Шановний Іване Івановичу!

Ви впродовж років очолюєте міську державну адміністрацію Дніпропетровська, тобто, і юридично, і фактично є першою, найвпливовішою людиною в місті. Посада, яку ви обіймаєте, вимагає від посадовця великої відповідальності за свої дії, щирого патріотизму, бажання віддати всі свої сили, час, талант, здібності на служіння і відбудову нашої молодої незалежної Української Держави. Ви не можете не відчувати, що саме на Вас покладають надії всі, хто прагне жити в Україні, а не в напівзалежному убогому територіальному утворенні, позбавленому власної культури, економіки, пріоритетів розвитку, позбавленому національних рис, мови і врешті-решт самої Нації.

“Увесь день 15 березня сильно сніжить. Вулицями Хуста відступає Чешська Армія. З Будапешта надходить категоричний ультиматум, щоб до 8 вечора передати край під мадярську владу. З Берліну немає ніякої відповіді на вчорашню телеграму Уряду. В такій атмосфері сходяться посли на перше засідання сейму Карпатської України”.

У цих трьох реченнях, із спогадів Івана Рогача про переддень проголошення державності Карпатської України, віддзеркалено увесь драматизм одного із найяскравіших періодів історії Визвольних Змагань українського народу.

Дорогий Друже Андрію!

Конгрес Українських Націоналістів висловлює жаль і співчуття у зв’язку зі смертю Вашого батька Кирила Гайдамахи.

У цей скорботний день ми схиляємо голови в глибокій повазі і тузі перед нетлінною пам’яттю про Вашого батька.