Коментар голови КУН Олексія Івченка з приводу ситуації в „Нафтогазі” та звільнення  голови правління НАК «Нафтогаз України» Володимира Шелудченка:

Звільнення Володимира Шелудченка з посади голови правління НАК «Нафтогаз України» — закономірний наслідок тієї політики, яку здійснює нинішній голова Мінпаливенерго Юрій Бойко в нафтогазовій галузі. Я прогнозував подібний розвиток подій ще восени. Вже тоді стало цілком очевидно: «Нафтогаз», найбільшу державну компанію і найпотужнішого гравця на енергетичному ринку України хочуть штучно ослабити, загнати в борги і, зрештою, віддати в підпорядкування приватним структурам, підконтрольним Росії.

Першим кроком у цьому напрямку стало розпорядження Бойка, за яким «Укртрансгаз», дочірня компанія «Нафтогазу», повинна закуповувати технологічний газ, потрібний для забезпечення транзиту, не в «Нафтогазу», а в приватної компанії «РосУкрЕнерго». Внаслідок цього «Укртрансгаз» штучно заганявся в борги перед «РосУкрЕнерго», адже після схваленого Бойком підвищення вартості імпортного газу з 95 до 130 доларів  компанія просто не має коштів для компенсації витрат на більш дорогий газ, бо ставка оплати за надані нею послуги з транзиту російського газу підвищена не була. Другим, не менш загрозливим кроком, стала атака на облгази західного регіону України, які не погодилися перейти під контроль «РосУкрЕнерго». Щоб придушити «непокірні» облгази, «Нафтогаз» змусили під надуманими приводами розірвати з ними договори на експлуатацію розподільних газових мереж. І нарешті, стали відомі підкилимові переговори щодо передачі в управління Росії газотранспортної системи України, а потім і газорозподільних мереж, які постачають газ до кінцевих споживачів (саме з цією метою буквально днями в структурі «Нафтогазу» була створена компанія «Укргазмережа», яка  відбиратиме розподільчі мережі в облгазів з тим, щоб їх згодом зручніше було передавати новим власникам). Не потрібно пояснювати, що це фактично означає ліквідацію «Нафтогазу».

За моєю інформацією, Володимир Шелудченко не підтримував таких дій і не хотів візувати подібні розпорядження, оскільки розумів, до яких наслідків це призведе, і що саме він як керівник «Нафтогазу» буде нести відповідальність за розвал компанії. Прикметна річ: представляючи в серпні 2006 року новопризначеного голову «Нафтогазу», міністр Юрій Бойко заявляв, що, мовляв, професіоналізм та відповідальність керівника має бути на першому місці, і саме з цих міркувань Володимира Шелудченка було призначено на цю посаду. Виходить, зі звільненням Шелудченка Бойко дав зрозуміти, що в керівництві «Нафтогазу» йому не потрібні ні професійні, ні відповідальні люди. І слід очікувати, що наступна кандидатура на цю посаду матиме найбільш потрібну для Бойка якість – а саме, готовність слухняно виконувати будь-які його розпорядження, незважаючи на те, що вони прямо суперечать корпоративним інтересам НАК «Нафтогаз України».

Хочу наголосити, що відставка Володимира Шелудченка – дуже серйозний і тривожний симптом. Адже в даному випадку немає жодних підстав говорити про якісь ідеологічні чи професійні суперечності, які могли б стати причиною його відставки всього лиш через півроку після призначення на посаду голови «Нафтогазу». Причина інша: наміри щодо «здачі» «Нафтогазу» зайшли настільки далеко, що навіть людина, яка стовідсотково належить до команди нинішньої влади, не бажає бути причетною до тих процесів, які ініціює Юрій Бойко. В зв’язку з цим не лише парламент, але й Президент, і  Рада нацбезпеки та оборони мають звернути особливу увагу на те, що відбувається в «Нафтогазі».

Прес-служба Конгресу Українських Націоналістів