Олексій ІВЧЕНКО: На сьогодні можна констатувати, що компанія НАК "Нафтогаз України" знаходиться у стадії банкрутства, тобто в стадії технічного дефолту. І на це є низка причин, про які я казав ще рік тому. Говорив про те, що формується штучний механізм банкрутства "Нафтогазу" задля заволодіння державною газотранспортною системою України.

О. В.: Скажіть, а свою провину в цьому відчуваєте?

О. І.: Жодної. Навпаки, коли я очолював колектив, то за підсумками роботи за 2005 рік вперше НАК "Нафтогаз" став прибутковою компанією. 316 мільйонів гривень, відповідно до фінансової бухгалтерської звітности, ми отримали прибутку, на відміну від попередніх років. Наприклад, у 2004 році було півтора мільярда чистого збитку.

О. В.: Але ви були тією людиною, яка збільшила кредити, що брала компанія НАК "Нафтогаз". Коли ви прийшли туди в березні 2005 року, компанія мала кредити 500 мільйонів доларів, після вас було 2 мільярди доларів.

О. І.: Ви абсолютно неправильні цифри наводите. Візьміть бухгалтерський облік і фінансовий звіт за 2004 і за 2005 роки, це є доступні дані в податковій адміністрації, і порівняйте. Я називаю цифри: в 2004 році НАК "Нафтогаз" мав борговий портфель 13 мільярдів гривень авансів і кредитів, причому кредити були отримані під 17–24%, а по тих авансах, які отримував "Нафтогаз", сплачувалися штрафні санкції 80–100% річних.

Коли ж я прийшов і перевірив фінансово-господарську діяльність, то зрозумів, що терміново треба дорогі кредити замінити дешевими, і повертати ці аванси, що я і зробив. Ми перекредитувалися під 5–7%, взяли 5 мільярдів гривень в еквіваленті кредитів…

О. В.: Які це банки були?

О. І.: Це був німецький банк, інші міжнародні банки. Кредити бралися бланкові, без жодних застав на оборотні кошти. Ми замінили ті дорогі кредити відповідно до фінансового плану, затвердженого Кабміном. Ми ні копійки більше від фінансового плану не взяли.

О. В.: У нас в студії не так давно побував Юрій Бойко, теж екс-голова НАК "Нафтогаз", який був ще й відповідним профільним міністром. Ось, що він сказав з цього приводу: "У 2007 році компанія НАК "Нафтогаз України" не взяла ані гривні кредиту. Ми обслуговували те, що взяли наші попередники. В тому числі і уряд Тимошенко, який взяв мільярд доларів кредитів у 2005 році і відправив їх до бюджету. Ми прийняли кредитний портфель в 2 мільярди доларів, обслуговували його, але не взяли ані копійки кредиту більше.

У нас був аудит, і ми зробили все для того, щоб оздоровити компанію, і країна спокійно жила весь 2007 рік щодо постачання газу".

О. В.: Ви не брали, вони не брали, а компанія є банкрутом.

О. І.: Міністр сказав абсолютну неправду. Зверніть увагу, він сказав, що компанія не взяла ні копійки кредитів, але він не сказав, що компанія влізла в авансові борги, тобто взяла наперед з транзитних коштів. Увесь перший квартал 2008 року "Нафтогаз" не буде отримувати ні копійки за транзит російського газу в Європу. А це що, не кредити? Та ще й під це штрафні санкції буде платити, так само вони брали ці аванси і в 2004 році. Напевно, краще взяти кредити під 5–7% довготермінові, ніж входити в аванси такі великі, а потім штрафні санкції 80–100% під ці аванси ще виплачувати.

О. В.: Згадують роки вашого керування компанією НАК "Нафтогаз", і критикують цю роботу, і не лише Юрій Бойко і ті люди, які працювали з ним разом, але і ті, хто створив зараз спільну коаліцію, хто створював коаліцію ще в ті роки. Зокрема, тодішній голова СБУ Олександр Турчинов сказав таке: "Сегодня кредиты, получаемые "Нафтогазом", проедаются, а долги НАК скупаются оффшорными компаниями, аффилированными с "Газпромом".

