Ми вже повідомляли читачам про акцію, зініційовану Київською міською організацією Конгресу Українських Націоналістів, спрямовану на захист української культури й мистецтва, зокрема закріплення майстерні на Андріївському узвозі за столичними художниками, які недавно постраждала від підпалу.

Серед тих, хто найбільше потерпів від цього акту вандалізму, – відомий художник, член КУН Анатолій БУРТОВИЙ. Внаслідок пожежі були знищені або дуже пошкоджені саме твори.

Наш кореспондент зустрівся з майстром пензля і попросив відповісти на кілька запитань.

– Друже Анатолію, як Ви можете пояснити ситуацію, що склалася на Андріївському узвозі?

– Насамперед постає запитання: хто вчинив злочин і кому це потрібно? Упевнений, що потрібно це окремим особам заради бізнесу та своїх меркантильних інтересів. Як наслідок – підпалили будинок, залили водою приміщення. Відтак – маємо знищені картини і все те, що було напрацьовано за певний відтинок життя кожного із митців.

Експертиза поки що лише підтвердила факту сумної для нас події. Не сказали свого остаточного слова і слідчі міліції та пожежна команда.

Ми ж розцінюємо цей акт вандалізму як вседозволеність окремих осіб. Бо як може бути, щоб за знищені полотна, книги, робочі місця художників ніхто не відповідав.

Отже, висновок такий: тільки разом усі, кому ця проблема болюча, зможемо захистити свої інтереси та права.

– Чи можливе взаєморозуміння між мистецтвом та владними структурами? Чи стануть питання культури пріоритетними в нашій державі?

– Йдеться про духовне начало нашого народу, нашої землі та продовження генетичного кореня. "Дикий капіталізм", вважаю, не принесе нам добробуту та гармонії. Усвідомлення свого "Я" дасть сили та впевнености у наших діях. Звідси постає справедливе і фундаментальне запитання: куди ми йдемо, хто ми є? Ми живемо в цей період і зобов'язані вирішувати нагальні питання та проблеми. При цьому маємо усвідомлювати, заради чого працюємо на своїй землі, до чого прагнемо.

Варто зауважити, що питання культури в даному випадку не обмежуються тільки образотворчим мистецтвом. Це великий пласт духовного виховання та традицій. Тому питання духовности у нашому суспільстві повинні мати пріоритет, бути своєрідним фундаментом нашого єства. Література, кіно, образотворче мистецтво мають уособлювати відшліфовану думку суспільства. Саме тому слід звертати найбільшу увагу на формування нації та держави в цілому. За цих умов, зрозуміло, не відкидається проблема економічна.

На жаль, влада в Україні належить людям, які не зацікавлені в духовному розвитку суспільства. Здебільшого вони думають лише про себе. До того ж, на мій погляд, не функціонує державний закон, який би підтримував та захищав права та пріоритети мистецтва. Натомість – перемагають економічна основа, оподаткування та продукт створення.

Панує вседозволеність владних чи кримінальних структур при вирішенні мистецьких проблем у своїх інтересах. Проблеми образотворчости, кіномистецтва, книгодрукування зайняли місце на останньому щаблі державотворення. Як і мої колеги, вважаю, що в Україні цілеспрямовано знищується культура, а мистецькі середовища все більше стають беззахисними перед владою. Судіть самі: Андріївський узвіз – проблема художників, кіностудія імени Олександра Довженка – українських кіномитців. На задвірках опинилася книга – основа духовности та мудрости народу. А це ж – найважливіші точки опори будь-якої державної політики.

Люди мистецтва, які створюють духовне середовище, мають право на гідність і повагу у суспільстві. Це – аксіома цивілізованого світу. А тому про це повинна постійно турбуватися влада, яка на словах так багато обіцяє, а насправді робить усе для того, щоб знищити українську культуру.

Розмову вів Микола ПРИБЕРЕЖНИЙ, «Нація і держава», 25 грудня 2007 р.