Блаженнішому Любомиру ГУЗАРУ, Отцю і Главі УГКЦ виповнилося 75 років. З них – 50 літ він вірою і правдою служить Церкві, нашому народу, Україні

Якось Блаженніший Любомир зауважив: "Моє велике бажання – бути людиною.

Багато зустрічаємо осіб, але мало серед них людей, – людей у повному значенні того слова. Дуже важко визначити, що це таке, але можна сказати, що людина – це особа, яка якщо не під кожним, то під багатьма оглядами робить на нас враження.

Після того, як ви з такою людиною зустрілися, ви відходите від неї кращим...".

Ці слова можна віднести і на адресу самого Глави Української Греко-Католицької Церкви, враховуючи його одержимість, неспокійну вдачу, активну подвижницьку і громадську діяльність.

А те, що його наполеглива праця належно поціновується Церквою і державою в цілому, підтверджують урочистості на честь ювіляра, що пройшли минулої неділі в Києві.

Зокрема, вранці у храмі Святого Василія Великого відбулася Подячна Архиєрейська Божественна Літургія. Її, у співслужінні з Преосвященним Архиєпископом Іваном Юрковичем, Апостольським Нунцієм в Україні, Високопреосвященним Владикою Ігорем (Возьняком), Архиєпископом Львівським, Високопреосвященним Владикою Мечиславом Мокшицьким, Архиєпископом-коад'ютором Львівської архидієцезії (РКЦ в Україні), іншими Преосвященними Владиками Греко- і Римо-Католицької Церков, численними священиками відслужив Блаженніший Любомир. 

У проповіді, виголошеній Владикою Діонісієм (Ляховичем), було переплетено недільне євангельське читання із темою ювілеїв.

Владика Діонісій звернув увагу на декілька характерних рис ювіляра: "Життя Блаженнішого – це постійна мандрівка на зустріч іншим. Я не маю на увазі його часті подорожі до різних країн. Це радше здатність спілкуватися з різними категоріями людей.

В усіх спілкуваннях Блаженнішого проявляється глибока мудрість, симпатія, пронизує здоровий гумор. Його Блаженство має проблеми із зором, проте втішається проникливим світлом мудрости, пам'яти та віри; віри чистої, щирої, відкритої, прозорої. З його постави випромінюється лагідність, спокій, симпатія, батьківська любов, і це завважують усі – навіть діти.

Всі знають, що Блаженніший досконало володіє багатьма мовами. Але я думаю радше про дар – про харизму Святого Духа, яка дає можливість говорити різними мовами: мовою дитини і простої людини, молоді і старших; мовою політиків і державних провідників, мовою творців культури і науки; мовою Церкви і про здатність вести екуменічний діалог. Він не боїться промовити на захист тих, хто не мають голосу.

Після Божественної Літургії вітальні промови виголосив Апостольський Нунцій, від співбратів у єпископстві – Владика Ігор (Возьняк), а від імени римо-католицьких єпископів – Владика Станіслав Широкорадюк.

Після завершення Літургії, під час свого короткого слова, Глава УГКЦ сказав: "2 березня для мене є днем подяки Господеві за всі Його благодіяння. Сьогодні я хочу з повним переконанням заявити, що все добро, яке в житті я одержав і все добро, яке я міг зробити, – є даром Божим".

Складовою частиною ювілейних урочистостей став святковий вечір у Національній опері України імені Тараса Шевченка.

З привітальним словом до Блаженнішого Любомира звернувся Президент України Віктор Ющенко.

Глава Української держави назвав Блаженнішого взірцем самовідданого служіння Богу і своїй країні. Віктор Ющенко нагадав, що греко-католицька церква була переслідувана, "проте Ви шляхетно долали виклики долі і труднощі".

Звертаючись до Любомира Гузара, Президент України зазначив: "Ваше подвижництво, апостольська ревність, пасторська мудрість і теплота заслужили глибоку шану не лише наших співвітчизників, а й усієї Христової церкви".

Глава держави побажав Л. Гузару міцного здоров'я, щасливого довголіття і божої благодаті на многії літа.

