18 грудня голосами 226 народних депутатів фракцій БЮТ і НУНС прем'єр-міністром України була обрана Юлія Тимошенко. Нижче публікуємо скорочений варіант статті про склад урядової команди, оприлюдненої на сайті "Українська правда". 

УРЯД ТИМОШЕНКО. КВОТА БЮТ

Перший віце-прем'єр-міністр Олександр Турчинов

Олександр Турчинов є найціннішим кадровим рішенням Юлії Тимошенко. Очевидно, що серед політиків – а можливо, і в родині – немає іншої людини, яка б значила для неї більше. Співпраця випускника металургійного інституту імені Брежнєва і директорки корпорації "Український бензин" почалася ще в 1993 році в уряді Леоніда Кучми, радником якого працював Турчинов. Зараз тандем Тимошенко-Турчинов є найбільшим довгожителем у сучасній політиці. За Турчиновим у новому Кабміні буде закріплений і силовий блок, і енергетичний, і економічний.

Віце-прем'єр Григорій Немиря

По суті,  "віце-прем'єр з євроінтеграції" – це лише назва ділянки, на якій буде діяти персональний міністр закордонних справ Тимошенко – спеціальний посланець лідерки БЮТ у зв'язках з міжнародними політичними колами. Призначення Немирі в уряді свідчить про загострену увагу Тимошенко до своєї репутації на Заході. Поява Немирі в команді Тимошенко у 2005 році була пов'язана з намірами Джорджа Сороса після помаранчевої революції допомогти молодій демократії. Американець зголосився підтримати грошима Центр стратегічного аналізу, який мав би діяти при прем'єр-міністрі. Немиря, який не один рік очолював фонд Сороса в Україні, пішов з цієї посади і став радником Тимошенко. Утім, ідея з аналітичним інститутом не була реалізована.

Віце-прем'єр з квоти БЮТ – посада вакантна

В уряді Тимошенко залишилася незаповненою ще одна клітинка заступника прем'єра. Джерела "Української правди" у фракції НУНС підтверджують, що Тимошенко до останнього вела переговори з блоком Литвина. Поява нового учасника коаліції вигідна насамперед самій прем'єрці, бо в такому разі вона перестає бути залежною від кожного голосу нашоукраїців.

Міністр транспорту і зв'язку Йосип Вінський

Спочатку Вінський висувався на посаду віце-прем'єра з регіонального розвитку з доволі аморфним колом повноважень. Зрештою, він відбив собі ресурсне міністерство. Вінський отримав Мінтранс після того, як з цієї посади відкликали кандидатуру Таріела Васадзе. Начебто Тимошенко поставила йому умову передати бізнес надійним людям, а самому зосередитися на державній службі. Васадзе зрозумів, що не зможе відмовитися від автомобільного дітища, але вирішив не розпилювати увагу, і, зрештою, взяв самовідвід.

Міністр охорони навколишнього природного середовища Георгій Філіпчук

Тимошенко, призначивши Філіпчука, прагнула поставити людину, незалежну від своїх же внутрішніх олігархів. Філіпчук у 1990-х був одним з губернаторів, призначених за квотою Народного Руху – він очолював Чернівецьку область. Однак пізніше Філіпчук приєднався до проекту Народний Рух України за єдність – сателіта СДПУ(о), створеного на початку "Гонгадзегейта" для відтягування електорату від Ющенка. Філіпчук разом з одіозним Богданом Бойком був співголовою цієї маргінальної партії.

Міністр фінансів Віктор Пинзеник

Два роки тому він не наважився зробити вибір на користь Тимошенко, коли вона кликала його у свій виборчий список – умовою цього була відставка Пинзеника з Мінфіну в уряді Єханурова. Однак зараз Пинзеник, один з найдавніших соратників Ющенка, не вагаючись, перейшов до БЮТ.

