Початок заходу о 12.00.

22 травня Конгрес Українських Націоналістів разом із партнерами по громадському рухові «Українська патріотична альтернатива» відзначив роковини перепоховання Тараса Шевченка в Україні.

Урочистості розпочались молебнем у церкві Різдва Христового на Подолі Української православної церкви Київського патріархату. Далі патріоти вишикувались у колону із національними та партійними прапорами і пройшли ходою від Поштової площі до пам’ятника Тарасові Шевченку. Попереду колони несли портрет Великого Кобзаря та жовто-блакитний прапор.

Біля пам’ятника Тарасові Шевченку відбувся урочистий мітинг, який вів представник ВУТ «Просвіта» Микола Нестерчук. Перед громадою виступали представники організацій – учасників Української патріотичної альтернативи.

Від Конгресу Українських Націоналістів слово мали Голова партії Степан Брацюнь, заступник Голови Євген Лупаков та голова Секретаріату Головного Проводу Володимир Манько.

«Шевченко – Пророк українського народу. Він міг «піднятися над хмарами» і заглянути в майбутнє і минуле й об’єктивно оцінити сучасне», – сказав лідер Конгресу.

Він зазначив, що український націоналізм бере витоки із творчості Великого Кобзаря, на якій і збудовано головні принципи українського націоналізму.

«Вважаючи українську націю найціннішою суспільною категорією, стверджуючи, що тільки суверенна соборна держава є ефективним гарантом не тільки розвитку, процвітання нації, а і її життя. Це твердження базується на геніальному вислові Шевченка: «В своїй хаті своя правда, і сила, і воля»», –сказав Степан Брацюнь.

Голова Конгресу наголосив, що феноменом Шевченка не могли знехтувати навіть вороги України. Всі антиукраїнські окупаційні режими намагались «приручити» поета, але їм це не вдавалось.

– Бо не можна вшановувати Тараса Шевченка і паплюжити при цьому Степана Бандеру, Євгена Коновальця, Романа Шухевича, учасників визвольного руху ОУН і УПА, бо вони виконували Заповіт Великого Кобзаря:

Поховайте та вставайте,

Кайдани порвіте,

І вражою злою кровю

Волю окропіте! ­– підкреслив у своїй промові Голова партії.

Прес-служба КУН

Громадський рух УПА створено київськими міськими організаціями Конгресу Українських Націоналістів, Української Народної Партії, УНА-УНСО, ВУТ «Просвіта», Української партії та Спілки офіцерів України. Патріотичні організації, що увійшли до УПА, зазначають, що метою громадського руху є захист і збереження прав і свобод українського народу.

«Починаймо масовий рух проти будь-яких утисків наших прав, наших свобод, проти мародерів усіх мастей. Вони домагаються влади задля своїх вузько-корпоративних інтересів, а ми підтримуємо тих, хто неухильно і послідовно обстоює українські національні пріоритети», – йдеться у зверненні новоствореного громадського руху.

На прес-конференції виступив голова Секретаріату Головного Проводу Конгресу Володимир Манько. Він зазначив, що створення Української патріотичної альтернативі є на часі, оскільки “сьогодні до влади рвуться люди, яким байдуже все українське, які сприймають факт існування незалежності України лише як можливість безборонно визискувати її ресурс. І за таку можливість вони запекло борються між собою, цинічно втягуючи в цю боротьбу український народ”.

Володимир Манько у своєму виступі висловив протест проти ліквідації Об’єднання Українців Росії, назвавши рішення московського суду безпрецедентним.

Заступник Голови Конгресу Євген Лупаков наголосив, що мародери від влади своїми скороченнями довели українську армію до межі, за якою стоїть втрата обороноздатності держави. “Ресурси, які скеровуються на армію, розкрадаються. Ми вимагаємо припинити скорочення чисельності українського війська, негайної відставки чинного міністра оброни України та розслідування фактів розкрадання грошей в оборонному відомстві”, – зазначив Євген Лупаков.

Інші учасники прес-конференції звернули увагу журналістів на нагальній потребі захистити в Українській державі національну культуру, освіту, українську мову. Мова йшла також про бачення громадського руху «Українська патріотична альтернатива» розвитку економіки, молодіжної та соціальної сфери.