О. І.: Я вірю і працюю тільки з цифрами і з фактами…

О. В.: Але це посадовець СБУ.

О. І.: Чому він не сказав, що 2005 рік компанія закінчила прибутково вперше за всю історію "Нафтогазу"? Чому він не сказав, що кредити, які отримували в 2005 році, до копійки отримувались відповідно до фінансового плану, затвердженого Кабміном? А хто був у Кабміні тоді? Я від фінансового плану не міг відступити. Мені у фінансовому плані Кабмін написав, що я 5 мільярдів повинен взяти кредитів, я саме 5 мільярдів і взяв, ні копійки більше. То які можуть бути претензії до мене?

О. В.: Знайти правду, хто як працював і куди витрачалися ці кошти, надзвичайно складно. Виходить так, що ніхто не знає, скільки газу було, скільки вийшло, хто які кредити брав, але всі зацікавлені особи мають якусь таємничу інформацію і потім її не розголошують.

О. І.: Потрібно проводити незалежні міжнародні аудити. Я вам хочу нагадати, що публічніше, ніж я, на посаді голови НАК "Нафтогаз" не працював жодний голова ні до мене, ні після мене. Я проводив прес-конференції і доповідав факти, цифри, бухгалтерські обліки і звіти публічно, і всі договори, які ми заключали, скільки газу в підземці, чийого газу і так далі.

Що стосується міжнародних незалежних аудитів, то я за підсумками 2005 року провів такий аудит вперше, і результати його були оприлюднені. І НАК "Нафтогаз" отримав найвищий кредитний рейтинг саме за 2005 рік.

Чому кредитори сьогодні оголошують технічний дефолт "Нафтогазу"? Тому що ні за 2006, ні за 2007 рік "Нафтогаз" не провів таких міжнародних аудитів і не оприлюднив їх. Ви знаєте, що був понижений рейтинг до критичного мінусу "Нафтогазу". Тому кредитори сьогодні оголошують технічний дефолт "Нафтогазу".

О. В.: Ті гроші, які бралися в кредит, якимось чином спрямовувалися на поліпшення технічного стану газотранспортної системи?

О. І.: У газотранспортну систему за 2005 рік ми вклали 3 мільярди гривень. Нагадаю, що за 2005 рік жодної аварії на газотранспортній системі не було, на відміну від 2007 року, коли сталися дві потужні аварії на магістральних газопроводах. Це відбулося саме тому, що "Нафтогаз" не вкладав майже жодної копійки в модернізацію…

О. В.: Це відбувається тому, що технічний стан в цілому є негативним для газотранспортної системи.

О. І.: Технічний стан в цілому газотранспортної системи є нормальним, просто треба щорічно вкладати в поточні і капітальні ремонти ті кошти, які передбачаються. У минулому році, на жаль, ці кошти не вкладалися в газотранспортну систему. Тому ми маємо дві потужні аварії на магістральних газопроводах.

О. В.: Ті люди, які працювали з вами, в кулуарних бесідах говорили про те, що ви здійснювали таке технічне оновлення або заміни, але ті деталі або обладнання, які ставили, дуже часто було вже десь використано.

О. І.: Це неправда. За 2005 рік ми понизили закупівельні ціни приблизно на 50% порівняно з 2004 роком, і ми жодної копійки не зробили переплат за обладнання. Ми працювали тільки безпосередньо із заводами-виробниками і прямими дилерами – без жодного посередника. Ми платили кошти тільки за фактом прибуття і якісного приймання товару від виробника.

Більше того, ми вперше зробили повну дефектоскопію газотранспортної системи України в 2005 році. Ми бачили наперед, в якому місці газотранспортної системи, що і коли може статися. Тому ми були готові, і саме ті ділянки контролювали і модернізували.