Міністр економіки Богдан Данилишин

Ця людина майже двадцять років працює у Раді з вивчення продуктивних сил Академії наук, де пройшла шлях від аспіранта до голови. Базова освіта нового міністра економіки виглядає дивно для цієї посади – природничий факультет Тернопільського педагогічного інституту за спеціальністю "географія з додатковою спеціальністю біологія". У атестаті професора Данилишина вказана спеціальність "економіка природокористування і охорони навколишнього середовища". Богдан Данилишин – креатура Віталія Гайдука. Співвласник "Індустріального союзу Донбасу", після конфлікту з Ющенком і відставки з РНБОУ, зараз входить у число найбільш авторитетних для Тимошенко радників і партнерів.

Міністр праці і соціальної політики Людмила Денісова

Свою трудову біографію Денісова починала як вихователька у яслах. Отримавши економічну і правову освіту, була начальником кримського Пенсійного фонду, міністром економіки та фінансів Криму. Після відставки Денісова очолювала наглядову раду корпорації "Гуматекс", яка займається випуском технологічних тканин. Денісова, зокрема, запам'яталася Тимошенко тим, що нестандартно підійшла до агітації за БЮТ – у 2006-му кримський штаб започаткував програму перерахунку пенсій населенню.

Міністр палива та енергетики Юрій Продан

Зближення Тимошенко з цим міністром відбулося ще коли вона була віце-прем'єром з питань ПЕК, а Продан очолював державне підприємство "Енергоринок". На відміну від інших чиновників, він не протидіяв Тимошенко, а реалізовував її програму боротьби з бартером. Вдруге їхні шляхи перетнулися, коли у попередньому уряді Тимошенко Продан став першим заступником Івана Плачкова – міністра палива та енергетики. Після того, як у 2007 році Олександра Турчинова призначили першим заступником секретаря Ради нацбезпеки, Продан перейшов працювати до РНБОУ на посаду заступника з питань енергетики.

Міністр вугільної промисловості Віктор Полтавець

Підбираючи кандидатуру на цю посаду, Тимошенко намагалася знайти людину, не пов'язану з донецькими, аби не стати жертвою саботажу. Так з'явилося прізвище Полтавця, який в 1990-х керував "Луганськвугіллям" та був першим міністром вугільної промисловості України.

Міністр промислової політики Володимир Новицький

Як в уряді спливла кандидатура Новицького, залишається загадкою і для самих депутатів від блоку Тимошенко. Останній рік Новицький працював заступником міністра з хімічної промисловості, коли Міністерство промполітики очолював Анатолій Головко – близький соратник російського бізнесмена Костянтина Григоришина.

Міністр Кабінету Міністрів Петро Крупко

Він працював на аналогічній посаді в уряді Тимошенко. За розповідями очевидців, сталося це волею випадку – тоді, після Помаранчевої революції, з секретаріату Кабміну масово розбіглися члени команди Януковича. А Крупко, який прийшов працювати у великий сірий будинок, коли ще це все називалося Радою міністрів УРСР, залишився. І саме він зустрічав Тимошенко з букетом білих троянд, коли вона вперше приїхала на роботу до уряду в лютому 2005 року. Тимошенко зробила його міністром Кабміну, а для надійності першим заступником до Крупка приставила колишнього голову правління "ЄЕСУ" Євгена Шаго.

УРЯД ТИМОШЕНКО.

КВОТА БАНКОВОЇ/НУНС

Віце-прем'єр Іван Васюник

Вплив Івана Васюника почав стрімко падати восени 2006 року, після приходу в Секретаріат Президента команди Віктора Балоги та Арсенія Яценюка. Під час останніх парламентських виборів Васюник був заступником голови виборчого штабу НУНС. Саме його департамент відповідав за стратегію кампанії та діяв у тісному зв'язку з американськими політтехнологами. Однак заокеанські радники продукували відверту халтуру на кшталт гасла про зняття депутатської недоторканности. Це відбилося на невтішних результатах НУНС. Відчуваючи, що він є зайвим на Банковій, Васюник вирішив перейти на роботу до уряду. Останні півтора місяці він відійшов від справ у Секретаріаті, перебуваючи чи то на лікарняному, чи то у відпустці.

