Шановні друзі!

Сьогодні, в перший день 2005 року, ми зібралися на цій славетній землі в Старому Угринові відзначити 96 річницю від дня народження Великого сина Української нації, одного із найвизначніших борців за волю України у 20 столітті, Провідника Організації Українських Націоналістів Степана Бандери, який став символом Української Нації.

Вшановуючи Провідника Степана Бандеру, ми вшановуємо усіх Борців за волю України.

Героїчна постать С. Бандери, одного з провідників української нації, давно стала легендарною. Його ім’я навічно вкарбоване  в нашу історію. Юність Бандери була збурена бунтом його душі проти гніту, молодість овіяна романтикою національної революції, зрілість настала під знаком відчайдушного спротиву окупантам і всенародного зрушення, на чолі якого він стояв.

Знаємо Бандеру як визначного лідера ОУН, що під його проводом утвердилася силою, яка, діючи на засадах української національної ідеї, спричинилася реалізації української державності.

Помаранчева революція минула. Ми продемонстрували всю велич українського народу, виступивши на Майдані Незалежності та відкрито опротестувавши той ганебний фарс, який хотіла зіграти з нами влада, і , звичайно, досягнули бажаного результату. Верховна Рада прийняла відставку Уряду,  Прем’єр-міністр  пішов у відпустку готуватися до майбутніх виборів, а судова влада ще раз довела, що вона хоч якось працює, але це, як кажуть, лише приказка, казка – попереду.  Так що можна сказати, що перші спалахи демократії в Україні вже проростають.

Народ на майдані не розходиться в очікуванні того, що перемогу побачить на власні очі. Тобто, та хвиля національного піднесення, яка почалася 21 листопада, не завершилася і, мабуть, не завершиться доти, доки ми не переможемо остаточно, а Віктор Ющенко не стане Президентом України

Одного дня зі сцени на Майдані прозвучали «золоті слова», котрі, найкраще характеризують те, що відбулося в Україні. „Революція – це  коли одна частина народу воює проти іншої. Але Україна – єдина! І це, якраз, – повстання  народу проти тих людей, що давно перестали цим народом бути". Так, саме тоді, ми перестали бути просто народом, ми почали називатися Нацією з великої літери та з гордо піднятою головою. І ми переконалися – коли  ми об’єднуємося в одне ціле, то ми можемо подолати будь-яку систему.

Ми вільні і незалежні громадяни. Ми відтепер нікого не боїмося, бо ми перемогли на «Помаранчевому» Майдані. І ми в це повірили, повірили тому, що перемогли адмінресурс, і він ніколи більше не познущається з українського громадянина. Проте адміністративний тиск, мабуть, ще не викоренений.

Все було б добре, проте, є одне «але». Це «але» полягає в тому, що адмінресурс не зменшився, а продовжує тиснути на виборців з неменшою силою.

Як повідомила Запорізька ОО Конгресу, у їхньому місті все  далі і далі  відбуваються звільнення з роботи, залякування мирних громадян та багато інших технологій адмінтиску. Так, наприклад, відомий на Запоріжжі співак Анатолій Сердюк своєю підтримкою Віктора Ющенка, яку він неодноразово висловлював та виступав з концертами на  його користь,  поплатився  за свою підтримку роботою. Після того, як пан Сердюк публічно виступив на Майдані Незалежності і виконав ряд своїх авторських пісень,  його змусили написати заяву про звільнення із будинку культури заводу «Моторсіч», де він працював.  Був звільнений і його двоюрідний брат, який працював робітником на вищеназваному заводі.

Подібні санкції були застосовані і до Національної спілки письменників у м. Запоріжжі. ЇЇ керівнику, Григорію Лютому, останнім часом наполегливо почали натякати на те, що орендоване приміщення, яке він знімає під свій офіс для спілки, буде віддане під інші потреби. Це відбулося  після того, як він від імені спілки письменників виступив у  місцевих газетах «М І Г» (Молодіжно-інформаційна газета) та «Субота плюс».  

Пан Анатолій, зокрема, відзначив, що у цей нелегкий для України час, потрібно визначитися і зробити правильний вибір. Олігархічна влада, розколюючи Україну на дві половини, не зауважила того, що потрібно  узгодити з  народом, чи можна його розколювати на східну  і західну частини. Наша сила - в єдності. Ми зможемо подолати будь-кого, коли ми разом, а не окремо.