О. В.: Пане Олексію, уряд створив комісію з перевірки фінансової діяльности НАК "Нафтогаз України", і, я думаю, не випадково було взято цей термін – останні 7 років. Не за рік, не за два, а за 7 років. Це означає, що і за період, коли ви були на посаді голови НАК "Нафтогазу", буде аналізуватися робота. Скажіть, результатам, які будуть презентовані, ви будете довіряти, чи ні?

О. І.: Якщо вони будуть об'єктивними… Я ж кажу, що вірю тільки цифрам, які відображені у звітності у бухгалтерському обліку. Не від політиків, не брехню про снігуроньок, мерседеси і таке інше…

О. В.: Мерседесів уже немає?

О. І.: Чому ж нема. Були і є. Наприклад, минулий уряд купив два мерседеси за бюджетні кошти, з них два броньованих, і про це ви мовчите. Між іншим, куплені за бюджетні гроші. А я купував у розстрочку, не за бюджетні кошти, а за корпоративні, з прибутку, який ми отримали за 2005 рік.

О. В.: Але мова не про мерседеси…

О. І.: ...Я за те, щоб зробити повний аналіз і повну перевірку за всі 7 років діяльности "Нафтогазу". Цифри повинні братися з бухгалтерського обліку, тобто з податкової адміністрації. Кожен рік здається форма 2, бухгалтерський звіт…

О. В.: А наскільки цифри там чесні?

О. І.: Ці цифри приймає податкова? Податкова ж зацікавлена у сплаті тим же "Нафтогазом" коштів у бюджет. Там нечесних цифр не може бути. Якщо ці цифри порівняти за кожен рік, то буде видно, що найбільш успішним у фінансово-господарській діяльності "Нафтогазу" був 2005 рік. Він був єдино прибутковим, і ми наростили при цьому всі потужності з виробництва, видобутку газу і видобутку нафти, і ми сплатили до держбюджету майже 15 мільярдів гривень, чого ніхто не зробив…

О. В.: Давайте дочекаємось висновків роботи цієї урядової комісії. А якщо вона завершиться порушенням кримінальної справи?

О. І.: По чому кримінальної справи?

О. В.: Ну, можливо, щодо вас, або тих, хто був після вас?

О. І.: Я абсолютно спокійний, тому що я знаю чітко, що, перебуваючи на посаді в "Нафтогазі", я жодного кримінального чи будь-якого злочину чи порушення закону не зробив. Якщо щось і може бути, то це ні що інше, ніж якась політична інсинуація або політичне замовлення, як це було в попередній час.

О. В.: А ви хіба зараз цікавий для ваших опонентів? Ви не є, скажімо, народним депутатом, ви не є якоюсь посадовою особою.

О. І.: Так, я думаю, що я зараз нецікавий, тому нічого такого не станеться. От коли я був цікавий, то ці провокації і були стосовно мене. А за все, що стосується моєї минулої діяльности, я абсолютно не переживаю, тому що моя діяльність на посаді в "Нафтогазі" абсолютно чітко відповідала чинному законодавству України.

О. В.: Але тим не менше зараз фінансовий стан компанії НАК "Нафтогаз" необхідно якимось чином відновлювати і поліпшувати. І те, що вперше в держбюджеті передбачено надання державних гарантій на суму 12 мільярдів гривень, означає, що в разі, якщо будуть якісь фінансові труднощі, то з бюджету будуть виділятися ці кошти. А це той ресурс, який, скажімо, може піти на певні соціальні виплати, підвищення тих же зарплат, пенсій, стипендій. Наскільки це є справедливим?

О. І.: Це є правильним кроком, тому що іншого шляху немає, уряд повинен сьогодні провести переговори з кредиторами "Нафтогазу" і надати відповідні гарантії, щоб вони не вимагали зараз дострокового повернення тих кредитних ресурсів, які вони надавали, тобто не оголошували технічний дефолт "Нафтогазу". Іншого шляху сьогодні немає. На жаль, "Нафтогаз" не провів і не оприлюднив результатів міжнародного аудиту за 2006 і 2007 роки, що є вимогою для публічної компанії, яка бере міжнародні кредити. Тому кредитори сьогодні оголосили технічний дефолт "Нафтогазу".