Також Президент України за визначний особистий внесок у духовне відродження українського народу, багатолітню церковну діяльність вручив Главі УГКЦ орден князя Ярослава Мудрого III ступеня.

Свій подарунок ювіляру, а також учасникам святкового дійства, піднесли митці сцени – Національний заслужений академічний симфонічний оркестр України та Національна заслужена академічна хорова капела України "Думка" блискуче виконали кантату-симфонію Станіслава Людкевича "Кавказ" на вірші однойменної поеми Тараса Шевченка.

Блаженнішому Любомиру були піднесені корзини квітів від Президента України Віктора Ющенка та його дружини Катерини, Голови Верховної Ради Арсенія Яценюка, інших поважних гостей.

Звертаючись до учасників святкового вечора з подячним словом, ювіляр насамперед підкреслив, що високу державну нагороду він оцінює не як власну заслугу, а як відзнаку усіх тих, хто в різний спосіб у непрості часи прислужився Українській Греко-Католицькій Церкві.

Тепло зворушений увагою до своєї особи, Блаженніший щиро подякував митцям сцени за художнє оформлення святкового дійства.

Щире слово ювіляр виголосив і на адресу усіх людей, які привітали його з днем народження, членів оргкомітету з організації й проведення свята.

– Я хочу подякувати, – продовжив Любомир Гузар, – своїх батька і матір, тітку Марту, завдяки яким виріс у християнській родині, з якими долучився до здорового християнського середовища, а також своїм племінникам Павлу і Марії.

Усім, чого досяг у житті, я завдячую своїм вчителям, виховникам, професорам, багато з яких уже, на жаль, відійшли у потойбічний світ, або ж нині мешкають поза межами України.

Блаженніший згадав теплим словом своїх ровесників – справжніх будівників нового життя, усіх тих, хто в непростих умовах відновлював незалежність Української держави. Він подякував їм за те, що вони зробили для України, попросивши докласти ще зусиль, щоб зробити нашу державу могутньою і квітучою, відродити Україну.

З особливою теплотою, зі своєрідним заповітом звернувся Любомир Гузар до молоді:

"Сьогодні у залі зібралося багато молодих людей – студентів духовних семінарій та університетів, – наголосив він. – Наше око, уся наша надія на вас – молодих. Ми передаємо вам Україну, Церкву, державу, громадянське суспільство, на жаль, не в найкращому стані. Не таку, як хотіли (а хотіли дати щось завершене чи готове).

Прошу, не судіть нас суворо за це.

Я виростав під гуркіт розривів бомб і снарядів, мої ровесники були свідками пострілів у потилиці, зойків тортурованих у підземеллях слідчими органами. Ми жили в постійному страху, в атмосфері позбавлення людини її гідности.

Ми – покоління будівників сьогодення – пережили страшні часи, від чого маємо рани в душі. Ми вже не здатні зробити для України, що хотілося б. Але, попри все, ми пережили й вижили. У нас є бажання працювати й творити. Маємо велику духовну силу, притаманну нашому народу. Оцю духовну силу ви почули у безсмертному творі Тараса Шевченка й Станіслава Людкевича. Ми хочемо передати її вам, щоб нею пройнялися ваші серця і душі, щоб ця сила допомогла вам продовжити і успішно завершити розпочаті старшими поколіннями справи, щоб наша Україна, Церква, народ жили в повному розквіті.

Сміливо вперед, молода Україно!"

Останні слова Отця і Глави Української Греко-Католицької Церкви, життєвий шлях якого гідний книги і слова, яким усе у цьому світі почалось і в якому все зберігатиметься повік, потонули у щирих і бурхливих оплесках присутніх.

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 164/2008

Про нагородження Л. Гузара

орденом князя Ярослава Мудрого

За визначний особистий внесок у духовне відродження українського народу, багатолітню церковну діяльність та з нагоди 75-річчя від дня народження постановляю:

Нагородити орденом князя Ярослава Мудрого III ступеня ГУЗАРА Любомира – Главу Української греко-католицької церкви, кардинала.

Президент України

Віктор ЮЩЕНКО

26 лютого 2008 року

Микола СЕРГІЙЧУК, "Нація і держава", 4 березня 2008 р.