Минулої неділі в Росії відбулися вибори до Державної Думи. Як і очікувалося, особливих несподіванок не сталося: з незвичним для українських реалій результатом (набравши, за попередніми даними, понад 64 %) перемогла путінська "Єдіная Россія". Звісно, про формування якоїсь серйозної опозиції у вищому законодавчому органі Росії наразі не йдеться; ні комуністи, ні партія Жіріновського, ні мало кому в Росії відома "Справедлівая Россія", котрі також подолали семивідсотковий бар'єр, такими не є. Першим двом відведена роль бутафорської опозиції, а щодо третьої партії, то її функції і призначення взагалі незрозумілі, адже "Справедлівая Россія" є публічною маріонеткою Кремля, а тому про якусь, бодай мізерну, самостійність у діях взагалі говорити зайве.

Тим часом переважна більшість коментарів у незалежній російській пресі (така ще є – в Інтернеті) зводиться до того, що набрані єдіноросамі величезні відсотки – результат махінацій і фальсифікацій. Насправді "партія Путіна", за оцінками незалежних російських експертів, набрала значно менше голосів. Повідомляється також про використання знайомих нам відкріпних талонів – у Москві, якщо вірити таким повідомленням, таким чином проголосувала третина виборців. Також російські ЗМІ пишуть про те, що вибори демонстративно проігнорувало населення Інгушетії, хоча в сусідній Чечні нібито проголосували 99,33% виборців.

Разом з тим, колишній радник Кремля А. Ілларіонов вважає, що нинішні вибори – це насправді програш політики Путіна, оскільки за його партію нині проголосували близько 42 млн виборців, у той час як чотири роки тому йому віддали свої голоси 49 млн. Таким чином, за президента фактично проголосувало 37–38% дорослого населення країни, що є "жахливим провалом", причому не лише виборів, а й усієї системи. За таких умов, вважає відомий економіст, Путіну нічого не лишається, як іти на третій термін президентського правління, оскільки прихід будь-якого іншого політика значно прискорить центробіжні процеси в Росії.

Чи мають у Росії демократи якісь, бодай невеликі, шанси на владу? Попередні результати теперішніх виборів свідчать, що наразі практично ніяких. "Союз правих сіл" і "Яблоко" спільно набрали близько 2,5 відсотка. Чи може щось змінитися надалі? Цього ми не знаємо, але історія свідчить, що Росія і демократія – речі, які ніколи не перетиналися, і навряд чи коли-небудь подібне може статися.

Який висновок із російських виборів належало б зробити нам?

Вочевидь, надіятися, що до влади в сусідній країні коли-небудь прийдуть сили, котрі запропонують Києву діалог на рівних, було б з нашого боку наївно. Навпаки, зростання шовінізму і антизахідної, антиукраїнської риторики не лише в середовищі російського провладного політикуму,  а й у російському суспільстві набирає сили. Трохи хитнувшись у бік примари демократії в період раннього Єльцина, ця найбільша за територією в світі ядерна держава знову повернулася на свій, ісконно російскій шлях розвитку – абсолютної монархії. Будь-які інші форми її існування можуть призвести до катаклізмів, наслідки яких важко уявити.

Мирослав ОКСЕНТ,  «Нація і держава», 4 грудня 2007 р.