О. В.: Але чому громадяни України мусять розплачуватися за помилки усіх керівників компанії НАК "Нафтогаз"?

О. І.: НАК "Нафтогаз" за 2005 рік заплатив 15 мільярдів гривень до держбюджету. НАК "Нафтогаз" завжди платив у бюджет, а коли я керував, він заплатив втричі більше, ніж за всі попередні роки.

О. В.: Тобто ви вважаєте, що громадяни не розплачуються зараз і не будуть розплачуватися в цьому році за помилки керівників компанії "Нафтогаз"?

О. І.: Ні, громадяни не будуть в будь-якому випадку розплачуватися за НАК "Нафтогаз". Кошти, про які говориться, це не живі кошти, які уряд буде давати "Нафтогазу", а це гарантії, які видаються кредиторам, і "Нафтогаз" буде далі працювати, гасити ці кредити із своїх ресурсів. Це не означає, що з бюджету підуть ці 12 мільярдів на погашення кредитів "Нафтогазу".

О. В.: А новий керівник Олег Дубина може відновити або поліпшити фінансовий стан компанії?

О. І.: Якщо він буде дбати про галузь, не буде штучно заганяти "Нафтогаз" у борги, як це робили керівники "Нафтогазу" і Мінпаливенерго у 2007 році. У такому разі, безумовно, можна оздоровити фінансовий стан "Нафтогазу".

О. В.: Ви Дубину вважаєте професіоналом в цій сфері?

О. І.: Я думаю, що він орієнтується в ситуації. Він працював віце-прем'єром з питань паливно-енергетичного комплексу. Але йому буде потрібно розгрібати ті два мільярди доларів боргу (про які ви чомусь мовчите), які "напрацював" "Нафтогаз" за 2007 рік, і про які оголосила російська сторона одразу після оголошення результатів виборів в Україні в 2007 році. На другий день після виборів було оголошено про цей борг, який не напрацьовувався день, місяць або півроку. А яка структура цього боргу, я вам розкажу: в грудні 2006 року міністр палива та енергетики видає письмове розпорядження "Нафтогазу" про те, щоб "Укртрансгаз" закуповував технологічний газ не в НАК "Нафтогаз", а в "Укргазенерго" за ціною 140 доларів. При цьому ми розуміємо, що покриття по транзитній ставці 1,6 "Нафтогаз" отримував тільки 95 доларів. Звідки покривати різницю між 95 і 140 доларів? Значить, нарощується штучний борг по "Укртрансгаз" перед "Укргазенерго", а "Укргазенерго" перед "Росукренерго", а "Росукренерго" перед "Газпромом". Це 7 мільярдів кубів технологічного газу за 2007 рік, це 1,3 мільярда доларів США. Решта 700 мільйонів – це комунальний газ для "Теплокомуненерго", який "Нафтогаз України" закуповував у "Укргазенерго". Ось вам 2 мільярди штучного боргу, створеного за рік. Він створювався свідомо, узгоджено між урядовцями і керівництвом Мінпаливенерго і НАК "Нафтогаз" з української і російської сторін, бо про цей борг не заявляла російська сторона…

О. В.: Я пам'ятаю ситуацію жовтня 2007 року, коли російська сторона говорила про те, що є борг в 1,3 мільярда доларів, і тоді було все це погашено.

О. І.: А потім прем'єр-міністр Росії Зубков, коли прем'єр-міністр України Янукович був у нього на переговорах, заявив про борг у 2 мільярди доларів. Ви кажете, був погашений цей борг, а я кажу, що не погашений…

О. В.: Але була офіційна інформація.

О. І.: А я вам кажу, що цей борг не погашений.

О. В.: То кому вірити?

