Глибоке обурення в широких колах української громадськості викликало рішення ЦВК нагородити С. Ківалова Почесною грамотою ЦВК за нібито "вагомий внесок у забезпечення конституційних виборчих прав громадян України".

Ім'я Ківалова стало уособленням брутального нехтування волевиявленням народу, цинічного і блюзнірського поводження із етичними та правовими засадами цивілізованого суспільства. Саме кричуща фальсифікація результатів виборів 2004 року, дії або бездіяльність Ківалова, спрямовані на потурання беззаконню та сваволі, спричинилися до потужного вибуху всенародного гніву, небаченого піднесення громадянської та національної гідності українців, які унеможливили спотворення волі українського народу.

Не для того Україна виборювала незалежність,  щоб стати потворним Вавилоном

"Мы должны понять, что если не лезть друг к другу со своим уставом, можно спокойно жить в одном государстве, не разделяя ценностей друг друга. В конце концов, жителю Донецка абсолютно все равно, какие памятники ставят во Львове и в честь кого называют улицы, точно так же и львовянину не должно быть никакого дела, на каком языке говорят в Донецке и кому ставят памятники в Одессе". Автор Дмитро Табачник, "Утиный суп" по-украински" ("Киевский телеграф" від 9–12 листопада 2007, № 45).

У 18 (197) числі газети "Русичи", котра виходить в Криму, як значиться на першій шпальті "по благословению святейшего патриарха Московского и всея Руси Алексия II", друкуються вказівки кримським шовіністам, як підривати державний лад України.

Минулої неділі в Росії відбулися вибори до Державної Думи. Як і очікувалося, особливих несподіванок не сталося: з незвичним для українських реалій результатом (набравши, за попередніми даними, понад 64 %) перемогла путінська "Єдіная Россія". Звісно, про формування якоїсь серйозної опозиції у вищому законодавчому органі Росії наразі не йдеться; ні комуністи, ні партія Жіріновського, ні мало кому в Росії відома "Справедлівая Россія", котрі також подолали семивідсотковий бар'єр, такими не є. Першим двом відведена роль бутафорської опозиції, а щодо третьої партії, то її функції і призначення взагалі незрозумілі, адже "Справедлівая Россія" є публічною маріонеткою Кремля, а тому про якусь, бодай мізерну, самостійність у діях взагалі говорити зайве.