Конгрес Українських Націоналістів закликає усіх громадян, які постраждали від адмінресурсу, або які відчувають тиск із боку влади, не коритися, а боротися і вірити в краще майбутнє. Його залишилося чекати зовсім недовго, бо наша перемога зовсім близько. 26 грудня ми обов’язково переможемо, бо ми того варті,  Нашу перемогу ми вистраждали і неодмінно доведемо це, підтвердивши голосами виборців.  

Прес-служба Конгресу

Програма дискредитації Віктора Ющенка, яка раптом на період помаранчевих подій була припинена, розпочалася знову. Ця програма набула більших обертів і стала дуже схожа на невдалий сценарій, написаний студентом інституту Карпенка-Карого.

Спочатку були звинувачення в розколі країни з вуст губернаторів-сепаратистів, потім заяви про фінансування штабу Ющенка представниками Вашингтону і нова хвиля звинувачень щодо отруєння, коли факт отруєння вже доведений.

Та крім звичайних безпідставних звинувачень прослідковується ряд послідовних кроків з боку влади, направлених на те, щоб щонайменше ускладнити життя майбутньому Президенту, або ж повністю дискредитувати його програми.

Помаранчева революція в Україні стала однією з найактуальніших подій у світі. Нею дуже зацікавлені країни як Заходу, так і Сходу (а особливо Росія).

Хоча остання виявляє інтерес до сусідньої країни не лише останніми тижнями, але й протягом всіх виборів, якщо не протягом всієї історії України.

Не так давно в українській лексиці з’явилося поняття «адмінресурс», проте, вживання цього поняття за такий невеликий проміжок часу стало дуже популярним. Тому, звичайно, і захотілося звернутися до енциклопедії та познайомитися з ним детальніше, але як виявилося потім, в жодному із словників цього терміну не знайшлося.

Тлумачення його виглядає приблизно так: «Адміністративний ресурс» — це комплексне поняття, яке характеризує набір чинників та механізмів, що сприяють активному впливу владних структур на хід та результати виборів.

„Великий пакет” – так називають ті закони, що були прийняті восьмого грудня. Всі говорять про історичне значення прийняття конституційної реформи, але про той закон, що дав змогу пройти цій реформі, згадують мало. А цей документ мають знати усі громадяни України ще до 26 грудня, адже без цього вони не зможуть захистити свої права під час виборів нового Президента України.

Те, про що так довго говорили більшовики - сталося. Сьогодні, разом із змінами до закону про вибори, а також змінами до Конституції про удосконалення системи місцевого самоврядування за номером 3207, був проголосований законопроект 4180.

З боку певних груп та фракцій голосування в „пакеті”, та й, взагалі, настирливі заклики на межі з тиском, щонайменше, виглядали як шантаж. І хоча на вулицях десятки тисяч людей скандували: „Ганьба”, більш розгубленими все ж таки виглядали нашоукраїнці.

В неординарній ситуації, коли країною фактично правлять три президенти — чинний, проголошений і народний, маємо ще й три гілки влади – законодавчу, виконавчу і судову. Поряд з традиційними, зараз в Україні  зародилася ще одна влада – політична, а точніше влада «Помаранчевого Майдану».

Вже 15 день продовжується спротив українського народу до корумпованої влади, яка змусила сколихнути увесь світ своєю масовістю, незрівнянною теплотою і позитивною енергією усіх тих, хто там присутній. Звичайно, результатів  мало, але  перемогою,  яку все-таки вдалося досягнути, – було рішення Верховного Суду України, яке показало свою чесність і принциповість у тих позиціях, яких вимагав український народ на Помаранчевому Майдані.

У зв’язку з прийняттям Верховною Радою України рішення щодо висловлення недовіри Кабінету Міністрів України та у зв’язку з заявою Прем’єр-міністра України про невизнання цього рішення, оскільки, на його думку, воно не відповідає вимогам Конституції України, нами, фахівцями у галузі конституційного права України, проведено неупереджений конституційно-правовий аналіз зазначеної Постанови Верховної Ради України і зроблено наступні висновки: