"Москва — Символ, Образ, Тип російської влади з її месіанською й універсалістською претензією на весь світ... Цю владу Москва зреалізовує по-ординськи: знищенням конфліктуючого, а не угодою з ним… Ця влада — переможець, якому потрібні, однак, усе нові й нові супротивники. Без них вона не влада". Прикметно, що ці слова належать російському-таки історикові Юрію Афанасьєву. І хоча говорив він про часи становлення Московії, проте актуальність цих слів напрочуд гостра донині. Складається враження, що без перманентного пошуку ворога Росія просто не може існувати. Згадаймо: лише протягом останнього часу в цій іпостасі побували Україна, Грузія, Молдова, Польща, навіть "суперлояльна" нібито Білорусь…

Тепер настала "черга" Естонії. Приводом дикого спалаху ненависті Росії до цієї маленької країни і її гордого народу стало рішення естонської влади перенести з центру Таллінна на військовий цвинтар пам'ятник російському воїнові-"визволителю" й останки похованих під ним солдатів часів Другої світової війни. Абсолютно нормальна, здавалося б, річ — бо не місце людським останкам у гамірному міському центрі, вони мусять покоїтися у цвинтарній тиші, як це прийнято в усіх цивілізованих народів. Але в тім то й річ, що Росія завжди вважала "щедро" розставлені по всіх колись окупованих нею територіях пам'ятники не чим іншим, як "знаками своєї присутності", а до людських останків, які покояться під цими пам'ятками, Росії насправді ніколи не було діла…

Саме так сталося й цього разу. Розумне й очевидно гуманне рішення естонців перенести людські останки й пам'ятник туди, де їм і слід бути — на цвинтар, — спричинилося до дикого спалаху російської шовіністичної істерії. "Атака" почалася, так би мовити, "по всьому фронту". Використавши свою "п'яту колону" в Естонії — росіян, чимало яких після розпаду СРСР залишилися жити в цій країні, — Росія в ніч на 27 квітня спровокувала безчинства на вулицях Таллінна. Весь світ бачив на телеекранах, як п'яні й обкурені молодики з криками "Слава Рассіі!" громили центр естонської столиці й грабували все, до чого "дотягалися" — у "найкращих нацистських традиціях"!

Далі — більше. Із російської території почалася хакерська атака на естонські урядові сайти, яка на якийсь час повністю заблокувала їхню роботу. Причому ніхто навіть не таївся — комп'ютерники швидко встановили, що адреси, з яких проводилася ця атака, були навіть… у Кремлі! По Росії прокотилася хвиля закликів бойкотувати естонські товари, а пропутінські молодики з організацій із симптоматичними назвами "Наши" і "Мєсниє" більше тижня блокували роботу естонського посольства, повністю паралізувавши його роботу. Про істерію в російських ЗМІ й говорити нічого — це для них справа "звична"…

Але й це ще не все. Далі почалися взагалі безпрецедентні у світовій практиці речі — Росія припиняє поставки в Естонію нафти й вугілля, офіційно пояснюючи це… необхідністю проведення ремонтних робіт на залізниці! І, звісно, остаточно "вгроблюючи" свою й так добряче підмочену перед Європою ділову репутацію. Але що їм до репутації, що їм до міжнародного права, нарешті, до гуманності й людяності, якщо в них незабаром вибори, а отже, слід "пошуком ворога" й нагнітанням істерії підготувати свій народ до передачі влади Путіним наступнику — або ж перетворення самого Путіна на "царя", про що там усерйоз уже ведуть мову…

Щоправда, вибори ті аж наступного року, а отже, російська істерія довкола Естонії — лише початок чергового "приступу".

Іван  АНДРУСЯК,

поет