О. І.: Кому хочете. Чому сьогодні уряд надає гарантії на 12 мільярдів гривень? А тому, що цей борг був штучно створений, і я вам розповів, як він був створений за узгодженням української і російської сторін, щоб потім подати в міжнародні суди, виграти їх, арештувати майно держави Україна за кордоном і забрати газотранспортну систему в рахунок боргів, бо міжнародне законодавство є вищим за вітчизняне, і при цій ситуації жодний український закон не діє. От для чого створювався цей борг в 2 мільярди, але завадили дострокові вибори.

СЛУХАЧ: Добрий вечір. Це Одеса. Пане Івченко, ви колись у прямому ефірі "5 каналу" як голова НАК "Нафтогазу" обіцяли провести диверсифікацію джерел енергопостачання в Україні. Але чомусь це так і не відбулося. Чи відчуваєте ви свою провину?

О. І.: Дякую за запитання. Я відчуваю свою провину в тому, що не встиг це зробити. Я, будучи головою "Нафтогазу", подав Президенту проект диверсифікації постачання газу в Україну. Президентом було підписано цей проект і дано доручення уряду. Цей проект полягав у побудові в Одесі терміналу з прийому зрідженого газу і регазифікації його в природний газ на цьому терміналі, і закачування його, вже як природного, в українську газотранспортну систему. Такий термінал мав будуватися на 20 мільярдів кубометрів, і це була б для нас абсолютно повна диверсифікація постачання газу в Україну. Тому що його, як зріджений, можна було закуповувати в Середній і Центральній Азії, морем доставляти до Одеси, там регазифіковувати і закачувати в нашу газотранспортну систему. Але, на жаль, як ви знаєте, я тоді вже звільнився з "Нафтогазу", і цей проект просто помер…

О. В.: А ви пам'ятаєте свої переговори і поїздку до Туркменистану, і як вас тоді критикував прем'єр-міністр Єхануров за борги перед Туркменистаном? Це теж диверсифікація?

О. І.: Безумовно. Коли я прийшов у "Нафтогаз" у березні 2005 року, то попередній керівник "Нафтогазу" залишив мені борг перед Туркменистаном у 500 мільйонів доларів. Я в першій поїздці до Туркменистану пообіцяв президенту Ніязову протягом півроку повернути цей борг, і повністю його повернув через чотири місяці. Я з президентом Ніязовим зустрічався близько 10 разів у 2005 році. В нас були прекрасні стосунки, більше того, я переконав президента Ніязова перепідписати і вперше в історії понизити ціну на газ для України на 2005 і 2006 роки з 58 до 44 доларів. І ми перепідписали договір. Це було вперше в історії газових переговорів не підвищення ціни, а пониження…

О. В.: А чим же тоді не був задоволений Юрій Єхануров?

О. І.: Про це запитайте у Юрія Єханурова… Я думаю, що він мав недостовірну інформацію, а всі політичні інсинуації, які точилися тоді навколо моєї фігури, і зумовлювали таке ставлення. А стосунки з Туркменистаном і з президентом Ніязовим кращими, ніж за час мого керування "Нафтогазом", не були ні в кого, бо стільки разів і стільки контрактів, які я підписав з Ніязовим, не підписав ніхто ні до мене, ні після мене. Більше того, на 2006 рік ми підписали по 50 доларів на перше півріччя і по 60 доларів на друге півріччя прямий контракт з Туркменистаном. Однак мій наступник просто розірвав його, поїхавши в Москву і підписавши по 100 доларів вже не прямий контракт з Туркменистаном, а з Росією.

О. В.: Ви з президентом Туркменистану спілкувалися безпосередньо?

О. І.: Так.

О. В.: А якою мовою?

О. І.: Російською. Туркменської, на жаль, я не знав.

О. В.: Зрозуміло.

