Хто гріє руки на контрабанді і хто в одвіті за злочинну безвідповідальність колишніх горе-міністрів уряду Януковича?

Перебуваючи після керченської катастрофи у Криму та Севастополі, тепер уже колишній міністр з питань надзвичайних ситуацій регіонал Нестор Шуфрич на всіх нарадах і виступах перед представниками ЗМІ не втомлювався виспівувати дифірамби на адресу керівництва Севастополя та Кримської автономії, котре майже стовідсотково представлено членами ПР. Яких тільки заслуг він їм не приписував! Наприклад, що своїм оперативним управлінням пом'якшили удар стихії і вжили належних заходів з усунення наслідків урагану. Ну хоч ордени давай чиновникам та апаратникам!

І це у той час, коли майже половина севастопольців сиділа у своїх квартирах хто без води і електрики, хто без опалювання, а хто без усього комплексу комунальних послуг. А першопричиною руйнації побутової інфраструктури, каліцтва та загибелі громадян стали не ураган та злива, а високі дерева, котрі міському та районним керівництвам слід було давно знести чи обрізати крони і цим самим послабити руйнівний вплив стихії. Та саме цих заходів ними не було вжито.

Через те мешканці Севастополя постраждали від дерев, що падали на повітряні електромережі, на людей, автомобілі, будинки, перекриваючи при цьому транспортні магістралі.

Саме про безпорадність та благодушність органів місцевого самоврядування і треба було б говорити міністру. Але кланова солідарність примусила його замовчувати ці факти, аби не виставляти напоказ нездатність регіоналів, соціалістів і комуністів належним чином здійснювати керівництво на всіх рівнях державної влади.

Замість того, щоб розсипатися бісером перед місцевими чиновниками, міністру Шуфричу належало б пояснити, чому не врятували екіпажі двох іноземних суден, що затонули на траверзі Севастополя і недалеко від нього.

Лише двом морякам вдалося самотужки допливти до берега, де їх підібрали місцеві жителі. Проте Шуфрич, не моргнувши оком, постійно заявляв, що це його служба врятувала цих моряків.

Свідоме намагання Шуфрича увести людей в оману, замовчування справжньої небезпеки, його зухвале навішування локшини на вуха громадян викликало у них обурення і масу проблемних запитань.

Наприклад, чому говорив неправду пан міністр Шуфрич, коли запевняв через телебачення, радіо та пресу у тому, що на затонулих російських транспортних суднах "Ковель" і "Нахічевань", які завантажені сіркою, всі контейнери та трюми загерметизовані, і немає жодної загрози екологічного забруднення? І витік мазуту, запевняв міністр, на затонулому російському танкері теж незначний. А після його від'їзду ми дізнаємося, що в Керченську протоку вже витекло більше двох тисяч тонн (!) сірки і півтори тисячи тонн мазуту. Спливло на поверхню і дизельне пальне. Велетенський шлейф з отруйного коктейлю рухається вже в Чорному морі вздовж узбережжя Криму. Загинуло близько сорока тисяч перелітних птахів. Незабаром наслідки катастрофи почнуть відчувати і люди.

Треба відзначити, що пан Шуфрич – досвідчений окозамилювач і плутократ. Згадаймо, як сміливо і впевнено він доповів Президентові, що пожежа в Запорізькій області, яка лютувала майже тиждень, ліквідована. Але згодом, пролітаючи над цією зоною, Президент, помітивши вогонь, змушений був повернути літак, а після приземлення організовувати гасіння пожежі і самому в цій акції брати участь, бо пан міністр рвонув до Києва.

То після цього самовпевнений Шуфрич на всю Україну по телебаченню заявив, глузуючи, що він внесе Віктора Ющенка у список на відзначення грамотою. Хіба це гідна поведінка міністра?

