10.08.07
Почерк братків з
Партії регіонів яскраво проявився в хижацькій історії, що відбувається з однією
з найзаслуженіших телестудій України - "Укртелефільмом"
Відтоді, як шарашмонтаж-компанія імені екс-зека повернулася у кабмінівські
крісла, таке поняття, як рейдерство, стало набувати в усій країні, та особливо
у столиці, масштабів дев'ятого валу. Якщо на початку дев'яностих бритоголові
вихованці зони запровадили рекетирство, то нині ввели нові масштаби подібного
способу збагачення за чийсь рахунок, тільки з іншою назвою - рейдерство. Це
коли твоє - моє, і моє - моє. Знайомишся з тим, як біло-блакитні покращувачі
нашого життя вже сьогодні намагаються силоміць привласнити
"Укртелефільм" з усім його майном і - головне - землею у центрі Києва
- виникає враження, що бандитизм в Україні узаконений і набув небачених
масштабів. Ніхто не здатний чи не бажає його зупиняти, а відтак у суспільстві
все відчутніше тхне... парашею. І ці люди знову рвуться до влади в Україні!
Історія загарбання "Укртелефільму" набула особливо
гострих форм упродовж останніх дев'яти місяців, коли колектив фактично
вимушений існувати в умовах бойових дій з чиновниками Держкомтелерадіо України
на чолі з регіоналом Едуардом Прутніком. Силоміць усунули від виконання
обов'язків директора "Укртелефільму", заслуженого діяча мистецтв,
академіка Олега Бійму. Днями стало відомо, що 1 серпня 2007 року приміщення
"Укртелефільму" взяли штурмом із застосуванням кувалд і
пилок-"болгарок". Загін охоронців на чолі з судовим виконавцем
захопив адміністративний корпус студії. Олег Бійма так описує ці дії у своєму
листі до редакції газети " Нація і держава": "Вони керувалися
ухвалою судді Шевченківського районного суду, яка була прийнята 24 липня 2007
року без повідомлення та участі представників студії "Укртелефільм"
та не надана нам для ознайомлення. За вказівкою судового виконавця були
заблоковані всі входи на студію. Працівники, які в цей час знаходилися на своїх
робочих місцях, вимушено завершили робочий день. За допомогою слюсарного та
електричного інструментів були зламані замки на вхідних дверях службових
приміщень, вирізані отвори в сейфах бухгалтерії та відділу кадрів, вилучена вся
бухгалтерська, кадрова та виробнича документація й вивезена за межі студії. При
цьому новопризначені керівники поводилися брутально, принижували честь і
гідність членів трудового колективу, висловлювали свою неповагу до них,
називали людей "бидлом".
Метою акції було вилучення документів, необхідних для
складання ліквідаційного балансу для подальшого нищення студії. 2 серпня
працівників студії, які прийшли на роботу, не допустив до робочих місць
"новий керівник". На сьогодні у членів профспілки та інших
працівників трудового колективу відібрано право на працю та на своєчасне
одержання зароблених коштів. Уже два місяці робітники студії через дії
незаконно призначеного тимчасово виконуючого обов'язки директора Кошари не
отримують заробітну плату".
Колектив "Укртелефільму" б'є на сполох і просить
допомоги у всіх небайдужих. До високих інстанцій свого часу вже зверталися, та,
на жаль, у відповідь - жодного відчутного жесту. Одне слово, як писав класик,
порятунок потопаючих - справа рук самих потопаючих.
А поки що, за попередньою інформацією, 18 жовтня цього року
кіностудію "Укртелефільм" ліквідують або ж, якщо називати речі своїми
іменами, переформатують, прихватизують, створивши натомість спільне
підприємство "Укртелефільм", що має стати складовою частиною
донецького ТРК "Україна". І хоча за статутом у разі ліквідації
держпідприємства "Укртелефільм" його колектив має право взяти своє
підприємство в оренду, силоміць звільненим працівникам студії вже відмовив у
цьому, хто б ви думали - Фонд Держмайна на чолі з соціалісткою Валентиною
Семенюк.
А тепер повернемося до ціни питання, через що, власне, й точаться
баталії, і за що борються донецькі братки. Як свідчить непокірний директор
"Укртелефільму" Олег Бійма, ледве сівши в крісло глави Держтелерадіо,
медіамагнат, власник телеканалу "НТН" регіонал Едуард Прутнік
однозначно дав зрозуміти, що три гектари землі, на яких міститься студія,
можуть бути використані для інших потреб. Сам по собі "Укртелефільм"
привласнювачам не потрібен. І ні про яке світле майбутнє українського кіно у
цьому випадку не йдеться. З прекрасного місця поблизу Русанівського каналу студію
хочуть переселити подалі, а фактично у резервацію. І водночас - заволодіти
землею вартістю у кілька десятків мільйонів доларів та будинком, що містить
п'ять із гаком тисяч квадратних метрів елітного житла, ціна якому - більше 10
мільйонів доларів. Керувати "Укртелефільмом" призначили, звісно, свою
людину, яка може маніпулювати і землею, і грішми, і будинком. Зараз робота
"Укртелефільму" практично паралізована.
Олег Бійма також наголошує, що 2000 року, коли він очолив
студію, вона перебувала на межі банкрутства та мала великі борги. Незважаючи на
це, протягом шести років вдалося вирівняти ситуацію і навіть відзняти близько
300 телевізійних фільмів, практично на ентузіазмі і без державної підтримки
заснувати український канал "Культура". 2006 року студія вже мала
пристойні фінансові та творчі показники та ще й розпочала будівництво нового
будинку з метою вкласти виручені кошти в оновлення студії.
За свідченням члена ради трудового колективу студії
"Укртелефільм" Руслана Смакова, після того, як Олег Бійма разом з
колетивом не погодилися на переселення студії, непоступливого директора
звинуватили у "колосальних зловживаннях" і звільнили. Була навіть
спроба порушити кримінальну справу, проте судові інстанції відмовили у цьому.
Тоді Прутнік вирішив ліквідувати "Укртелефільм" через банкрутство. А
для цього цілком самоокупне підприємство приєднати до іншого - збиткового,
обвішаного боргами підприємства "Фотон" . Тим часом на
"Укртелефільмі" безперервно тривали ініційовані Прутніком перевірки,
котрі, втім, не дали ніяких відчутних зачіпок. Коли і це не вдалося -
застосували вищеописаний силовий варіант. Бо ж, до всього, ще й вибори
наближаються, а регіоналам це увіллється в копієчку, тож десь її треба вибити.
І тоді стає у нагоді рейдерство під прикриттям парасольки Держтелерадіо.
Допоки?
Тим часом, поки прутніки і табачники нищать паростки
українського кіно, їхні побратими з сусідньої Росії захаращують український
теле- і кінопростір дешевими мильними операми, що роблять з людей ідіотів. Оце
і є справжня загроза національній безпеці українців. Можливо, за справу
щільніше візьметься СБУ?
Далі - буде.
Марта РИМАР, «Нація і держава», 7 серпня 2007 року |