“Невелике вбоге гірське сільце Урич […] належить до тих Богом і людьми забутих куточків світу, де, здається, ніколи не було і не буде якого-небудь живішого життя, руху. В повздовжній долині над малим потоком дрімає воно спокійно, сонне якесь, мрякою повите…А перецінь в лісистих проваллях на схід від того села, у величезних камяних “бовдах” якісь давні віки, якась старина дивна, запропавша культура записала твердими і глибокими буквами свої сліди.”