Пане Володимире, минув рік після Помаранчевої революції. Які є позитивні зрушення в державі й чого не вдалося зробити новій владі?

Рік тому український народ зробив великий крок уперед: перед загрозою захоплення влади в Україні кримінальними кланами народ об’єднався й показав усьому світові, якою сильною, красивою, незламною нацією є українці.

Вперше за роки незалежності державу очолив достойний український лідер — Віктор Ющенко. Проте як Верховна Рада, так і органи місцевого самоврядування, залишилися ті, які були обрані з використанням адмінресурсу за часів кучмівського режиму. Саме вони почали чинити опір новообраному президенту. Втім навіть за таких складних умов позитивні зрушення в державі очевидні. Мабуть, найбільшою проблемою нової влади є те, що вона не змогла донести до людей результати своєї роботи. Отже, зупинимось на найважливішому. Президент у своїй програмі „Десять кроків назустріч людям”, розуміючи важливість подолання демографічної кризи, обіцяв збільшити вдесятеро допомогу при народженні дитини — сьогодні вона становить майже 8,5 тисяч гривень. Як батькові й християнину, Ющенкові болить те, що десятки тисяч українських дітей у своїй країні опинились на вулиці. Тому програма „Безпритульні діти” під прямим контролем президента, розбудовуються дитячі будинки сімейного типу. Не так швидко, як хотілося б, але поступово підвищується рівень соціального забезпечення населення, зростають пенсії та зарплати, створюються нові робочі місця. Серед передвиборних обіцянок Ющенка було й виведення українських військ з Іраку, чесна приватизація Криворіжсталі — їх теж виконано. Але ми бачимо, як певні сили не дають президенту працювати на повну силу. Не так давно в порушення Основного Закону парламент відправив у відставку уряд Єханурова, при цьому відмовившись прийняти присягу суддів Конституційного Суду. Наразі ми маємо в державі юридичний хаос, і відповідальність за це лежить на тих політиках, які заради своїх політичних амбіцій готові на будь-які кроки, навіть якщо вони шкодять Україні.

Голова Конгресу займає надзвичайно відповідальну посаду в державі, іноді президенту дорікають, що не варто було призначати головою НАК „Нафтогаз України” націоналіста. Як, ви вважаєте, можливо, навпаки, націоналістів надто мало в органах  влади?

Безперечно, адже націоналіст — це людина, яка в будь-якій ситуації діятиме в інтересах своєї нації та держави, націоналіст — це патріот, що діє. Саме при владі повинні бути фахівці-патріоти, бо фахівець-непатріот може завдати значної шкоди державі, причому зробить це професійно. І ми пишаємось, що в такі непрості для України часи наш голова Олексій Івченко достойно відстоює інтереси України в газовому протистоянні з Москвою. Врешті-решт наша держава отримала найдешевший, крім Білорусі, у Європі газ. В контексті цього запитання хотілося б торкнутися проблеми сприйняття націоналізму в Україні. В свій час комуністична пропаганда доклалася до того, щоб це слово зробити образливим, навіть лайливим. Попередні президенти теж сприяли утвердженню в суспільстві хибної думки, що національна ідея в Україні не спрацювала. Проте спроби загальмувати чи придушити націоналістичний рух марні. Оскільки, будуючи сильну модерну державу, не можна нехтувати мовою, духовністю, культурою, традиціями, історією та менталітетом корінної нації. Сьогодні націоналізм переступив не лише через Збруч, а й через Дніпро. Ми розбудували партійні структури Конгресу в усіх областях України без винятку та в Криму. Ряди Конгресу поповнюються переважно молоддю, яка сприймає націоналістичну ідеологію.

Останнім часом дуже агресивно ставиться до України її  північний сусід – Росія. Чим, на вашу думку, це зумовлено?

Росія ніяк не може змиритися з тим, що Україна виходить зі сфери її впливу й усілякими методами намагається повернути нас у лоно своєї імперії. Зазнавши нищівної поразки на минулих президентських виборах в Україні, Росія швидко оговталась й оголосила Україні справжню економічну війну. Пригадаймо, скільки неприємностей упродовж року завдала нам наша неспокійна північна сусідка: бензинова криза, газова та „м’ясо-молочна війна”, захоплення Чорноморським флотом Росії українських маяків у Криму. І не слід очікувати швидкого потепління  у відносинах наших держав. Адже Москва добре розуміє, що цьогорічні парламентські вибори — це чи не останній шанс повернути собі контроль над Україною. Тому вона намагається вплинути на виборчий процес  в Україні чи то економічними, чи іншими засобами. Росія робить ставку на відомі політичні сили в Україні, зокрема Партію регіонів, СДПУ(о), Батьківщину, КПУ, лідери яких систематично відвідують Кремль. Росія підтримує партії, які проводять передвиборну кампанію під явно антиукраїнськими гаслами, чим створюють напруження в суспільстві, розпалюють міжнаціональну ворожнечу та міжконфесійне протистояння, спекулюють на такому болючому для України мовному питанні.  На жаль, ні Росія, ні лідери проросійськи налаштованих політичних сил в Україні ніяк не можуть збагнути, що мудрий український народ уже не піддається на дешеві політичні авантюри збанкрутілих політиків. Що й було продемонстровано під час Помаранчевої революції.

Пане Володимире, поясніть, будь ласка, чому Конгрес до Верховної Ради йде в Блоці „Наша Україна”, а до місцевих рад у різних конфігураціях блоків?

Це не заборонено законодавством, оскільки вибори до парламенту регулює Закон „Про вибори народних депутатів України”, а до місцевих органів самоврядування — Закон про вибори депутатів місцевих рад. Конгрес Українських Націоналістів, як відомо, є одним із засновників Виборчого Блоку „Наша Україна” й до Верховної Ради йде в складі цього блоку. Однак на рівні областей, районів чи міст такий формат виборчого блоку, як до Верховної Ради, не є обов’язковим. Саме тому в деяких областях сформовано різні конфігурації блоків.  Так, на Івано-Франківщині КУН та УРП „Собор” створили блок „Національний вибір”, а в Чернівецькій області зареєстровано Блок імені В’ячеслава Чорновола, до якого входить КУН та НРУ. Нам приємно, що ми вперше в таких важливих областях, як Дніпропетровська, Київська, Харківська, Донецька, Вінницька, Чернігівська, Волинська, в АР Крим,  в місті Києві, ідемо на вибори до місцевих рад самостійно.

Ще раз хочу звернути увагу на важливості цих виборів, адже саме тепер ми маємо змогу змінити владу на всіх рівнях. Тож не маємо права помилитись. Бо незалежно від того, якою мовою ми розмовляємо, до якого храму ходимо молитися, важливо думати по-українськи, бо ми всі громадяни України і Україна у нас одна. Від того, кого ми оберемо на цих виборах, залежатиме, якою бути Україні — сучасною, високорозвиненою, демократичною державою чи вічною пасербицею Москви. Звертаюся до всіх наших співвітчизників, однодумців та однопартійців підтримати на виборах до Верховної Ради Блок „Наша Україна”, а до місцевих рад партію патріотів, що діють, — Конгрес Українських Націоналістів!

Розмову вела Валентина Янчук