СЛУХАЧ: Дмитро, Київ. Всі ми пам'ятаємо слова Ющенка на Майдані в 2004 році, що "бандиты будут сидеть в тюрьмах". Что вы, пан Ивченко, можете сказать относительно двух фигурантов при оранжевом правительстве, возможно, это ваши подчиненные – глава правления "Полтаванафтгазгеология" Сикалов был осужден в 92-м за вымогательство и в 2005 году за умышленное убийство при превышении границ обороны; начальник НГВУ "Полтаванафтгаз" Наследников привлекался к уголовной ответственности в 2000 году за разворовывание госимущества путем присвоения. И второй вопрос: на "5 канале" в передаче "5 копеек" в дебатах с Юрием Болдыревым Яворивский сказал: "Только дебилы не знают украинского языка". Пусть журналист более дипломатично продолжит мой вопрос…

О. І.: Дякую за запитання, шановний. "Полтаванафтогазгеологія" і НГВУ "Полтаванафтогаз" – це структурні підрозділи, які не входили до структури НАК "Нафтогаз України". Тобто ці люди не були моїми підлеглими. "Полтаванафтогазгеологія" – це структурний підрозділ НАК "Надра України", яке входить до складу міністерства екології і природних ресурсів. А НГВУ "Полтаванафтогаз" – це структурний підрозділ "Укрнафти", який також не входить до структури "Нафтогазу", тому я цих людей не знаю.

О. В.: Щодо другої частини запитання, яка стосувалась висловлювань Яворівського і української мови...

О. І.: Я не погоджуюсь з тим словом, яким назвав пан Яворівський тих людей, які не знають української мови, бо люди можуть не знати української мови, живучи в Україні, але це не означає, що вони якісь неадекватні. Це особисте питання кожного – знати чи не знати, вчити чи не вчити і визначатися, якою мовою говорити. Але, разом з тим, кожен посадовець в Україні, я переконаний, повинен знати українську мову, тому що відповідно до Конституції українська мова є державною, і посадовці обов'язково повинні її знати. А пересічні люди можуть спілкуватися тією мовою, яка є для них рідною.

О. В.: Щодо намірів уряду. Не так довго залишилося чекати, коли Прем'єр-міністр Тимошенко здійснить поїздку до Російської Федерації. Головна мета – провести переговори щодо поставок газу. На вашу думку, чи можна щось змінити в тих контрактах, які вже підписані? А можливо, вам відомо щось більше, і, може, ви володієте інформацією про документи, які були підписані? І чи буде Тимошенко ініціювати зміну посередника – компанії "Росукренерго"?

О. І.: Так, я чув, що 23 січня прем'єр-міністр України Тимошенко збирається з офіційним візитом до Росії на зустріч з прем'єр-міністром Росії Віктором Зубковим. У тому числі будуть обговорюватися питання газових стосунків. Чи можна щось змінити в підписаних договорах? Я скажу так: перш за все, потрібно згадати ту угоду, яку я підписував 4 січня 2006 року. За яку, до речі, також намагалися мене критикувати всі підряд. Але я нагадаю, що в тій угоді був записаний пункт 5-й, в якому йшлося про те, що жодна з сторін не має права змінити ціну на газ для України у 95 доларів і транзитну ставку на газ для Росії у 1,6 доларів, яку ми підняли на 60% з 1,09, як ви пам'ятаєте. Жодна зі сторін не має права змінити це в односторонньому порядку. Це означає, що відповідно до тієї угоди і сьогодні Україна могла б отримувати газ по 95 доларів, але, на жаль, попередні переговорники, які після нас прийшли до "Нафтогазу", в Мінпаливенерго, в уряд, відмовились від цього пункту, і в односторонньому порядку з української сторони погодились на підняття ціни, як ви знаєте, до 180 доларів, а транзитну ставку не підняли.

О. В.: Але ж і ви погодилися змінити з 50 доларів за тисячу кубів на 95 доларів.

О. І.: Ми погодилися підняти ціну на газ з 50 до 95, але ми добилися підняття транзитної ставки на 60%, що повністю збалансувало різницю, причому Україна нічого не втратила. Що зробили після нас, замість того, щоб просто дотримуватися цієї угоди? Погодилися на підняття ціни до 180, а транзитної ставки не підняли. І Україна реально втратила. Я думаю, що не потрібно людям розказувати, що все-таки 95 однозначно краще, ніж 180…

О. В.: Мене цікавить компанія "Росукренерго".

