норманської епохи стоїть колиска Росії. Змінивши імена і дати, побачимо, що політика Івана ІІІ і політика сучасної московської імперії є не просто схожими, а й тотожними.

Росія породжена й вихована у потворній і приниженій школі монгольського рабства. Сильною вона стала тільки тому, що в майстерності рабства виявилася неперевершеною. Навіть і тоді, коли Росія стала незалежною, вона й далі залишалася країною рабів. Петро І поєднав політичну хитрість монгольського раба з величчю монгольського володаря, якому Чінгісхан заповів підкорити світ…

Політика Росії – незмінна. Російські методи і тактика змінювалися і змінюватимуться, але провідна зірка російської політики  — підкорити світ і правити в ньому – є й буде незмінною. Московський панславізм – це лише одна з форм московського загарбництва» (file:///C:/Users/User/Downloads/0014309.pdf).

Процев’ят Тарас

Народний депутат України 2-го скл.

Кандидат історичних наук

м. Київ

14 липня 2020 року.

Продовження очікується!…