Прес-служба КУН

Представники місцевих організацій Конгресу Українських Націоналістів, «Нашої України», «Фронту змін», «Батьківщини», ВО «Свобода», ВУТ «Просвіта» ім. Т. Шевченка, ветеранської організації І. Юхновського поклали квіти до Меморіалу, після чого загиблих вшанували хвилиною мовчання. Священики Української православної церкви Київського патріархату відслужили панахиду за невинно убієнними жертвами комуністичного режиму.

Молоді патріоти на завершення заходу символічно спалили прапори тоталітарних режимів ХХ століття: комуністичного і нацистського.

Закінчився мітинг спільним виконанням Гімну України.

Прес-служба Дніпропетровської ОО КУН

17 травня у місті Сімферополі в приміщенні Українського музичного театру відбувся вечір-реквієм пам’яті жертв депортації кримськотатарського та інших народів з території Криму. Голова Кримської організації Конгресу Українських Націоналістів Василь Овчарук відвідав цей захід на запрошення ветеранів кримськотатарського національного руху. Учасниками   меморіального заходу були відомі дисиденти і шістдесятники, зокрема Євген Сверстюк, Олесь Шевченко, Василь Овсієнко.

На наступний день, 18 травня, в центрі м. Сімферополя відбувся велелюдний мітинг. У цьому мітингу взяли участь представники кримськотатарської громади, українських національно-патріотичних організацій та делегації кримських татар з Румунії, Узбекистану, США, країн Прибалтики. На закінчення мітингу виступив Голова Меджлісу, народний депутат України Мустафа Джемільов.

Прес-служба КО КУН

“Новим Законом у портах створюється державна Адміністрація, за якою залишаються лише певні контролюючі функції та забезпечення безпеки судноплавства, а цілі майнові комплекси, які сьогодні перебувають на балансі морських портів як державних підприємств, будуть підлягати приватизації. Головні гідротехнічні споруди портів – причали будуть віддаватись у довгострокову оренду приватним компаніям, це при тому, що їх реконструкція та модернізація буде проводитись за рахунок держави”, – каже Манько.

Політик стверджує, що, основні фонди морських портів сьогодні зношені і їм потрібні інвестиції, проте це не означає, що державі треба просто позбутись своєї власності.

“Морські порти України продовжують утримувати позитивну динаміку вантажообігу, а відтак і позитивну динаміку у надходженнях до держбюджету. Держава могла б ефективно господарювати у портах, якби забезпечила якість послуг з перевалки вантажів з одного боку та гнучку тарифну політику і мінімізацію портових зборів з іншого”, – продовжує Манько.

“Очевидно, що ініціатором цього Закону є вітчизняний та закордонний приватний капітал, який прагне перерозподілу фінансових потоків під себе. Ми не погоджуємось із таким підходом до державницьких справ і будемо боротись за скасування цього Закону”, – наголошує голова Секретаріату Головного Проводу Конгресу Українських Націоналістів.

Прес-служба КУН

–     аналітичну замітку Ольги Різниченко про російсько-українські відноси та ймовірні наслідки міжнародної ізоляції для нашої держави «Світло Майдану»;

–     статтю Лесі Рупняк про прощу до Перемишлян, що на Львівщині, духовенства УГКЦ, присвячену вшануванню пам’яті блаженного священномученика Омеляна (Ковча);

–    матеріал, приурочений до сторіччя легендарної  зв’язкової генерала Шухевича Галини Дидик, та інші.

Читайте газету в розділі «Нація і держава» на нашому сайті.

Прес-служба КУН

Голова Конгресу Степан Брацюнь, голова правління Міжнародного фонду ім. Ярослава Стецька Леся Брацюнь, очільник Київської міської організації Конгресу Юрій Шепетюк разом із партійцями поклали квіти до могили Слави Стецько і запалили поминальну свічку.

Прес-служба КУН

У цьому році їй було б дев’яносто два, та її вже дев’ять років немає серед нас. Той досить теплий березневий день подарував пані Славі останні життєві сонячні проміння і попрощався з нею назавжди. Довгих-довгих сорок п’ять років вірна і віддана Україні патріотка в серці та революціонерка за духом АннаЄвгенія Музика – Слава Стецько перебувала у вимушеній еміграції в Мюнхені, хоч її серце, справи та мрії були прикуті до України.Та волею долі саме мюнхенське небо бачили востаннє її очі. Багато хто був свідком, як вона відмовлялась їхати з Києва на обстеження до Мюнхену, як високо цінувала українську медицину, як довіряла майстерності українських лікарів, але врешті піддалася нашим вмовлянням перейти ще одне обстеження. Та було вже надто, надто пізно, щоб можна було сподіватися на порятунок життя.