Міністр освіти і науки Іван Вакарчук

Навколо цієї посади відбувалися "бої" на засіданні фракції НУНС. Депутати постали проти того, що міністра за їхньою квотою вніс секретаріат Президента – можливо, якби цією кандидатурою не став Василь Кремень, то реакція була б інша. Однак Кремень з його історією роботи в першому уряді Януковича став викликом для нашоукраїнців. Навіть попри те, що зараз Кременя запропонував сам Ющенко, який згадав про їхнє спільне минуле – роботу в Кабміні у 2000-2001 роках. Фракція висувала на посаду міністра В'ячеслава Брюховецького, але він взяв самовідвід. Наступним за ним фаворитом був Іван Вакарчук, кандидатура якого також давно обговорювалася. Фракція хотіла показати характер Ющенку. І Банкова погодилася відкликати Кременя.

Міністр культури і туризму Василь Вовкун

Василь Вовкун був ще претендентом в перший Кабмін Юлії Тимошенко, однак його випередила Оксана Білозір. Прізвище Вовкуна регулярно спливало у контексті міністерської посади, тому рішення Ющенка висунути його в уряд навіть не обговорювалося на політраді НУНС – всі його сприйняли як закономірність.

Міністр оборони Юрій Єхануров

Юрій Єхануров має стати прототипом Петра Порошенка в новій владі – йому відведено роль головного ідеологічного і політичного опонента Тимошенко, який має тримати новий уряд у фарватері Президента. Сам Єхануров до дня, коли Ющенко висунув його в міністри, навіть не підозрював про те, що керуватиме військовим відомством. Після відставки з посади прем'єра очікувалося, що Ющенко зробить його секретарем Ради нацбезпеки, однак Єхануров так і не дочекався указу. Але водночас Ющенко нажив ворога в особі Анатолія Гриценка, який також не дочекався від нього жодних пояснень своєї відставки.

Міністр охорони здоров'я Василь Князевич

Василь Князевич є дядьком депутата Руслана Князевича по батьківській лінії. Однак молодий нашоукраїнець точно не міг вплинути на призначення свого родича. Князевич-старший був запропонований самим Ющенком, оскільки він з ним часто стикається з питань здоров'я глави держави. Василь Князевич керує групою лікарів, які здійснюють медичний догляд за Ющенком.

Міністр регіонального розвитку і будівництва Василь Куйбіда

Колишній мер Львова Василь Куйбіда розглядався як претендент ще до виборів, коли Борис Тарасюк озвучив претензії Руху на це міністерство. Призначення Куйбіди мало стати заспокійливим для Тарасюка, який поступово дрейфує у бік Тимошенко і з кожним новим інтерв'ю отримує статус головного критика Віктора Балоги.

Міністр з питань житлово-комунального господарства Олексій Кучеренко

В останні роки існування Радянського Союзу Кучеренко був директором комп'ютерного клубу. Його життя стрімко пішло вгору після того, як він став учасником бізнес-холдингу Ігоря Бакая. Кучеренко навіть обіймав у "Інтергазі" до певної міри абсурдну посаду – "голова ради директорів за сумісництвом". Бізнесмен почав марити державною службою ще в 2000 році, коли вмовляв всесильного тоді Олександра Волкова зробити його губернатором Запорізької области.

Міністр внутрішніх справ Юрій Луценко

Юрій Луценко є, напевно, найбільш публічним і скандальним членом нового уряду, тому переповідати його шлях до цього крісла немає сенсу. Луценко зміг відстояти претензії на Міністерство внутрішніх справ, хоча раніше планувалося, що цю посаду він посяде разом з кріслом силового віце-прем'єра, ставши прототипом Олександра Кузьмука в новому уряді. Появу Луценка у ніч виборів з букетом троянд в штабі БЮТ секретаріат президента сприйняв як зраду. За останні місяці його стосунки з Банковою значно погіршилися. Посада головного міліціонера стала готівковою монетою розрахунку з "Народною самообороною", яка на виборах вступила в блок з "Нашою Україною".

Міністр аграрної політики Юрій Мельник

Юрій Мельник є креатурою керівника ДУСі Ігоря Тарасюка, який має стосунок до курячого бізнесу "Нашої Ряби" та компанії "Миронівський хлібопродукт". Своя людина у цьому міністерстві, вочевидь, є дуже потрібною для Тарасюка. Принаймні, до попереднього уряду Януковича він влаштував Мельника взагалі... за квотою комуністів. Хоча Тарасюк і його підопічний тривалий час були (а може, і зараз залишаються) членами Української народної партії, однак УНП зараз відмовилася висувати Мельника в міністри за своєю квотою. За словами Юрія Костенка, вони пропонували на цю посаду Миколу Кучера – однак їхня кандидатура була відхилена.

