Слухання справи про „Заборону комуністичної
партії України” відбудеться об 11-тій годині 3 жовтня 2008 року в приміщенні
Окружного адміністративного суду міста Києва (за адресою вулиця Десятинна 4/6 ,
зала №4) . Засідання суду є відкри... Прочитати повністю...
Чекаємо від Вас новини, статті, побажання та пропозиції:
Ця адреса електронної пошти приховується від різних спамерських пошукових роботів. Щоб побачити її потрібно активувати Ява-скрипт.
Нещодавно на сторінках газети "Киевский телеграф" було оприлюднено статтю Д. Табачника "Утиный суп по-украински". У попередньому числі "НіД" ми вже публікували відгук на неї письменника Олекси Палійчука. Пропонуємо вашій увазі – на продовження теми – статтю письменника Олега Чорногуза.
Довгий, наче дорога до незалежності, час в одному зі «спальних» районів Рівного існує вулиця, яка носить горде ім’я Героя України, генерал-хорунжого Української Повстанчої Армії Романа Шухевича. Та, нажаль, донедавна не кожен мешканець цього мікрорайону міг чітко сказати, ким саме була ця, без сумніву, видатна особистість. Виправити ситуацію взялися активісти двох політичних партій Рівненщини – «Народного союзу «Наша Україна» та Конгресу Українських Націоналістів. Спільними зусиллями вони й встановили напередодні дня місцевого самоврядування меморіальну дошку на честь Романа Шухевича на будинку №18 цієї вулиці.
Велика група одеситів, підтримана українськими патріотичними організаціями, зокрема Конгресом Українських Націоналістів, продовжує акції з вимогою негайного позбавлення ліцензії телеканалу «АТВ». Після першого протесту організованого біля Національної ради з питань телебачення і радіомовлення її учасникам пообіцяли провести перевірку і ухвалити остаточне рішення не пізніше 12 грудня.
Українська інтелігенція – є. І вона постала проти варварства, оголосивши Україну зоною культурного лиха.
Почаївська Лавра приватизована московськими попами. На території Києво-Печерської Лаври та ж парафія будує ресторан та готель. Черновецький віддав під патронат все того ж Московського патріархату неоціненну пам'ятку давньоукраїнського зодчества – церкву Спаса на Берестові. Біля стін Софії Київської діє надпотужний фітнес-центр, що загрожує заповідникові. З Андріївського узвозу силоміць, нахабно виганяють художників, скульпторів, майстрів декоративно-прикладного мистецтва. Приміщення Музею Однієї вулиці вже виставлене на продаж. Музей історії Києва вигнали з Кловського палацу і досі нікуди не "поселили". У Музеї Народної Архітектури і побуту в Пирогово по-рейдерськи відбирають землю задля будівництва "хатинок для багатих". Центральний майдан Харкова – площу Свободи – мер Добкін та його поплічник Кернес збираються перетворити на суцільний автопаркінг.
Виставка в Національному музеї Тараса Шевченка – зразок того, як доступно й розумно розповідати правду про УПА
"Боже, я нічого, нічого не знала! У 1957–59 роках я жила, вчилась у Москві, раділа "відлизі" і була щасливою. А українці вмирали за свою Україну, такі молоді, такі красиві! Боже, яка страшна правда життя!"
"Боже, яка велетенська постать – Роман Шухевич! Цей фільм необхідно демонструвати незліченну кількість разів по телебаченню, в школах, у вузах. Молоде покоління України повинне відкрити ці безсмертні сторінки нашої історії! Великий уклін авторам фільму "Нескорені"!
За своє 21-річне гетьманування Іван Мазепа перетворив Батурин, який дуже любив, у столицю духовності й культури. Він виділив понад 20 000 золотих на побудову кам'яного Троїцького собору, 4 000 золотих – на зведення мурованого Миколаївського храму, 15 000 золотих – на будівництво Свято-Покровської та Воскресенської дерев'яних церков. Свято-Покровська, разом із церквою Живоначальної Трійці, була однією з головних прикрас гетьманської столиці.
Не для того Україна виборювала незалежність, щоб стати потворним Вавилоном
"Мы должны понять, что если не лезть друг к другу со своим уставом, можно спокойно жить в одном государстве, не разделяя ценностей друг друга. В конце концов, жителю Донецка абсолютно все равно, какие памятники ставят во Львове и в честь кого называют улицы, точно так же и львовянину не должно быть никакого дела, на каком языке говорят в Донецке и кому ставят памятники в Одессе". Автор Дмитро Табачник, "Утиный суп" по-украински" ("Киевский телеграф" від 9–12 листопада 2007, № 45).
У 18 (197) числі газети "Русичи", котра виходить в Криму, як значиться на першій шпальті "по благословению святейшего патриарха Московского и всея Руси Алексия II", друкуються вказівки кримським шовіністам, як підривати державний лад України.
Минулої неділі в Росії відбулися вибори до Державної Думи. Як і очікувалося, особливих несподіванок не сталося: з незвичним для українських реалій результатом (набравши, за попередніми даними, понад 64 %) перемогла путінська "Єдіная Россія". Звісно, про формування якоїсь серйозної опозиції у вищому законодавчому органі Росії наразі не йдеться; ні комуністи, ні партія Жіріновського, ні мало кому в Росії відома "Справедлівая Россія", котрі також подолали семивідсотковий бар'єр, такими не є. Першим двом відведена роль бутафорської опозиції, а щодо третьої партії, то її функції і призначення взагалі незрозумілі, адже "Справедлівая Россія" є публічною маріонеткою Кремля, а тому про якусь, бодай мізерну, самостійність у діях взагалі говорити зайве.
Херсонська обласна державна адміністрація виступила з ініціативою повернути місту Цюрупинськ історичну назву Олешки. Вона офіційно звернулася до депутатів Цюрупинської міської ради з проханням розглянути на черговій сесії питання про повернення історичної назви місту.
Цюрупинська міська рада 21 листопада розглянула дане звернення та прийняла рішення про повернення місту назви Олешки. Зокрема, в рішенні, підписаному міським головою Г. Грибовською, спеціалістам міськвиконкому доручено розробити проект програми повернення історичної назви місту та винести на розгляд сесії Цюрупинської міської ради, а заступнику міського голови з питань планування бюджету та фінансів провести розрахунки необхідних коштів на виконання робіт по поверненню історичної назви місту.