Продовжуючи тему урядового окозамилювання, варто зазначити, що мешканці Криму і Севастополя обурені тим, що і Шуфрич, і прибулий йому на підмогу соціаліст міністр транспорту Микола Рудьковський так і не дали відповіді на запитання, чому капітани затонулих та тих, котрі сіли на мілину, суден не виконали вимоги морської адміністрації Керченського порту і не зайшли в безпечну акваторію. Ми так і не знаємо, хто є власником аварійних суден, ким і кому доставлялись небезпечні речовини. Мазут, вірогідно, призначався бойовим кораблям Чорноморського флоту РФ, дислокованим у Криму.

На жаль, офіційні особи, урядовці Шуфрич та Рудьковський, свідомо утаємничили інформацію про масштаби і можливі наслідки керченської катастрофи. Вони зухвало, з викликом забавляли громадян колисанками про героїчні дії рятувальників. Тільки не пояснили, чому ж біля самого берега загинуло стільки моряків і сталася екологічна катастрофа довкола українського острова Тузла, якщо так героїчно і професійно діяли підлеглі міністрів Шуфрича та Рудьковського?

Але тут не треба бути фахівцем високого класу, щоб здогадатися, що капітани шістьох суден, котрі сіли на мілину, і чотирьох, затонулих від шторму, не заховались у керченському порту через те, що на борту мали контрабандний вантаж, про що мусили були б повідомити у декларації. Однак судновласники заборонили їм це робити. У нас же досі немає належного державного кордону з Росією, як по суходолу, так і в акваторії Керченської протоки. Тому контрабанда йде безконтрольно. Головні причини екологічної катастрофи – безкордоння і безкарне свавілля тіньового бізнесу.

Залишається незрозумілим і той факт, що аж шість суден сіло на мілину. Виходить, не горіли маяки. А між тим, російський уряд ще 10 років тому доповів у міжнародні судноплавні інституції, що він здав узбережжя біля берегів України під відповідальність її уряду. Та, враховуючи ту обставину, що іноземні судна і багато людей з їхніх екіпажів загинули в районі відповідальности нашої держави за безпеку судноплавства, то і вимогу про відшкодування збитків, згідно з нормами Міжнародного морського права, вирогідно, буде спрямовано саме до неї. І ніхто не згадуватиме, що маяки та навігаційна інфраструктура насильницьки, незаконно перебувають у користуванні російського військового флоту. Хоча є рішення судів, котрими ті зобов'язали військовиків передати навігаційно-гідрографічну систему Україні. На жаль, проросійський уряд Януковича так і не вжив заходів для повернення маяків під своє оперативне управління. І що їм до того, що Україні, як і за невідомо ким збитий літак у наших територіальних водах, нарахують сотні мільйонів компенсації за збитки. Адже кошти будуть взяті не з банківських рахунків наших мільйонерів-урядовців. Вони будуть стягнуті з українського народу.

А підстави для такого позову є. Бо лише на одне запитання колишнім міністрам Шуфричу та Рудьковському про те, що вони конкретно зробили і яких заходів вживали для надання допомоги суднам та їхнім екіпажам, що потерпали від урагану у зоні їхньої відповідальности, нічого буде сказати, оскільки нічого не було зроблено.

Для порівняння того, хто і як діяв під час і після негоди, варто зазначити, що у складі Військово-Морських Сил України сотні кораблів, суден та різних плавзасобів. Проте жодне з них не зазнало бодай найменших ушкоджень і ніхто з особового складу не отримав і подряпини – командування вжило необхідних заходів і постійно тримало ситуацію під контролем у всіх пунктах базування сил флоту. Отже, як керівництво ставилося до своїх обов'язків, такий і маємо результат.

Скоріше, ці два горе-екс-міністри ще не усвідомлюють до кінця тих наслідків, котрі можуть настати слідом за катастрофою у Керченській протоці. Мабуть, через таку короткозорість вони замість того, щоб доводити людям та керівництву дійсну правду про ту чи іншу надзвичайну подію та її наслідки, постійно зайняті приготуванням локшини для довірливих та наївних громадян.

