З 21 лютого 2005 року Дніпропетровська обласна організація Конгресу має нового голову. Ним став Юрій Береза. Саме про нього, а вірніше, про його плани роботи організації, й піде мова.

„Наш перший рішучий крок – це те, що ми взяли під захист всі дитячі будинки, - розповідає пан Юрій. - Ми провели моніторинг життя сиріт, тих дітей, в яких нема батька-матері: вони протягом 13-ти років нашої незалежності були просто забуті. В нашій базі даних 58 будинків, це близько 5000 дітей. Зараз напрацьовуємо систему постійного піклування про дитячі будинки, щоб через нас ішли туди кошти. Ми будемо намагатися робити так, щоб бізнесмени, яких ми також у свою базу внесли, могли через нас підтримувати дитячі будинки, ми б тим часом контролювали процес, щоб ці фінанси нікуди не зникали,” - пояснив голова обласної організації.

Другим важливим напрямом дії Конгресу стане спостереження за подіями, що відбуваються в українських школах. „Зараз Дніпропетровщина – така собі міні-Європа за кількістю „різних націй”, – розповідає пан Юрій, - але усі діаспори, які є в Дніпропетровську, ми повинні привчити шанувати Україну як їхню Батьківщину, щоб вони знали її історію. Я веду переговори з керівниками діаспор. Зараз це вірменська, азербайджанська. Вони дуже зацікавлені в тому, щоб їхні діти вивчали українську мову. Але у нас є проблема з недостатньою кількістю підручників та посібників.  Місцеві шовіністи, прихильники партій Вітренко або комуністів, чи зрадника Корчинського, дуже напористо захищають російську мову, права російськомовного населення. Їхня проблема є надумана. Ситуація склалася так, що треба захищати українську мову, і це є проблема”.

І все ж, пріоритетним залишається напрям роботи з молоддю. „Ми зараз закладаємо підвалини програми таборування, яка почнеться у травні цього року, - поділився планами на майбутнє пан Юрій. - До неї ми будемо залучати українських діток і діток з діаспор. Усе це повинно бути пронизано патріотизмом, вивченням історії України і, особливо, історії козацтва. Головна ціль таборувань – це виховання політичної та економічної еліти. Моя мрія – викохати з цих дітей націоналістів. І не має значення, чи це будуть українці, чи це будуть вірмени, чи азербайджанці. Головним є те, щоб вони любили і захищали Україну, як свою рідну землю. Нехай вони зберігають свій етнос, але вважають себе українцями”. В обласній організації Конгресу, за словами її голови, працюють дискусійний клуб, аналітичний центр, основною рушійною силою якого є молодь. Головне завдання Конгресу – виховувати політичну та економічну еліту.

Про своє бачення політики партії в цілому пан Юрій розповів так: „Я вважаю, що найголовніше завдання Конгресу - не розгубитися, взяти ініціативу в свої руки.

На місцях боротися за кожну людину.  Зараз наша організація виступає, по-перше, із захистом прав людей: це система звернень до прокуратури, до виконавчої влади, і це є дієвим. З нами почали рахуватися, починаючи від голів селищної ради і закінчуючи мером нашого міста. Сила нашої держави в простому українцеві. Якщо буде добре йому, буде добре Україні.”

Прес-служба Конгресу

Він був сином мужика і став володарем у царстві духа. Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим. Такими словами І. Я. Франка розпочався  благодійний концерт, присвячений великому титанові, провісникові волі, великому синові українського народу Тарасові Шевченкові.

Захід відбувся  10 березня 2005 року у приміщенні обласної музичної філармонії м. Чернігова. Ініціатором виступила Раїса Решетняк, член Конгресу Українських Націоналістів та Чернігівська обласна філармонія. Зібрані кошти буде передано на відновлення Шевченківського національного заповідника у м. Каневі.

Концерт відкрив ансамбль бандуристів співом Заповіту, а потім прозвучав вірш «Звернення до українців», який дуже сподобався всім присутнім та гостям. Хіба можна бути байдужим, почувши такі слова:

І нарешті, ковтнувши свободи,
Не втішайтесь дарами в раю,
Я прошу тебе, гнаний народе,
Не проспи Україну мою.

Одним із виконаних творів був виступ пані Раїси Решетняк, яка прочитала один із прозових творів Тараса Шевченка - «Великий льох». Всі присутні у залі аплодували стоячи, висловлюючи своє захоплення читанням прози обдарованої артистки. Виконання прози супроводжував  Чернігівський симфонічний оркестр. У другому відділенні прозвучали номери, які були виконані учнями музичного училища ім. Ревуцького.

Концерт пройшов у теплій, дружній обстановці, ніби на одному подихові. Відчувалася велика праця всього колективу і бажання артистів прославити поета у слові і пісні, донести до глядача трагічну долю митця і його велике бажання вірно служити українському народові.

Організатори концерту вдумливо підібрали репертуар, залучивши до участі у святі, присвяченому пам’яті Великого Кобзаря,  учнів, школярів та молодь міста Чернігова.

Пісні на слова Т. Шевченка і про Т. Шевченка – це своєрідний пам’ятник великому поетові. Вони говорять про незгасну любов до Кобзаря, а разом з тим – свідчать про ставлення виконавців до великого сина українського народу.

Кожний, хто побував на цьому концерті, поніс із собою спогад про рідний край, рідну землю та, одночасно, мав можливість пригадати своє минуле і трагічну долю нашої рідної України, яка тісно пов’язана з долею великого поета.

“Тарас… В ньому вся історія наша, все буття, всі наші мрії”. Нас просто не існує без нього. Про це повинні знати і пам’ятати всі українці. Тому що три найголовніші святі заповіді Великого Кобзаря: Братолюбіє, Єдиномисліє і Любов до України.

Прес-служба Конгресу

Нещодавно у Національній спілці письменників відбувся “круглий” стіл”, присвячений питанням утвердження державного статусу української мови. Ще кілька місяців тому подібний захід завершувався ухваленням гнівного, але справедливого звернення на адресу правлячого режиму, в якому вимагалося вжити “рішучих заходів” для забезпечення належного функціонування української мови як державної.

Сьогодні усе змінилося. “Режим”, який допустив кричущі перекоси у мовній політиці, відійшов у минуле. Натомість ніхто не сумнівається в українському патріотизмі нинішньої влади, особливо Президента України Віктора Ющенка, якого і сьогодні опоненти звинувачують в “українському націоналізмі”, а прихильники вважають “апостолом” національного відродження.

14 березня 2005 року у катедральному соборі Святого Воскресіння (УГКЦ) відбулася поминальна панахида в пам’ять голови Організації Українських Націоналістів та Конгресу Українських Націоналістів Слави Стецько.

На службі були присутні члени Івано-Франківської обласної організації Конгресу  Українських Націоналістів, члени обласного і міського проводів та жителі міста.

Служба тривала близько години, по закінченню панахиди усі присутні  вшанували пам’ять пані Слави молитвою.

Ярослава Йосипівна Стецько померла 12 березня 2003 р. у місті Мюнхені, де перебувала на лікуванні.