Міністр з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Володимир Шандра

Ще одне призначення, нав'язане Секретаріатом Президента. Оскільки попереднім місцем роботи Віктора Балоги був МНС, то апріорі вважалося, що кандидатуру на цю посаду визначатиме він. Шандра є нечужою людиною для сім'ї Президента: дружина міністра – двоюрідна сестра Олексія Хахльова, чоловіка Віталіни Ющенко. Водночас Шандра не має впливу всередині партії "Наша Україна" – на двох останніх виборах він не включався до прохідної частини, а Хахльова з'їзд НСНУ навесні 2007 року взагалі відмовився вставити до списку.

Міністр закордонних справ Володимир Огризко

Історична справедливість стосовно цієї людини взяла гору. Після відставки взимку 2007 року Тарасюк рекомендував Ющенку призначити новим міністром саме Огризка – свого давнього товариша. Однак антикризова коаліція двічі провалювала цю кандидатуру. Огризка вони вважали ще більш прозахідним політиком, ніж його попередника. Наприкінці 1990-х Огризко три роки очолював службу зовнішньої політики в адміністрації Кучми. А його відставку пояснюють тим, що Огризко не зміг чи не захотів забезпечити тодішньому президенту потрібний результат на закордонних дільницях під час виборів-1999. Після цього Огризко поїхав на п'ять років послом до Австрії. 

Міністр юстиції Микола Оніщук

Свою правильну ставку Оніщук зробив навесні 2007 року, коли члени Партії промисловців і підприємців на чолі з Анатолієм Кінахом вливалися до антикризової коаліції. Тільки Оніщук разом зі своїм товаришем Станіславом Довгим (батьком секретаря Київради) не пішли на цей крок. Янукович переманював Оніщука портфелем міністра із зв'язків з Верховною Радою, що по суті є церемоніальною посадою. Оніщук відмовився – але вже тоді між рядків читалася його амбіція очолити Мін'юст. Зрештою, Оніщук свого домігся. Хоча фракція "Наша Україна – Народна самооборона" сприйняла його кандидатуру як черговий прояв тиску з Банкової: він був заступником Балоги, коли той очолював штаб НУНС на виборах-2007.

Міністр у справах сім'ї, молоді та спорту Юрій Павленко

Юрій Павленко повертається на посаду, яку він обіймав в урядах Тимошенко і Єханурова. Спочатку також планувалося, що він стане віце-прем'єром з аналогічним профілем відповідальності, але склалося інакше. Загалом з Юрія Павленка можна писати енциклопедію родинних зв'язків у політиці. По-перше, сестра Павленка одружена з іншим депутатом від "Нашої України" Русланом Князевичем. По-друге, тесть Павленка Віктор Євсєєв – давній соратник Президента, ще коли очолював фізкультурно-оздоровчий комплекс Нацбанку. За це Євсєєв у тусовці отримав нік "банщик Ющенка". Зараз він – заступник керівника Державного управління справами. По-третє, дружина Юрія Павленка працює в Секретаріаті Президента, а кумою цього подружжя є Катерина Ющенко. І, по-четверте, двоюрідна сестра Павленка – співачка Марійка Бурмака, творчість якої особливо цінують в помаранчевих колах. Вона є незмінним фронтменом (чи скоріше фронтвумен) корпоративних вечірок "Нашої України".

Спорідненість серед членів "Нашої України" перетворилася вже на синдром, жертвами якого стають навіть позитивні за своєю суттю герої. Навіть неуважному глядачеві видно, що уряд Тимошенко складається з двох частин. І якщо квота БЮТ має всі ознаки виборчого штабу на президентську кампанію-2010, то нашоукраїнська частина нагадує одну велику родину, з членів якої ніхто нікуди не поспішає.

Сергій ЛЕЩЕНКО, "Українська правда"