Найближчими днями стане відомою дата проведення дочасних парламентських виборів. Те, що вони відбудуться, навіть попри шалений спротив соціалістів на чолі з Морозом, є зрозумілим. (Очевидним є і те, що ніхто всерйоз, за винятком кількох одіозних політичних персон, на кшталт Волги чи Бокия, вже не заїкається про проведення позачергових президентських виборів).

Однак важливим залишається питання: коли саме відбудуться вибори до Верховної Ради? Прийнято вважати, що їхнє відтермінування на осінь виявиться на руку коаліції; мовляв, за цей час уряд встигне "нагодувати" народ різними соціальними подачками і солодкими обіцянками, що й зумовить зростання електоральних симпатій на користь провладної коаліції. Проведення ж виборчої кампанії влітку, навпаки, дозволить опозиції скористатися на свою користь плодами теперішньої політичної кризи.

Коментувати подібні судження складно, не володіючи належною інформацією, підкріпленою об'єктивними соціологічними дослідженнями, однак, поза всякими сумнівами, затягування з проведенням виборів є шкідливим для країни загалом, якщо керуватися державними, а не партійними чи корпоративними інтересами, оскільки політична нестабільність і очікування, як відомо, не сприяють розвиткові бізнесу, особливо інвестиційного,  а також гальмують приватизаційні процеси, негативно впливають загалом на економіку країни.

Втім, запідозрити очільників коаліції, а надто таких, як той же Мороз чи Симоненко, у відстоюванні державницьких інтересів, було б більш ніж наївно, оскільки вже й сліпому видно, чим вони керуються у своїх діях.

Наразі залишається незрозумілим кінцевий результат перманентних перемовин, які тривають як у форматі т. зв. робочої групи, так і на рівні перших осіб держави – Президента і Прем'єр-міністра. Станом на понеділок ясності ще не було, хоча після суботнього засідання з'явилися якісь обнадійливі перспективи. Принаймні, про це говорили представники як Секретаріату глави держави, так і Партії регіонів. Щоправда, тут же в пресі з'явилася "заява лідерів коаліції", розповсюджена прес-службою Верховної Ради, в якій владна коаліція поставила вимогу від Генпрокуратури "дати невідкладну правову оцінку твердженням керівника головного управління з питань діяльності правоохоронних органів Секретаріату Президента Валерія Гелетея про підготовку замахів на представників опозиції". "В. А. Ющенко ще раз підтвердив: домовлятися з ним не має смислу, оскільки мета Президента – не пошук компромісу, а пошук способів денонсації політичної реформи, узурпації влади в Україні", – такий висновок зробили автори заяви, за якою стирчать вуха спікера.

Якщо оцінювати політичну ситуацію, яка нині склалася  в країні, то найправильніше її можна охарактеризувати як непрогнозовану. Вочевидь, Президент останнім часом зміцнив свої позиції. Призначення на пост секретаря РНБОУ досвідченого апаратника і авторитетного політика Івана Плюща не лише ще більше посилить президентську вертикаль, а й значно активізує діяльність Ради нацбезпеки і оборони, виведе цей державний орган на рівень одного з ключових в державній ієрархії, що є надзвичайно важливим з огляду на очікувані випробування.

Разом з тим, відкритим залишається питання: яким чином буде надалі просуватися робота з узгодження всіх питань, пов'язаних з проведенням виборів. Чи робоча група збереже свій статус, чи доведеться шукати інших форм, про що вже натякав Президент.

Про Конституційний суд і його рішення щодо указів Президента про розпуск Верховної Ради якось непомітно уже майже забули. Зрештою, це закономірно, оскільки КС фактично є недієздатним. За дев'ять місяців роботи не винесено жодного рішення. Крім того, як відомо, трьох суддів з 18-ти глава держави звільнив. Скоріш за все, цей орган найближчим часом з тих чи інших причин навряд чи зможе продукувати рішення державної ваги. А навіть якщо таке диво і станеться – тоді нема ніякої гарантії, що ці рішення, незалежно від того, на чию вони виявляться користь, будуть проігноровані основними учасниками політичного процесу.

Така вже в нас країна, і такі в ній суди і судді, навіть найвищого рівня і статусу.

Отож, суспільство поступово звикає до того, що дочасні парламентські вибори (влітку чи восени) таки відбудуться. Однак заплутаним є питання про те, в якому форматі йтимуть на них основні учасники. Хоч як би опиралися виборам соціалісти, але їм таки доведеться долучатися до виборів. Зрозуміло, що з підмоченою репутацією лідера соціалістам навряд чи варто на щось розраховувати. А тепер уже й не зовсім зрозуміло, чи візьмуть їх до себе в список регіонали; за деякими прогнозами і припущеннями, цього може й не статися. Щодо комуністів, то Симоненко обрав, як для себе, доволі правильний напрямок агітації: нещадна критика Президента і його оточення. Іноді складається враження, що лідер комуністів не дружить з головою, настільки абсурдними є його деякі пасажі. Проте насправді Симоненко чітко орієнтується в ситуації і наполегливо підбирає найрадикальніших з середовища Мороза і Януковича, не гребуючи і електоратом Вітренко чи інших лівацьких маргіналів.

Не все ясно (це вже традиція) в політичному середовищі, яке складають НСНУ, БЮТ, "Народна самооборона" і "Українська правиця". З таборів цих сил лунають різні заяви, які нерідко суперечать одна одній. Хоча й прогнози – річ невдячна, але, скоріш за все, всі чотири сили йтимуть на вибори окремо. Хто зрештою долучиться до НСНУ, і в складі якого табору опиниться Конгрес Українських Націоналістів – питання наразі залишається відкритим.

Найближчим часом, залежно від ситуації, можна очікувати радикалізації настроїв БЮТ і його лідера. Особливо це ймовірно за умови, якщо буде затягуватися рішення щодо терміну проведення виборів, а також, якщо датою їхнього проведення буде осінь.

Тим часом цікаву інформацію оприлюднив днями призначений Президентом суддею Конституційного суду Степан Гавриш. На його думку, Віктор Ющенко може прийняти рішення про відставку Кабінету міністрів у випадку, якщо прем'єр-міністр Віктор Янукович не підпише на цьому тижні "контракт про політичну стабільність". "Якщо Ющенко побачить, що Янукович не готовий до підписання контракту, то він прийме різкі рішення – аж до відставки уряду", – сказав Гавриш.

Отож – країна перманентного вибору починає готуватися до позачергових, але, здається, не вирішальних виборів.

Боротьба за Україну і за владу в Україні триває.

Михайло СИДОРЖЕВСЬКИЙ,

"Нація і держава"