Пам'ятаю, яке роздратування та обурення викликали у нас піарні, самовдоволені виступи міністра Шуфрича на руїнах розтрощеного газовим вибухом будинку у Дніпропетровську. У той час, коли постраждалі мешканці цілого мікрорайону опинилися без світла, води, тепла та газу, "головний рятівник держави" пан Шуфрич замість того, щоб негайно розгорнути намети для бездомних, підігнати мобільні електростанції, організувати польове водопостачання та харчування постраждалих, брав на себе функції то генпрокурора – і перед телекамерами зухвало погрожував, що всі винні будуть притягнуті до суворої відповідальности; то глави уряду, обіцяючи грошові компенсації постраждалим.

І в той же час замовчував той факт, що через його бездіяльність, фахову некомпетентність та особисту безпорадність люди готували їжу на вуличних вогнищах, шукали притулку де хто міг, – замість того, щоб знайти його в підрозділах Міністерства з питань надзвичайних ситуацій. Адже на такі заходи це відомство отримує із держбюджету шалені кошти. Тільки нікому перевірити, як вони використовувалися – бо кругом були всі свої. Взагалі, коли аналізуєш непрофесійні, волюнтаристські дії тепер уже, на щастя, колишніх міністрів Шуфрича та Рудьковського, то починаєш розуміти, що на ці відповідальні посади вони призначені не за принципом трьох "П" – професійність, порядність, патріотизм, а за особисту відданість своїм господарям "парканного героя".

У цьому контексті варто згадати і великого "рятівника" нації,  колишнього соціаліста-міністра Василя Цушка. Добре чоловік влаштувався: спочивав собі півроку, служба, себто неабиякі зарплатня та пенсія, йшли справно. А в цей час некеровані підрозділи міліції перейшли на силові методи спілкування з громадянами, використовуючи тактику бронетранспортерів, бульдозерів та сльозогінних газів. Проте саме такі міністри потрібні були Януковичу та партії регіоналів. З їхньою допомогою та їхніми зусиллями в державі створювався керований хаос, котрий дозволяв безкарно грабувати українців.

Тому Януковичем була проігнорована вимога Президента України Віктора Ющенка про усунення з посад Шуфрича і Рудьковського та порушення кримінальної справи проти Цушка за свавільне захоплення Генеральної прокуратури з побиттям бійців Держохорони.

І результати такої безкарности та кланової кадрової політики уряду не забарилися: йшли під укіс і горіли залізничні потяги, вибухали будинки, боєзапаси і шахти, тонули судна, щорічно десятки тисяч українців гинуть в автокатастрофах. Україна стала аварійною державою, в якій життю та здоров'ю громадян на кожному кроці загрожує небезпека.

Кілька тижнів тому у ЗМІ озвучили заяву Шуфрича про те, що роботи з ліквідації наслідків стихії у Керченській протоці вже на 80 відсотків виконані. А у нас є інша інформація: значна частина мазуту осіла на дно, а величезний шлейф з нафтопродуктів течія вже занесла в Чорне море до берегів Криму і частково на Кавказ. Ось така ціна запевненням цього хитрого, але бездарного чиновника.

Тому суспільно-політична інформація в ЗМІ останнім часом нагадувала зведення з фронтів бойових дій про те, чого і скільки зруйновано і яких ми зазнали людських втрат. При кожній техногенній катастрофі постійно чули, що для встановлення її причин створена урядова комісія. Проте ми знаємо, що ці комісії роблять, як правило, висновки, котрі не висвітлюють, а покривають умови, котрі призвели до біди. А головною причиною тут був, і це всім відомо, некомпетентний, заполітизований і корумпований уряд Януковича, який, нарешті, відправлений у відставку.

Юрій ТИМОЩУК (Крим), «Нація і держава», 25 грудня 2007 р.