Київська міська організація Конгресу Українських Націоналістів взяла участь у відзначенні 100-річчя від дня народження Олени Теліги.

Для національно-патріотичних організацій вже стало традицією щороку 21 липня приходити до дерев’яного хреста, що стоїть у Києві біля Бабиного Яру, і вшановувати пам’ять талановитої доньки України – Олени Теліги (дівоче прізвище Шовгенева) — української поетеси, публіцистки, громадсько-політичної діячки.

Олена народилася 1906 p. в Петербурзі, а з 1923 p. була вимушена жити за кордоном. Вона належала до кола поетів-«вісниківців», які об'єднувались довкола редагованого Д. Донцовим журналу «Вісник». Провідною для О. Теліги, як і для інших поетів міжвоєнної доби, стала ідея державного самоствердження України. Ліричний герой поетеси — це завжди яскрава особистість, для якої важлива самодисципліна та почуття обов'язку перед нацією. Водночас її лірика сповнена особливого інтимного колориту, пильної уваги до внутрішнього світу людини. Через несприятливі обставини О. Теліга не встигла видати жодної прижиттєвої збірки. Лише після її трагічної загибелі з'явилися в світ її книги «Душа на сторожі» (1946), «Прапори духа» (1947), «На чужині» (1947). В окупованому німцями Києві займалася організацією літературних сил, редагувала додаток до газети «Українське слово» — «Літаври». 21 лютого 1942 p. була розстріляна нацистами у Бабиному Яру.

Відзначити 100 років від дня народження Олени Теліги прийшли представники Організації Українських Націоналістів, народна артистка України Галина Яблонська, директор Інституту трансформації суспільства, голова Української Національної Консервативної партії Олег Соскін, голова Спілки офіцерів України В’ячеслав Білоус, представники інших національно-демократичних партій та громадських організацій. Свій вірш, присвячений Олені Телізі, прочитала голова Всеукраїнської Ліги українських жінок, заступник голови Київської міської організації Конгресу Українських Націоналістів Анна Багряна. Мистецьку програму на вечорі представили відомі українські кобзарі Микола Литвин і Тарас Силенко, а також легендарний хор „Гомін” на чолі з Леопольдом Ященком. Вірші Олени Теліги прозвучали у виконанні молодих акторок – вихованок Галини Яблонської.

Сьогодні, у нелегкий для України час, ми, як ніколи, мусимо усвідомити, що сила нації – в її єдності і згуртованості. Тож нехай образ Олени Теліги – цієї мужньої жінки – стане символом єднання всіх українців, а драма її життя – прикладом відданої любові до своєї землі, до свого народу.

Анна Багряна, головний референт з питань українознавства КУН

ДО РІЧНИЦІ НАРОДЖЕННЯ ОЛЕНИ ТЕЛІГИ

І часто серце запалає болем,
А щось гаряче аж за горло стисне,
Коли над рідним, тим же самим полем
Зависне інша, незнайома пісня.

                                                               Олена Теліга

Обережно розмилися межі,

Як дощами стежки залило,

Забриніла від них бентежно

Україна в жіночих жилах.

Не дібрати від болю трунку.

Підібравши шматочок степу,

В Подєбрадах сумує юнка

З вірним словом і з вітром теплим.

І гукає на вечір сивий

Українка непосидюча.

В Подєбрадах… чи ти щаслива?

На чужині ніщо мучить?..

Вперто пам’ять верта до степу,

І нестерпно душа тяжіє…

Інша пісня летить до тебе,

Інша пісня тебе не гріє…

І тоді відчайдушно-стрімко,

Мов пірнувши в стихію шалу,

У Варшаві смілива жінка

Свого вітру не полишає.

Тільки в грізно-лиху годину,

Коли Київ – в обіймах ката,

Повертається в Україну,

Щоб за неї життя віддати.

Анна Багряна