Прогнози, рейтинги, реклама, солодкі обіцянки, наклепи і брехня стали нормою виборчих баталій. На вітер викидаються мільярди коштів, вкрадених у народу.

Залучаються іноземні політтехнологи, мета яких ввести в оману довірливих виборців і заробити кругленьку суму, а замовникам забезпечити мандати депутатів і недоторканість.

Обрані з використанням адмінресурсу за часів кучмівського режиму як Верховна Рада, так і місцеві ради не підзвітні народу, ведуть проти нього неоголошену війну.

Виступають проти рідної мови, української церкви, культури, книговидання, українських шкіл, знищують села.

 Нищівних ударів по українцях завдали два екс-президенти Леоніди. Вони умудрилися лишити нас національності, вилучивши із паспорта графу „національність”, зробили його двомовним, зменшили населення України із 52 до 47 млн.

Заводи та фабрики віддали олігархам і Москві, а нам видали папірці, які називаються майновими сертифікатами. Молоді хлопці забарабанили Леоніда ІІ, і він тихенько сидить в Кончезаспі, вирощує овочі і співає під гітару.

Леонід І хоче реваншу, бо не встиг реалізувати свої 5Д і кричить НЕ ТАК! Не так, Леоніде Макаровичу. Про це знають всі і не лише в Україні, а й за її межами. І за все рано чи пізно прийдеться відповідати. Відчухався від Івано-Франківського яйця ще один кандидат, тому що в його команді багато політиків-олігархів, які люблять гроші, недоторканість, роблять спроби поділити Україну на автономні республіки, мають пристойний інтелект, бо говорять переважно іноземною мовою. Вони є  дуже віруючі, за їхню перемогу моляться батюшки в російських церквах.

Про Петра Симоненка люди говорять мало, бо не хочуть комунізму. Ми вже мали президентів Леонідів, колишніх членів ЦК КПУ, і бачимо, до чого вони довели нашу державу.

Недоторкані депутати подбали про заборону смертної кари, мотивуючи це високим рівнем цивілізованості, гуманності і демократії в нашій державі. Подбали і про своїх колег-депутатів місцевих рівнів рад, надавши їм недоторканість.

Оце демократія, роби безкарно що хочеш і як хочеш! Чому б не надати недоторканість футболістам збірної України, тоді вони гарантовано стануть чемпіонами світу, бо зможуть грати руками, копати по ногах, забивати голи з положення поза грою, а суддя не має права свистіти, бо вони недоторкані.

Не в рівних умовах проходить виборча боротьба. Дуже багато недоторканих, а як їх побороти не доторкаючись до них.

В цій виборчій колотнечі важко не помітити двох представниць прекрасної статі - прогресивну Наталю і Юлю з Батьківщини. Досвідчені в політиці, наші леді також хочуть недоторканості. Шляхи до недоторканості у них різні, але обоє люблять Путіна, який розпочав газову війну з помаранчевою владою, робить усі заходи, щоб гроші, які Україна отримала від приватизації „Криворіжсталі”, вилетіли в газову трубу до Росії.  Добрий Путін дає притулок для наших „політичних” біженців: Бакая, Боделана, Білоконя, Засухи, Сацюка...

Прогресивна Наталя дуже хоче єдінства Росії і України. Є великим знавцем релігії, знає, що таке канонічність, яке зло несе греко-католицька церква, дуже боїться ветеранів ОУН-УПА і червоно-чорного прапора.

Юля діє крутіше – її мета стати канцлером, по-нашому – прем’єром. Бо Президент уже є, а прем’єром може бути лише вона. Налагодила гарні стосунки з Путіним, який дозволив їй їздити до Москви і не буде арештовувати. Довгий час тісно співпрацювала з Лазаренком і добре розуміється на газових справах. Знає, як газ пахне і чим, що його візуально не видно, тому кількість визначити важко, бо він невидимий і може тікати через щілини з труби.  Набутий досвід роботи в компанії ЄЕСУ дозволяє Юлі успішно вести виборчу кампанію. Вона любить гарно одягатися, щоденно міняє спіднички і носить косичку, яка підкреслює її любов до України. Юля вже була прем’єром, але їй забракло повноважень для збільшення ВВП, втримати ціни на сало, цукор, пальне... Вдалося лише штучно знизити вартість долара, завезти багато чужого цукру і дешево, по 250 грн. за тону,  закупити в селян зерно замість обіцяних не менше 600 грн. Це привело до нерентабельності вирощувати хліб, тому селяни майже не сіяли озимину. Але мудра Юля щось придумає, скаже, що незасіяна озимина вимерзла, чи спише на якесь інше стихійне лихо. Селяни повірять, бо вони її люблять, вона гарна і йде до них з серцем.

Політична ситуація в Україні складна. Чи вдасться Литвину зв’язати мотузком помаранчеву і біло-голубу команди – покаже час. Мотузок у нього грубий, може щось з цього і вийде, якщо взяти до уваги те, що сили у Литвина побільшало із введенням Конституційної реформи. Люди кажуть, що з 1-го січня ми вже живемо при владі рад, як колись при власті совєтов. Тоді совєти нікого не слухалися, хіба що Політбюро ЦК КПУ.

Чим ближче до виборів, тим більше гармидеру. Аж страшно включати телевізор, бо як наслухаєшся, то заснути не можна. Різні думки лізуть у голову. От чого боїться Литвин з депутатами – обирати Конституційний суд? Може, суд має право забрати в депутатів машини чи заборонити їм по декілька разів лізти в парламент? А добре було б так зробити, як в армії. Один раз відслужив, і все. Адже депутати також служать народові. Вони хочуть добра людям, приймають для нас закони. Роблять спроби забрати повноваження в Президента, за якого ми місяцями мерзли на майданах. Називають це Конституційною реформою. А що ж це таке - та реформа? Де про неї можна довідатися? Адже з нами роками ніхто не проводив політінформацій, як це було за комуністів. Голова Верховної Ради радіє, що сесія прийняла багато законів. А що нам від того? Чи життя покращилося? Навпаки. Чим більше законів, тим більша ймовірність їх порушити. Закони ж приймаються для нас, а не для депутатів, бо депутати недоторкані.

Мій сусід є дуже мудра людина. Він пропонує обрати одночасно дві Верховні Ради. Одну на перших чотири роки, а другу – на наступні, щоб заощадити кошти на виборах. Або хай працюють обидві, але вісім років. Приймуть більше законів, буде конкуренція, а це відповідає ринку. Чоловік має рацію, бо від наших законодавців можна очікувати „толкових” рішень через чергові прийняття конституційних реформ.

Андрій Виборець, м. Джанкой