Непересічне явище українофобії заслужило на ще одне фахове дослідження. Кажуть, так стисло про цей предмет не писали давно. Геніальний Чехов позаздрив би Віктору Рогу – автору книжки "П'ята колона та її ляльководи". У цьому кишеньковому довіднику зібрано цитати й діяння сучасних очільників "груп північного впливу": Вітренко, Мороза, Симоненка, Табачніка, Бауліна, Каурова та їхніх колег із чужими паспортами.

Дещо страшнішими є документи органів державної влади Російської Федерації, яка відкрито, з бравадою заявляє про відродження принципів неоколоніалізму.

Безугавні нарікання на відверто антиукраїнський курс політики й звинувачення багатьма (переважно інтернет та друкованими) українськими засобами інформації російських посадовців у нахабному та безцеремонному втручанні у внутрішні справи України провокували до пошуку будь-якої оказії, аби стати безпосереднім свідком відверто недружнього за змістом дійства. Певно, вчувши потаємні молитви та благання, рівно як і не ставлячи навіть під сумнів щирість намірів, Господь дарував нагоду (не розголошуючи, звичайно, власного імені) долучитися до поважної за кількістю делегації, котра потягом вирушала з Києва до Москви для участи в зорганізованому російським МЗС "Конгресі співвітчизників".

Виповнилося 90 років славетної перемоги Січових Стрільців Директорії проти війська Скоропадського. На честь цієї події поміж селами Мотовилівкою та Плесецьким, біля станції Корчі, у Київській області, на місці бою встановлено кам'яний козацький хрест.

Саме там 18 листопада 1918 року невеликий загін українських повстанців розгромив кількатисячну армію білогвардійців.