Це була та сама мюнхенська лікарня, в якій в далекому 86-му останні слова вдячності, любові та прощання промовив її рідний чоловік – Ярослав Стецько. Може, пані Слава, відмовляючись від закордонного лікування, передчувала щось?

…В українській церкві на Шонштрасе, 55 в Мюнхені зібралася невелика громада українців, яких вдалося оповістити про сумну подію. Будній день, пообідній час, поминальна відправа, прощальні слова отця, труну винесли на подвір’я і раптом полинула пісня:

Чуєш: «Кру-кру-кру!

В чужині умру.

Заки море перелечу,

Крилонька зітру…»

І полетіла пташкою в Україну, на Батьківщину, щоб спочити в рідній землі, яку любила понад усе. Тут на неї чекав останній дім – церква Святого Миколая Чудотворця на Аскольдовій могилі. В цій невеликій церкві на Дніпровських схилах пані Слава протягом дев’яти років після повернення в Україну спільно з іншими молилася щонеділі та в свята, освячувала пасхальні святкові страви на Великдень, а тепер у ній прощалася навіки з Україною, і Україна прощалася зі своєю Славою. Та на згадку про пані Славу ця маленька церковця залишила пам’ятний знак, що увічнив це непересічне життя – білосніжний мармуровий барельєф Слави Стецько на одній із пілястр церкви – ідея настоятеля храму отця Ігора Онишкевича. Чи був цей задум простий для здійснення? Спілкуюся з отцем про сміливу та трохи ризиковану ідею: «Як вам, отче Ігоре, прийшла така думка, щоби встановити меморіальну дошку на спомин про пані Славу на церкві?» «Дуже просто прийшла думка, я бачив весь час Славу Стецько в церкві. Вона була в першу чергу жінкою-християнкою. Була політиком, та в церкві ставала як рівна з рівними, і для мене була велика честь, щоб вона продовжувала тут бути. Я думав, якщо вона мала силу в житті так чинити, то і з неба буде продовжувати допомагати Україні. Я розумів, що це не просто здійснити, але ваша підтримка (родини) та людей і діяння Святого Духа довершили справу».

Чудовий задум! Та це правда, що кожна ідея мусить мати виконавців. Реалізувати задумане отцем Ігорем взявся скульптор Борис Довгань. На меморіальній дошці – викарбувані слова: «Тут молилася за Україну і звідси пішла до Господа Слава Стецько». Народний депутат України п’ятого скликання, голова Київської обласної організації Конгресу Українських Націоналістів Андрій Лопушанський узяв на себе всі витрати по виготовленню та встановленню меморіальної дошки. Він виявився одним із тих людей, що не втрачають бажання та відвагу по-справжньому продовжувати шанувати тих, кого вже немає серед живих. На відкритті та освяченні меморіальної дошки А.Лопушанський говорив про величезний внесок Слави Стецько у розбудову Української держави, її заслуги перед Україною та Конгресом Українських Націоналістів. Він, зокрема, зазначив, яке незабутнє враження на нього справила Слава Стецько вже під час їхнього знайомства. «Її доброзичливість, непідкупна увага і повага до співрозмовника, шляхетна поведінка мимоволі спонукали до думки, що саме такою і має бути справжня національна еліта України», – наголосив пан Лопушанський.

Тепер кожен, хто приходить на молитву до храму на Аскольдовій могилі, може побачити на пілястрі церкви, якщо піти праворуч, світлий мармуровий барельєф Жінки, яка дуже любила Бога, Україну, людей і своїм життям та прикладом заохочувала так жити інших – Слави Стецько.

Вона дивиться на нас своїм добрим розуміючим поглядом Матері, і ми впевнені, що там, на небесах, вона молиться за Україну.

Леся БРАЦЮНЬ

«Нація і держава», № 19, 10 травня 2012 року