Підвалини занепаду та руйнації сьогоднішньої України були закладені ще більшовиками-шахраями під час їхнього приходу до влади в Росії. Більшовики впровадили в життя чи не найгеніальнішу за своєю простотою та за своїм шахрайським задумом аферу. Аферу, яку придумали європейські шахраї-філософи і яка ґрунтувалася на впровадженні неприродної, недієздатної колективної форми влади – влади Рад. Метою було ввести суспільство в стан безладу і хаосу, впровадивши безвідповідальну та недієздатну систему державної влади. Адже безлад і безвідповідальність влади – найкраще середовище для шахраїв та корупціонерів. Це їм вдалося. Тодішня імперія була пограбована, а цінності вивезені за її межі. Влада Рад та радянське управління за своєю формою є колективним, тобто передбачає керівництво з боку колективу людей, а не конкретної людини, особистости. Таке керівництво має базуватися на так званих "колективному розумі" та "колективній відповідальності". Така концепція рівнозначна визнанню відокремленого від людини людського розуму. Це не тільки суперечить здоровому глузду, а й ідеології комуністів-матеріалістів. Колективна форма влади, якою є влада Рад, – це не що інше, як влада натовпу, неорганізованих та некерованих людей. Влада натовпу, який, крім як перетворитися в натовп злочинців, мародерів або в базар, на ніщо більше не спроможний. Неспроста такий натовп називають стихійним, що походить від слова "стихія". Природно, що довготерміново непідпорядкованим і некерованим такий натовп існувати не може. Неминуче з'являється "лідер", якого цей же натовп перетворює у "вождя". За таким сценарієм анархія натовпу перетворюється в диктатуру "вождя", а "демократія" влади Рад – у диктаторський режим.

У свою чергу, диктатори і диктаторський режими не можуть існувати без системи бутафорської "колективної" влади. Всю свою недолугість, некомпетентність та безвідповідальність за свої дії вони перекладають на колективну безвідповідальність і колективну недолугість "голосуючих" народних обранців. Свої злочинні дії прикривають колективно проголосованими рішеннями чи законами.

У цьому легко переконатись, аналізуючи хід історії двадцятого століття. Усі без винятку так звані "комуністичні" або "соціалістичні" країни, які будувалися "владами Рад", перетворились у диктаторські режими з трагічними для народу наслідками. Трохи щастило тільки тим країнам, де на місці диктатора опинялася людина із здоровим глуздом та відчуттям відповідальности.

Невідомо, чим би закінчилася побудова першої більшовицької "країни Рад" та якою була б доля "світового комунізму", якщо б до влади не добрався диктатор Сталін. Тільки завдяки злочинно жорстокій сталінській диктатурі був подоланий більшовицький радянський безлад та розруха. Тільки перетворивши державу в тюремний табір та зробивши половину населення арештантами, а другу половину донощиками і тюремниками, сталінська репресивна диктатура зуміла вивести СРСР на передові позиції промислового розвитку.

Зрозуміло, що цей "радянський розвиток" коштував десятків мільйонів людських життів.

За інерцією репресивна система забезпечувала розвиток і при авантюристові Хрущові, але цей розвиток вже не був здеформований абсурдною ідеєю побудови "світового комунізму". Давалась взнаки повна безграмотність цього генсека.

Прийшовши до влади, "ліберал-інтелігент" Брежнєв передав правління колективу комуністів в Політбюро, і колективна безгосподарність і корупція почали накопичувати свою руйнівну силу. СРСР почав занепадати. Наприкінці правління Брежнєва колективна радянська безвідповідальність так розкрутила маховик безгосподарности і корупції, що спроби гебіста Андропова навести в державі "порядок в сталінському дусі" ніяких результатів не дали.

Горбачов, не розуміючи першопричин занепаду СРСР, почав послабляти комуністичний тоталітаризм та впроваджувати "перебудову". Не розумів, що влада Рад довготерміново може існувати тільки за умов диктатури. Що за умов демократії влада Рад – це безлад, розруха, розграбування та саморуйнація держави. Замість створення системи державної влади, за якої політичну владу має голова держави і несе за це відповідальність, Горбачов відновив систему "колективної влади Рад", за якої весь колектив рад "керує" і ніхто ні за що не відповідає. Це призвело до того, що вся система влади в радянській імперії стала не тільки безвідповідальною, а й безконтрольною.

Природно і закономірно, що все це спричинило безлад і руйнацію економіки і закінчилося руйнацією СРСР як нестабільного за своєю природою імперського державного утворення.

Президент Кучма, прийшовши до влади після створеного Кравчуком безладу та хаосу, не тільки не зупинив процес розграбування та руйнації України, а й сам активно включився у цей процес.

За Президента Ющенка, на жаль, прикладів безвідповідальности, безгосподарности та руйнівної дії різного роду Рад безліч.

Україна занепадає та руйнується за більшовицьким сценарієм країни Рад. Важко розібратися, хто і що більше прислужилися тому, щоб уся повнота державної влади опинилась у колективно безвідповідальної Верховної Ради – щоб безгосподарний радянський комунізм в одночасся перетворився в злодійський радянський капіталізм. Що більше посприяло цьому – професійні та світоглядні недолугості тодішніх демократів-чорноволівців чи хитрощі посткомуністичних корупціонерів та шахраїв?

Поки демократи, борці за символи України боролися з уже неіснуючим комунізмом та з'ясовували, в якому напрямку має рухатися новостворена Україна, корупціонери від комунізму часів Кравчука і Кучми, підпорядкувавши "совкову" більшість народних обранців, перетворили Верховну Раду в базарний натовп торгівців, шахраїв та мародерів. "Нардепи" поставили все з ніг на голову.

