Виставка в Національному музеї Тараса Шевченка – зразок того, як доступно й розумно розповідати правду про УПА

"Боже, я нічого, нічого не знала! У 1957–59 роках я жила, вчилась у Москві, раділа "відлизі" і була щасливою. А українці вмирали за свою Україну, такі молоді, такі красиві! Боже, яка страшна правда життя!"

"Боже, яка велетенська постать – Роман Шухевич! Цей фільм необхідно демонструвати незліченну кількість разів по телебаченню, в школах, у вузах. Молоде покоління України повинне відкрити ці безсмертні сторінки нашої історії! Великий уклін авторам фільму "Нескорені"!

"Ми – учні 7 класу СШ №58 м. Києва. Нам дуже сподобалася виставка. Дізналися багато такого, про що раніше і не здогадувались. Особливо нас вразили гроші та саморобні листівки. УПА – герої! Слава героям УПА! Слава незалежній Україні!"

Ці записи – із книги відгуків виставки, з котрою ще можна встигнути ознайомитися. Зветься вона "Здобути, або не бути!" і присвячена Українській Повстанській Армії та сторіччю від дня народження Романа Шухевича. Відкрилася ця виставка в стінах Національного музею Тараса Шевченка ще на Покрову і працюватиме до 15 грудня. Вона є спільним проектом Національного музею Тараса Шевченка, відділу історії визвольної боротьби України Львівського історичного музею та бібліотеки імені Олега Ольжича.

Отож, якщо маєте таку змогу, – неодмінно туди завітайте. А головне – приведіть своїх друзів, приятелів, знайомих, котрим туман совєцької пропаґанди все ще затуляє очі, котрі наслухалися від різних "сіманєнак" гидотних брехонь про те, що "ета фашісти" абощо. Адже музей Шевченка – це таки ж музей Шевченка! Одне з небагатьох (на превеликий жаль, небагатьох) місць у нашій столиці, де ще й не такі тумани розвіюються!

А почнеться це розвіювання з упівської листівки, котру організатори виставки спеціально, наскільки я розумію, виставили на самісінькому початку огляду. Зветься та листівка "За що борються українські повстанці?", і зображений на ній вояк УПА, на штик гвинтівки якого наколоті карикатурні Гітлер і Сталін. А внизу підпис:

Не за Сталіна,

Ні за Суворова,

Ні за Гітлера,

На розум хворого.

За Україну,

За безмежную,

Ні від Йоськи, ні від Фріца

Незалежную!

Поруч іще одна листівка, виготовлена вже не в підпільній повстанській друкарні, а саморобна – і цим, як на мене, ще більше вражаюча. Бо кожен, хто її побачить, одразу ж зрозуміє, що чоловік роздобув найбільший, який лише йому тоді вдалося, аркуш ватману й старанно, наскільки лише міг, вивів на ньому великими літерами: "ГЕТЬ СТАЛІНСЬКІ ВИБОРИ! СМЕРТЬ КАТАМ НАРОДУ! ХАЙ ЖИВЕ УПА!". А якщо ви підійдете до цієї листівки ближче, то зможете прочитати внизу, вже маленькими літерами, таку страшну приписку: "Даная листовка изготовлена мною Федюк Иваном Григорьевичем в декабре 1950 г. 15/IV. 51 г.". І підпис. Експонат, зрозуміло, з архівів СБУ. Тож неважко здогадатися, як вибивалася ота приписка і яка подальша доля Івана Григоровича Федюка – одного з мільйонів…

Коли про все це знаєш "теоретично" – одна річ, але коли це бачиш на власні очі – все сприймається зовсім інакше…

А далі в експозиції, звісно, "Кобзар". І це не лише тому, що ми таки ж у музеї Шевченка – адже всім відомо, що вірші нашого найбільшого національного генія завжди надихали українців на боротьбу за волю.

А ще – унікальні листівки, світлини з "Яворівського архіву", графіка знаменитого Ніла Хасевича та невідомих повстанських художників, підпільні видання УПА… Вчений секретар Національного музею Тараса Шевченка, відомий письменник і кіносценарист (до речі, автор низки вражаючих фільмів про УПА) Василь Портяк розповідає, що частину безцінних документів, які експонуються на виставці, виявили зовсім випадково. Лісники в Карпатах робили обхід, і один із них помітив високо на дереві якийсь дивний замаскований предмет. Коли його дістали й розпакували, це виявилася спеціально запаяна – щоб усередину не проникла волога – гільза від снаряда, а в ній повстанські листівки, документи, графічні роботи упівських художників і навіть кілька дереворитних дощок!

А в наступній експозиційній залі музею представлена сучасна література про Українську Повстанську Армію: праці українських і зарубіжних істориків, видання документів, публікації в журналах і газетах. Причому працівники музею Шевченка зробили напрочуд розумно: ці матеріали не виставлені "за склом", а акуратно розкладені на великому столі, за який кожен бажаючий може сісти і – гортати, знайомитися, читати, працювати з ними. І тут же імпровізована кінозала – великий телевізійний екран, на якому демонструються художні й документальні фільми про УПА.

Одне слово, все зорганізовано так, щоби людина, котра бажає знати правду, мала всі можливості й зручності для того, аби її дізнатися. Молодці, "шевченківці"! Оце називається – працювати по-сучасному!

Іван АНДРУСЯК,  «Нація і держава», 4 грудня 2007 р.