Кажуть, що церква в нас відділена від держави, а держава, нібито ж, од церкви. Воно, може, й так, - на папері, - а на ділі чомусь завжди знаходяться людці, які чи то церкву, чи то державу асоціюють виключно з собою, коханим, і воліють безроздільно ними маніпулювати. І зовсім не віра є спричинком до цього, - бо яка в таких людців віра? не смішіть людей! - а всенеодмінна імперська політика, втілювачами якої вони є "на цій території". Що ж для них "ця територія", то для нас Вітчизна!

Ось маємо чергові тривожні вісті з цього "фронту" - наприкінці січня в уряді було створено "комісію з повернення майна релігійним організаціям" під головуванням одіозного віце-прем'єра з гуманітарних питань Дмітрія Табачніка, яка має "розглянути питання повернення церковним парафіям понад 300 культових та інших церковних приміщень". Нібито ж корисну справу задумали, про віруючих клопочуться... Гай-гай, не все так просто! Недарма ж бо, ледь зачувши про це, історики й музейники одразу ж забили на сполох. Знають, чим такі речі закінчуються, себто, хто насправді почерез такі "комісії" гострить зуби на наші храми.

Найперше насторожує те, що перелік цих "понад 300" церков так і не оприлюднено, і це схиляє до вельми тривожних розмислів. Адже насправді давні храми, перетворені свого часу сов'єтами на стайні та склади, як правило, давно вже повернуті церковним громадам, а якщо десь іще цього не зробили, то таких храмів навряд чи набереться аж стільки. Отже, мова може йти хіба про храми-музеї (яких теж значно менше, і ці пам'ятки зазвичай є нашим національним надбанням, яке вимагає особливо бережливого до себе ставлення) та - перш за все! - про храми, вже відновлені громадами, але вочевидь, "не тими", котрі мисляться табачніками за "свої". Українськими громадами!

У Кабміні стверджують, що перелік не оприлюднений тому, що його "просто немає", себто, він "формується з урахуванням звернень церковних громад". Що ж - така відповідь лише посилює тривогу, бо ж усім відомо, як чиниться подібне "рейдерство": у котромусь місті чи селі на Сході чи Півдні є громада Української Православної Церкви Київського Патріархату чи Української Автокефальної Православної Церкви, котра муляє очі місцевим табачнікам і їхньому промосковському й безпосередньо московському начальству; отже, ці місцеві табачніки виписують собі московського попа, котрий збирає двох-трьох психічно неврівноважених місцевих мешканців і подає заявку в згадану комісію...

Не краща, якщо не гірша, ситуація і з храмами, котрі є національним надбанням. Журналістам таки вдалося вивідати, що до горезвісного "списку Табачніка" вже потрапили кілька храмів, які мають неабияку історичну й культурну цінність: Кирилівська церква, церква Спаса на Берестові, Миколаївський костел (Будинок органної та камерної музики), більшість храмів Києво-Печерської лаври... Мало того: у Лавру московські церковні достойники вже приводили бандюків-вишибал - викидати фонди численних розташованих там музеїв ("між іншим", саме в Лаврі дислокуються музеї, в яких зібрано найцінніші українські старожитності)!

Справжньої мети такої "передачі" московські попи й не приховують - знищити все, що становить культурну й історичну цінність для українства. Насамперед це стосується Кирилівської церкви, у якій доживали віку запорозькі козаки і настоятелями якої свого часу були світочі української духовної культури святитель Петро Могила, святитель Дмитро Туптало (там був похований його батько, козацький сотник Сава Туптало) та чимало інших. У Кирилівській церкві збереглося 800 квадратних метрів унікальних фресок ХІІ ст., котрі не мають аналогів у Східній Європі, а також не менш цінні з мистецької точки зору роботи Михайла Врубеля та інших знаменитих українських художників ХІХ ст. Так-от, нинішній московський настоятель цього храму отець Фьодор (Шеремета!) уже заявив в етері телеканалів СТБ й "Тоніс", що стародавні фрески нібито треба "відновити" або ж "замалювати", бо вони "неканонічні"! Так само неканонічними проголосив він і роботи Врубеля, котрий "світська людина"!

На таких же підставах кілька років тому афганські таліби знищили безцінні статуї Будди - їм вони були "неканонічними". І людство втратило безцінні культурні пам'ятки. Виходить, що московські попи за своїм культурним розвитком нічим не поступаються афганським талібам, а їхній "світський" покровитель Дмітрій Табачнік - так само "світському" покровителю талібів Усамі бен Ладену...

 Іван АНДРУСЯК, поет

Надруковано в газеті "Нація і держава" 

15 березня на Закарпатті відзначили 68-му річницю проголошення незалежності Карпатської України. На Красному полі біля міста Хуст, яке було столицею Карпатської України, священики УПЦ КП, УАПЦ та УГКЦ відправили панахиду за загиблими вояками Карпатської Січі.

Потому на Красному полі відбулося віче, у якому взяли участь представники місцевої влади та національно-патріотичних партій і громадських організацій. Місце героїчної оборони вояків Карпатської Січі від угорських окупантів відвідали Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Тернопільська обласні організації Конгресу Українських Націоналістів.

13 березня молодіжна референтура Луганської ОО КУН організувала для свого членства перегляд фільму «Собор на крові» режисера Ігоря Кобріна. Свого часу цей фільм демонструвався на телеканалі «1+1».

«Собор на крові» розповідає об’єктивно, без прикрас, історію України  першої половини ХХ ст. Автори продемонстрували всю тяжкість та хисткість тогочасного становища в Україні, поділеної між чотирма державами, кривавий терор загарбників та дієве прагнення націоналістичних сил об'єднати Україну.

Популярність „Днів українського кіно в Криму”, присвячених 100-й річниці з дня народження Романа Шухевича та 65-й річниці утворення Української Повстанської Армії, свідчить про те, що у кримчан є інтерес до української культури, історії, зокрема героїчних сторінок Української Повстанської Армії. Про це заявив голова Кримської організації Конгресу Українських Націоналістів Василь Овчарук.

«Мешканці Криму прагнуть дізнатись правду про те, ким були вояки УПА, за що вони боролись», — підкреслив Василь Овчарук.

Розпочався тиждень „Дні українського кіно в Криму” 12 березня у приміщенні Української школи-гімназії в Сімферополі хвилиною мовчання на вшанування пам’яті першої голови Конгресу Українських Націоналістів, голови Проводу ОУН(р) Слави Стецько, яка чотири роки тому померла в цей день.