Саме ці слова звучали своєрідним рефреном у виступах учасників творчого засідання, присвяченого 100-річчю відкриття на Чернігівщині Мезинської стоянки – свідчення того, що тут знаходилося поселення наших пращурів близько 20 тисяч років тому.

Козак Сисой Кошель наприкінці XIX ст. заходився споруджувати нову хату і під час земляних робіт знайшов кістки тварин. Згодом злива розмила схил яру, оголивши великі кістки мамонта. Лише у 1907 р., коли під час спорудження льоху з північного боку хати знову були знайдені великі кістки, місцевий священик відправив їх до Чернігова. На знахідки звернув увагу правитель справ Чернігівської губернської вченої архівної комісії, відомий краєзнавець Петро Добровольський. За його ініціативою на місці знахідки було проведено невеличкі розкопки, які дозволили отримати унікальні артефакти для традиційної виставки старожитностей, що відбулася у серпні 1908 р. з нагоди проведення в Чернігові XIV Всеросійського Археологічного з'їзду. Виставлена посеред зали купа кісток мамонта привернула увагу науковців. Так, учасник з'їзду, фахівець у галузі палеоліту, натоді приват-доцент Санкт-Петербурзького університету Федір Вовк помітив у ґрунті, що залишився на кістках, дрібні кремінці з ознаками штучного розщеплення. Відтак, вже наприкінці літа 1908 р., він відвідав Мезин і виявив тут "настоящую палеолитическую стоянку на берегах Десны". Ці археологічні дослідження і поклали початок розкопкам. До вивчення вищезгаданих старожитностей згодом долучились відомі науковці Левко Чикаленко, Михайло Рудинський, Петро Єфименко, Володимир Резниченко, Іван Підоплічко, Іван Шовкопляс.

Стоянка площею 1200 квадратних метрів була розташована на трохи витягнутому майданчику лівого берега байраку, неподалік від виходу в долину Десни. Тут було розкопано залишки п'яти жител, споруджених із кісток мамонта. Поряд були виявлені надвірні вогнища, виробничі ділянки, ями-сховища.

Науковцям вдалося підрахувати, що на будівництво тільки одного із мезинських будинків було використано 300 кісток тварин, серед яких понад 270 кісток мамонта.

Вже понад 40 років досліджує Мезинську стоянку Василь Куриленко – справжній романтик археології, який створив тут краєзнавчий музей, проводить археологічні дослідження прилеглої території, відкрив декілька давньоруських городищ.

На вечорі своєрідним заспівом до початку розмови про цю унікальну історичну пам'ятку став виступ відомого бандуриста Василя Нечепи. А потім до слова запрошувалися знані вчені й дослідники старовини Петро Кононенко, Володимир Баран, Сергій Плачинда…

У їхніх виступах йшлося, зокрема, про те, що упродовж віків українці ствердили себе як самодостатня нація зі своїми традиціями, мовою, культурою, вірою, наукою, здобутками, елітою.

Мезинська стоянка є однією з найдавніших цивілізаційних пам'яток. Водночас назріла потреба спорудити на місці виявленої стоянки сучасний музейний комплекс з відповідно розвинутою інфраструктурою, подбати про надійну охорону експонатів, продовжувати пошук нових знарядь і предметів побуту тієї давньої епохи.

Микола ПРИБЕРЕЖНИЙ, "Нація і держава", 4 березня 2008 р.