Останнім часом, після подій 2004 року в Україні, в Росії зріс інтерес до українського повстанського руху 40 – 50-х рр. ХХ сторіччя. На російському телебаченні час від часу з’являлися художні фільми і документальні передачі, що знайомили людей з «бандерівцями». Щоправда, основним завданням авторів цих проектів було дискредитувати національно-визвольний рух опору українського народу.

Тому школяр Данило Малуха, який живе в Мурманську, але є українцем за національністю (входить до Союзу української молоді Мурмана) вирішив зайнятися дослідницькою роботою з вивчення українського партизанського руху. Основною метою для нього стало розвінчання міфів, закладених радянською пропагандою, і дослідження історії борців за українську незалежність.

На основі аналізу величезної кількості наукової літератури (як української, так і російської) Данило вивів основні положення, що руйнують хибну концепцію про вояків УПА як бандитів і колабораціоністів.

Перший його виступ «Формування і становлення Української повстанської армії: проблема колабораціонізму» відбувся 30 листопада 2005 року на осінній конференції в Мурманському політехнічному ліцеї. Оскільки вчителі оцінювали не політичні переконання, а якість і актуальність роботи, до Данила поставились доброзичливо і уважно заслухали його доповідь. Запитання журі стосувались виключно теми доповіді. На цій конференції молодий дослідник зайняв перше місце, що відкрило йому шлях на обласну і всеросійську конференції.

Наступним етапом у науковій діяльності Данила Малухи стала участь у Мурманській обласній конференції «Майбутнє Півночі». Під час підготовки до виступу доповідач оформив інформаційний стенд з портретом генерал-хорунжого УПА Романа Шухевича, наданого головою Національно-культурної автономії українців Мурманської області Н. Литвиненко-Орловою, фотокартками інших діячів ОУН-УПА, українським державним прапором і декількома пропагандистськими плакатами Ніла Хасевича. На жаль, це не допомогло вибороти перемогу, бо членами комісії були люди з комуністичними поглядами, які так і не змогли подолати старі стереотипи радянського зразка. Вони ставили Данилові тенденційні запитання: «Частиною якої держави була територія України? Чи не могли «бандерівці» вирішити проблеми з більшовиками мирним шляхом? Навіщо вони (повстанці) боролися за незалежність, якщо Східна Україна цього не хотіла?» Коли ж Данило відповідав, «судді» всіляко намагалися переконати його в безглузді і злочинності українського визвольного руху. Результат виявився невтішним – тему назвали неактуальною, а роботу такою, в якій «немає нічого нового». Таким чином, наукову працю Данила позбавили призового місця. А переможцем став інший учасник конференції, який в своїй доповіді захоплювався перемогою СРСР у ІІ Світовій війні і підкреслював її значущість для Росії. Мабуть, ця тема менш досліджена в російській історіографії, ніж тема українського повстанського руху. До речі, в пострадянській Росії видано тільки одну наукову працю про УПА – книгу Олександра Гогуна «Проти Сталіна і Гітлера. Українські повстанці».

Врахувавши уроки попередньої конференції, Данило Малуха і його науковий керівник Микола Малуха стали ґрунтовніше готуватися до всеросійської конференції в місті Обнінську «Юність. Наука. Культура» (проходила з 30 березня по 2 квітня 2006 р.). Для цього вони ретельно опрацювали дослідження українських істориків з питань ОУН-УПА, детально вивчили документи з «Літопису УПА». Стенд для конференції Данило оформив українським національним і повстанським червоно-чорним прапором, зразками праць Ніла Хасевича, портретом Є. Коновальця і С. Бандери. Також він надав для ознайомлення книги з історії ОУН-УПА: Олега Багана „Націоналізм і націоналістичний рух», Петра Мірчука „Степан Бандера. Символ революційної безкомпромісовости”, Степана Бандери „З невичерпного джерела”, книги з серії „Герої УПА” „Сотенний Бурлака”, Олега Полянського „Армія нескорених”, Юрія Борця „ОУН і УПА в боротьбі за Українську Державу”, „Літопис УПА” і багато інших. Як експонати було виставлено подаровані Молодіжним Націоналістичним Конгресом повстанські гроші, значки, поштові марки, а також російськомовну газету «Терен», на шпальтах якої друкуються матеріали з історії ОУН-УПА. Для наочності Данило продемонстрував комісії зроблений ним відеоролик, присвячений УПА. Втім, на жаль, росіяни ще не звикли слухати правду. Висновки, зроблені Данилом, а саме: ОУН-УПА боролась за незалежну Україну, повстанці воювали проти всіх, хто робив замах на незалежність їхньої Батьківщини, борців УПА не можна назвати зрадниками свого народу, УПА зробила великий внесок у розвиток рідної країни, — викликали до нього вороже ставлення з боку журі й інших учасників конференції.

Йому почали ставити запитання вже не по темі доповіді: „Як ставилися «уніати» до «бандерівців»? Виходить, чеченців, як і «бандерівців», теж можна назвати героями? Коли з'явилося слово «українець» і «націоналізм»? Якщо «бандерівці» були героями, то радянські війська були ворогами? Навіщо ОУН співпрацювала із загарбниками-німцями? Яке населення за національною ознакою було в Харкові?”

Після обговорення журі підсумувало: «Питання в роботі поставлено різко, доповідь несе приховану пропаганду і антиросійський характер». І «побажали» Данилові з такою темою виступати не в Росії, а «десь у Львові». Зрозуміло, дослідник не одержав призового місця, навіть тез його доповіді не надрукували в науковій збірці, що виходить за підсумками конференції, куди, до речі, увійшли тези тих учасників, які не приїхали на конференцію. Данило, звісно, розумів, яку реакцію викличе його позиція, тому не засмутився, адже за основну мету ставив донести правду російським громадянам про національно-визвольну боротьбу українського народу.

Богдан Чупринка