О. І.: Ця компанія була приведена в Україну в 2004 році тодішнім головою "Нафтогазу". З цією компанією в 2004 році було підписано "Нафтогазом" дві угоди на 28 і на 30 років…

О. В.: Зараз вона буде жити чи ні?

О. І.: Це залежить як від української, так і від російської сторони. В односторонньому порядку з цією компанією ніхто не розбереться.

О. В.: Для України це вигідно, чи ні?

О. І.: Для України найвигідніше працювати безпосередньо з "Газпромом", наприклад. Це те, що я пропонував голові "Газпрому". Я казав: давайте ми створимо пряме між "Нафтогазом" і "Газпромом" спільне підприємство. На це я отримав відповідь, що російську сторону влаштовує компанія "Росукренерго", оскільки вона є дочірнім підприємством "Газпрому". Оскільки, мовляв, у "Газпрому" є 50% акцій, і він передав транзит середньоазійського газу "Росукренерго" на 10 років через територію Узбекистану, Казахстану і Росії.

О. В.: Я так розумію, що і українську сторону влаштовує компанія "Росукренерго", якщо Президент не дає однозначної відповіді на запитання: чи відмовиться українська сторона від посередника?

О. І.: Наскільки я розумію, і українську, і російську сторони або окремих чиновників з української і російської сторони компанія "Росукренерго" влаштовувала тоді. Тому в односторонньому порядку з цією компанією ніхто не розбереться. Для цього потрібна добра воля як з боку російської, так і з української сторони.

О. В.: Тимошенко буде намагатися змінити посередника?

О. І.: Думаю, що вона буде намагатися змінити "Росукренерго", проте на кого, мені важко сказати, це в неї треба запитати. Але найкращим було б, щоб за узгодженням з російською стороною були прямі контракти між "Газпромом" і "Нафтогазом".

СЛУХАЧ: Добрий вечір, це з Криму вас турбують. Пане Івченко, зробіть приємне ведучій програми і візьміть на себе всі гріхи, починаючи від Адама. Дякую.

О. І.: Дякую і нагадаю, що в 2005 році найбільше в Криму побудовано газопроводів, в тому числі і в Севастополі. Цей газопровід 14 років не будувався. Завдяки йому Севастополь не замерз зимою 2005–2006 років. І найбільше коштів АР Крим на газифікацію, на школи, на соціальний сектор було виділено "Нафтогазом" в 2005 році.

О. В.: Запитання з електронної адреси: "При вашем руководстве "Нефтегаз" полностью рассчитывался за кредиты, взятые в 2005 году у крупнейшего немецкого банка. Как раз 2 миллиарда долларов. В то время это широко рекламировалось как факт доверия к оранжевой власти, поэтому осталось в памяти. А через некоторое время практически незаметно прошла информация о нецелевом использовании этого самого кредита при правительстве Еханурова, что средства использовали не на модернизацию, а за платежи за поставленный газ".

О. І.: Нецільове використання кредитів – це абсолютний абсурд. Я вже сказав, що на це є звіти в податковій адміністрації, в КРУ і так далі. Всі кошти, отримані від кредитів, використані абсолютно за цільовим призначенням, у тому числі і на модернізацію і на закупівлю газу. Я вам нагадаю, що в опалювальний сезон 2005– 2006 років в підземних сховищах на 26 мільярдів, це 90% газу, було у власності України, НАК "Нафтогаз". Сьогодні у підземках – нуль газу власності НАК "Нафтогаз"…

О. В.: Ви перевіряли?

О. І.: Так, я володію такою інформацією.

О. В.: Там немає лічильників.

О. І.: Там є лічильники, вони дуже точні.

О. В.: Дякую вам за розмову.

Радіо "Ера"