У 18 (197) числі газети "Русичи", котра виходить в Криму, як значиться на першій шпальті "по благословению святейшего патриарха Московского и всея Руси Алексия II", друкуються вказівки кримським шовіністам, як підривати державний лад України.

Так, на другій шпальті часопису під рубрикою "Новости для русичей" надрукована добірка антиукраїнських матеріалів. Серед них своєю ворожістю і клінічною зневагою до нашої Вітчизни привертає увагу статейка "Украина – русское государство", в якій наводяться фрагменти із заяви лідера російського руху проти нелегальної імміграції Олександра Бєлова:

 "...Русские, проживающие на Украине, должны не ждать помощи из Москвы, а самостоятельно выдавливать из власти антироссийские элементы и занимать ключевые посты в управлении государством".

 "...Надо говорить, что Украина – это русское государство в прямом смысле этого слова, может быть, даже больше, чем Россия. И соответственно надо не добиваться каких-то прав, а нужно доминировать. Это же касается Прибалтийских республик. Нужно говорить, что Латвия, Литва, Эстония – это русские государства".

Щоправда, де в чому думки одіозного Бєлова розходяться з розкольницькими планами регіоналів та їхніх прислужників, котрі замахнулися на роздроблення України на удільні князівства за принципом: кожному бандитському клану – по регіону. Клінічному експансіоністу подавай нашу державу, як шніцель, цілком, бо він не має наміру з кимось нею ділитись: "...Я сейчас не вижу необходимости раздробления Украины на восточную, южную, западную. Наоборот, считаю, русские должны сделать ставку на Киев. То есть нужна повсеместная экспансия в руководство Украины – влезать, выдавливать антироссийский элемент".

Коли читаєш подібні опуси, мимоволі закрадається підозра, що в тих бєлових не все в порядку з головою. Однак тут не до сміху. Адже, по суті, вільно друкується неприкрите зазіхання на суверенітет і державну незалежність України, тиражується заклик "п'ятої колони" до державного перевороту. Окрім того, ця публікація ще раз підтверджує той факт, що антинаціональна експансія, безлад і хаос в Україні керуються і координуються з Росії.

Слід зазначити, що це не єдина в цьому числі публікація антиукраїнського змісту. Серед них "Фашизм не пройдет", де тенденційно повідомляється про встановлення в Симферополі за ініціативи партії "Русский блок" пам'ятника жертвам (!?) ОУН-УПА "Выстрел в спину".

Брехливі та образливі звинувачення на адресу померлого останнього командувача УПА генерала Василя Кука і Героя України Романа Шухевича містить також замітка "Их" герои".

"По благословєнію святєйшєго патріарха" серед парафіян пропагується виправдання політичних злочинів Москви поряд із закликами до нових злочинів.

Наприклад, у статті "Делами отцов гордится не дано" редакція вдається до виправдання злочинної депортації із Криму татарського народу "...за многочисленные факты массового предательства татар в годы гитлеровской оккупации Крыма".

При цьому висувається звинувачення і на адресу демократичних сил України, бо "...При попустительстве "оранжевых властей" крымскотатарский национализм подобно своему галицко-бандеровскому брату набирает силу".

Не подобається московським шовіністам, що українці не лише живуть у злагоді зі своїми співвітчизниками – кримськими татарами, а навіть допомагають та захищають останніх. Їм би дуже хотілося, щоб і в Україні була своя Чечня. Та марні надії, бо і українців, як і татар, більшовики після війни хотіли вивезти "в отдаленные районы СССР", і це сприяє братанню наших народів. Більшовикам цього здійснити не судилося не тому, що, як брешуть чекісти, не вистачило вагонів, а через те, що боялись бійців УПА, котрих зараз так люто ненавидять патологічні "продолжатєлі дєла Лєніна-Сталіна".

У припадку шовіністичної ейфорії автор опусу Камєнєв тоном камерного пахана (є від кого манери переймати) нахабно повчає кримських татар, як тим належить себе поводити в Криму, аби не дратувати "русичів", бо "...Мы не предаем забвению ни подвиги наших отцов, ни злодеяний их убийц (кримських татар. – Прим. авт.), к какой бы национальности они не принадлежали". Це вже пряма погроза цілому народу з боку шовіністів.

І в такому ключі, з числа в число, накладом у 28 тисяч примірників, відкрито ведеться антидержавна пропаганда. Редакцією газети "Русич" розпалюється міжнаціональна ворожнеча, виливається бруд на український етнос, надаються інструкції та настанови легіонерам "п'ятої колони", здійснюється їхня морально-політична підготовка, спрямована на перетворення України в Малоросію.

Прикро, що відповідні державні служби не реагують на "святу" діяльність Московського патріарха та поширення благословенної ним українофобії. Мовчить і СБУ в Севастополі. Виходить, що партії "Русский блок" шляхом "повсеместной экспансии в руководство Украины" вдалось туди вживити антиукраїнський елемент. А може, він там залишився ще з радянських часів?

Хотілося б, щоб чиновники Міністерства закордонних справ України поцікавились, чому це московський патріарх Алексій II став політичним емісаром шовіністичних сил в Україні? Чому всупереч міждержавній угоді про тимчасове перебування ЧФ РФ на теренах нашої країни на його поліграфічному устаткуванні виготовляється підривна за змістом та провокаційна за призначенням друкарська продукція?

Хочу звернутись до редколегії часопису "Русич", третя шпальта якого промовисто озаглавлена християнським закликом "Живи праведно": візьміть цей заклик на своє ідейне та моральне озброєння і дотримуйтесь Божих заповідей, не сіючи розбрату між народами, не зомбуйте людей махровою брехнею, а займіться просвітницькою, а не політичною антиукраїнською діяльністю серед своїх прихожан.

Хочу також нагадати найманим працівникам "Русича", що, окрім християнської моралі, існують ще й закони щодо наклепництва, підривної і деструктивної діяльності проти держави, за порушення яких передбачені цивільна та кримінальна відповідальність. Як бачимо, ворожі до України сили, залучивши до своїх лав навіть служителів культу, нарощують експансивні потуги, спрямовані на захоплення всіх важелів державного управління з кінцевою метою перетворення нашої Батьківщини знову в російську колонію. На цьому шляху вони ні перед чим не зупиняться. Будуть застосовувати саботаж, брехню, наклепи і, можливо, диверсії.

Тому висновок для демократично-патріотичних сил один: щільніше гуртуватися, забувши про особисті амбіції, чвари та меркантильні інтереси, і дати належну відсіч експансивним устремлінням московитів. Альтернативи немає: або нас, корінних українців, вороги винищать, скориставшись чварами, розбратом та непорозуміннями між нами, або, ставши пліч-о-пліч, як це робили звитяжні воїни УПА, захистимо свою волю, гідність і рідну землю, яка дісталась нині нам у спадок. Єднаймося, браття, і ми обов'язково переможемо!

Ю. ТИМОЩУК, голова Севастопольської міської Спілки офіцерів України, капітан 1 рангу запасу

«Нація і держава», 4 грудня 2007 р.