Кирило Осьмак – символ безперервності українського державотворення. Слід робити все, аби свого часу очолювана ним Українська Головна Визвольна Рада  перестала бути маловідомим українському суспільству феноменом.

Знову символізм: 1 грудня, у день Всеукраїнського референдуму за незалежність, на Байковому кладовищі у Києві освячено пам'ятник на могилі Президента Української Головної Визвольної Ради Кирила Осьмака. Козацький хрест фактично постав у третю річницю від часу ексгумації тіла великого українця у російському місті Володимирі, де український патріот був похований після ув'язнення у сумнозвісних застінках Володимирського централу. Завдяки титанічним зусиллям доньки Наталки Осьмак прах її батька вдалося перепоховати на рідній українській землі. Це один з небагатьох прецедентів. Досі чимало ревних героїв України спочивають по світах.

Біля масивного гранітного козацького хреста з написом "Кирило Осьмак" майоріли два прапори – державний синьо-жовтий та "кунівський" червоно-чорний. Донька Наталка Осьмак згадувала, що коли вона вперше приїхала до Володимира (1994 року), жодних залишків дерев'яної огорожі, хреста, інвентарного номера могили не існувало. Лише завдяки тому, що на фото, яке надіслав співкамерник батька, грузин Шалва Беришвілі, потрапили бокові орієнтири, пані Наталі вдалося визначити місце поховання, розчистити його від сміття та встановити металевий хрест з тим же тюремним номером 5753, що колись був викарбуваний на давно згнилому дерев'яному хресті. Не раз і не два довелося Наталі Кирилівні їздити до міста Володимира, щоб дістати дозволи держадміністрації, ФСБ, УВС, митниці, санепідстанції, бюро ритуальних послуг. Під час ексгумації на глибині 170 сантиметрів копачі наштовхнулися на людський череп, після чого обережно взялися звільняти від землі останки. Скелет перебував у скорченому стані: так буває, коли людину просто скидають до могили, а не кладуть у труну. Порівнявши цілу низку прикмет, дійшли висновку, що то є прах першого підпільного Президента незалежної України Кирила Осьмака. 11 грудня 2004 року – через 60 років – Кирило Осьмак повернувся на рідну землю навіки. Тоді панахиду за упокій душі самовідданого українця відслужив Патріарх Київський і Всієї Руси-України Філарет у Володимирському соборі.

Автором щойно освяченого пам'ятника на могилі Кирила Осьмака став відомий український художник Микола Олійник.

Вклонитися пам'яті Людини та правдиво подивитися у вічі сьогоденню прийшли народні депутати України – голова УНП Юрій Костенко та Іван Заєць. Щирими згадками про Кирила Осьмака поділився з присутніми голова Всеукраїнського товариства політв'язнів та репресованих Євген Пронюк. Прозвучали рядки з листів Кирила Осьмака до своєї доньки,  в яких постає у всій простоті й величі сердечна батьківська любов. Востаннє донька бачила батька ще у трирічному віці. А потім – довгі роки – жодної звістки. Ким насправді був її батько, Наталка Осьмак дізналася 1992 року, коли Україна вже була незалежною, і в Канаді вийшли друком "Літописи УГВР". Донька зустрічалася з людьми, які знали її батька, шукала в спецархівах Києва, Рязані, Москви слідчі документи, протоколи допитів, копії вироків. 1999 року Наталка Осьмак видала друком книгу про батька.

Про Кирила Осьмака, його життєву самопожертву в ім'я незалежності українського народу, його державності, нині повинен знати кожен школяр і студент. А доки не знає – доти сучасну владу України зарано вважати ефективною і державотворчою.

Марта РИМАР, «Нація і держава», 11 грудня 2007 р.