"Приватизували" та перетворили в корупційний бізнес все, що бачили і про що тільки чули – все матеріальне і духовне. Насамперед в корупційний бізнес вони перетворили свою "законотворчість", а разом з нею всю правоохоронну та судову системи. Корупцію та злочинність легалізували, узаконили і поставили в основу діяльности державних органів влади.

Промислово-товарне виробництво як основу розвитку держави заблокували недієздатною податковою системою та корупцією. Найбільш творчі, кваліфіковані та працездатні верстви населення з України виштовхали. Економічний розвиток замінили розграбуванням економічного потенціалу держави, а соціальний – небаченим майновим розшаруванням суспільства – різким збагаченням корупціонерів та злочинців за рахунок зубожіння суспільства. Зараз же людям дурять голови зростанням ВВП та кладовищенською "стабільністю" так, як свого часу комуністи морочили голови людям ростом "об'ємів", "процентів" та "мирним небом".

"Демократія" рад практично витіснила з влади та з політики розумних, фахових та відповідальних людей. Крім шахраїв від політики, в середовищі державотворців не залишилося людей з неатрофованим відчуттям реальности та здоровим глуздом. Людей, здатних зрозуміти, що в центрі Європи не може існувати держава з 47-ми мільйонним населенням без розвиненого власного товаровиробництва, що економічний потенціал України не безмежний. Рано чи пізно державна казна виявиться порожньою, а половина населення залишиться без засобів до існування.

Сьогодні пересічному українцю важко зрозуміти, що відбувається в Україні. Важко розібратися, де перебуває влада та хто "керує" Україною. У цьому нічого дивного нема. Більшовики свого часу для цього і впровадили "владу Рад" та "комунізм", щоб, крім шахраїв від політики, ніхто ні в чому не зміг розібратися.

Їхні нащадки, сьогоднішні шахраї від комунізму разом з шахраями від капіталізму, так "вдосконалили", "демократизували" і замаскували під парламентаризм систему влади Рад, що не тільки пересічний українець, а й Президент України не в змозі зрозуміти, що відбувається в державі, чому це відбувається, де є державна влада та де вона повинна бути.

У цивілізованих демократичних країнах державна влада – це законодавство держави та державні органи влади, що забезпечують виконання цього законодавства. Якість держави визначається якістю цього законодавства.

Українська "совдепівська" Верховна Рада впровадила таке "досконале" законодавство, що влада через шахрайську конституцію та численні маніпулятивні закони легко перекочовує в руки шахраїв-юристів. На сьогодні влада перебуває десь між корумпованою Верховною Радою та "комерціалізованими" судами. Влада стала тіньовою, як і переважна частина економіки України.

Питання не в тому, потрібний Україні парламентаризм чи не потрібний, потрібна Україні Верховна Рада чи ні? Питання в тому, які функції повинна виконувати Верховна Рада, які завдання вирішувати та якими повноваженнями повинна бути наділена.

Людство в своєму цивілізаційному розвитку придумало демократію, щоб обирати відповідальну, ефективну владу і при потребі міняти її. Парламентаризм придумали, щоб цю владу інформувати про проблеми в суспільстві і змушувати їх вирішувати. Парламент впроваджували як представницький від суспільства контрольний та дорадчий орган, що контролює владу та захищає суспільство, а не як окремий орган влади, що представляє та захищає владу.

Шахраї-більшовики свого часу поставили все з ніг на голову. Перетворили представницький орган від суспільства, яким була в імперії дореволюційна Дума, в колективно безвідповідальну державну владу. Зробили свою державну владу не тільки безвідповідальною, а й безконтрольною з боку суспільства. Це шулерство перевернуло хід історії ХХ століття.

За великим рахунком, Україна як держава доходить до стану природного самознищення, спричиненого неприродно побудованою системою державної влади. Системою, яка суперечить не тільки природним принципам і законам розвитку, а й здоровому глузду. Системою, яка може існувати тільки за умов диктатури та командно-адміністративного управління. Системою, яка за своєю суттю нічого спільного з реальною демократією і парламентаризмом не має. Все це хитромудро та надійно захищено сьогодні діючою Конституцією.

Зупинити українсько-радянський безлад, мародерство та руйнацію України без зміни системи державної влади, без зміни Конституції вже нереально. Надто далеко зайшла корупція, криміналізація, кругова порука в монополізації влади.

Марна справа шукати причини тотальної корупції в продажності, корупційності та недоторканності "нардепів". Все це наслідки, а причина одна і та ж – недієздатність, безвідповідальність та безконтрольність колективної влади Рад. Зовсім абсурдним є шукати причини корупції в міфічній "незрілості" суспільства. Суспільство таке, яким його робить влада. На сьогодні в цьому пора розібратись і зрозуміти, що природне призначення влади – перешкоджати тому, щоб суспільство перетворювалось у натовп злочинців.

На сьогодні в Україні поки що є всі умови та більш ніж реальна можливість змінити Конституцію, вивести країну на шлях відродження.

Важко передбачити, чи українські "державотворці", крім шахраїв від політики, спроможні розібратися і зрозуміти, що відбувається в Україні, та до чого це призведе. Чи розуміють вони доленосну істину про те, що за своєю природою суспільство не несе відповідальности? Винними завжди є його лідери, незалежно від того, як та з якими намірами вони ними стали.

Роман ЦИБУЛЬСЬКИЙ, м. Івано-Франківськ, «Нація і держава», 15 січня 2008 р.