Перспектива виходу України з-під московського чобота страшенно налякала "стратегічних партнерів" (як полюбляв називати їх Л. Кучма) у Москві. Євроатлантична інтеграція нашої держави унеможливить російські плани окупації і анексії українських територій. Але мрії про розчленування, розкол і знищення України як держави і нації дуже поширені в середовищі російської політичної верхівки. Ці настрої кремлівська еліта наполегливо прищеплює і навіює широкому загалу своєї країни. Щодо нас у Росії сформувався міцний українофобський консенсус, і не варто розраховувати, що сусідній народ не підтримуватиме україножерських зусиль Кремля. Буде. І дуже активно. Аж допоки не зазнає поразки і великих утрат. Є така передача російської редакції "Радіо Свобода" – "Кореспондентська година". Слухаю її щотижня. Там журналісти опитують пересічних росіян від Смоленська до Хабаровська. У тому числі запитують про нас. Протягом року я не почув там жодного доброго слова про Україну і українців. А деякі респонденти верзли таке, що на тому тлі навіть Лужков видавався якщо не українофілом, то принаймні виваженим політиком.

16 липня у Києві відбувся зорганізований КУН "круглий стіл" на тему: "Націософія та націозростання в епоху глобалізації", присвячений 18-річчю прийняття Декларації про державний суверенітет України.

Із вступним словом від імени Голови Конгресу Українських Націоналістів Олексія Івченка до учасників "круглого столу" звернувся керівник Секретаріату Головного Проводу КУН Степан Брацюнь: "16 липня 1990 року розпочався новий відлік часу – епоха утвердження України як самостійної та незалежної держави... В одному з основоположних актів новітньої доби історії України – Декларації про державний суверенітет – втілилося віковічне прагнення нашого народу жити у власній державі... Логічним продовженням цього акта стали події серпня і грудня 1991 року, коли була проголошена незалежність Української держави, а Всеукраїнський референдум абсолютною більшістю голосів це підтвердив... Декларацію, яка проголосила суверенітет України, можна сміливо назвати символом початку краху імперії.

Харків'яни знають і пам'ятають владику різним: опліч когось він стояв на харківському майдані на початку 1990-х, хтось впізнає його голос на радіо, помічає на всіх важливих культурних і громадських заходах міста. Моє знайомство з цією людиною розпочиналося з Харківського університету, де владика, кандидат філологічних наук викладає курс давньої української літератури. Цьогоріч, 12 липня, у день пам'яти святих апостолів Петра і Павла, виповнилося 15 років архієрейської хіротонії (висвяти на єпископа) владики. До цієї дати з'явилася чергова книжка архієпископа Ігоря – збірка інтерв'ю за останні 10 років "Розмови на межі тисячоліть", презентована у Львові та Харкові.