Помаранчева революція та президентські вибори 2004 року яскраво продемонстрували відродження української нації, її прагнення до побудови української національної держави з входженням як рівний з рівним в сім’ю європейських народів.

 Але перемогу на президентських виборах не можна вважати остаточною перемогою української національної революції, бо на шляху до  здійснення її завдань і цілей є  багато перешкод і загроз. Такими загрозами, насамперед, є прагнення політичного реваншу  комуно-більшовицьких та олігархо-проросійських сил в Україні, зовнішні впливи з боку імперських російських владних сил, що хочуть повернути Україну в зону свого  впливу, недооцінка деякими учасниками коаліції «Сила народу» української національної ідеї, як наріжного каменя в побудові української національної держави.

Шановні делегати та гості Збору!

Сьогодні ми проводимо VIII Збір Конгресу Українських Націоналістів. Два роки тому на попередньому VII Зборі мене було обрано Головою Конгресу. Хочу з приємністю відзначити, що за останні 2 роки відбулися позитивні зміни як в нашій державі, так і в Конгресі. Останні події змінили не лише владу, вони змінили свідомість українців, змусили кожного переосмислити все своє життя і вселили надію на майбутнє, а також надихнули український народ на жертовну працю на благо Української держави та нації.

29 травня 2005 року в Будинку культури Національного технічного університету України „Київський політехнічний інститут” відбувся VІІІ Збір Конгресу Українських Націоналістів.

В роботі Збору взяли участь 751 делегат з усіх областей України,  АР Крим, міст Києва та Севастополя. Вони представляли 608 районних в областях та міських, в містах обласного підпорядкування, а також 1430 селищних та сільських організацій Конгресу та близько 20 тисяч членів КУН.