Тижневик "Фокус" опублікував рейтинг нинішніх українських доларових мультимільйонерів – 130 найбагатших людей України. 21 серед них – мільярдери, 109 – мільйонери. Загальний капітал, яким володіють мільярдери, становить понад 63 мільярди доларів, у мільйонерів – 72 мільярди, тоді як річний бюджет нашої держави – 40 мільярдів. Виходить, що 130 приватних осіб володіють капіталом у сумі понад 135 мільярдів доларів, що більш ніж утричі перевищує річний бюджет країни, який має задовольняти матеріальні і духовні потреби 46-мільйонного населення. Варто звернути увагу і на ту обставину, що опубліковано список тільки тих, хто привласнив мільярди і сотні мільйонів доларів. А є ще ж у нашому суспільстві і ті, у кого тих доларів десятки мільйонів. У рейтинговий список нуворишів, які володіють спільним надбанням народу України, входить лише 300 щасливчиків, чиє сукупне багатство у п'ять разів перевищує те, що припадає на долю решти громадян.

З цього приводу доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент НАН України, народний депутат третього і четвертого скликань парламенту Василь Сіренко у статті "Про необхідність забезпечення пріоритету загальнодержавних, загальнонародних інтересів" ("Голос України", №63 (4313), 2 квітня 2008) глибокодумно зазначає: "Оце і є наочна картина пріоритету приватного інтересу над загальнодержавним, загальнонародним. При такому співвідношенні, при розвитку і збереженні такого співвідношення між спільним та приватним Україна ніколи не вийде із зони соціальної кризи, ніколи не подолає бідність свого населення, не переможе корупцію, інфляцію, вимирання народу, не вийде на передові рубежі науки і культури, не побудує соціально справедливої держави".

З шановним паном професором не можна не погодитися в тому, що ситуація в "незалежній" Україні катастрофічна. Але аж ніяк не в тому, що "пріоритет приватного інтересу" став причиною національної трагедії.

З цього приводу ветеран Другої світової війни, інвалід війни, учасник бойових дій, інженер-полковник у відставці Василь Бутовець у листі до редакції пише: "Мені довелось працювати і в колгоспі, і на танковому заводі, і на інших підприємствах. Пізнав військово-бойову та післявоєнну службу в радянській армії. Всюди бачив тотальну незацікавленість робітників та службовців у результатах їхньої роботи. І як контраст отій суцільній байдужості пам'ятаю, до чого самовіддано і старанно мої батьки та діди працювали у власному господарстві на Чернігівщині, яка ще не знала колективізації. Тому стверджую з непохитною переконаністю, що власний (приватний) інтерес – це єдина унікальна рушійна сила в роботі, природне, властиве всім людям явище".

Звертаючись до Василя Сіренка, Василь Федорович наголошує: "... не можу погодитися з Вашим визначенням приватного інтересу як осереддя "агресивного, лицемірного, жадібного і скупого тваринного інстинкту", який "наші реформатори звели в пріоритет суспільного розвитку". Ви ж добре знаєте, що "наші реформатори" плювали на суспільний розвиток, вони дбали і дбають тільки про свої власні інтереси. Інша справа, що співвідношення і взаємодія спільного і приватного – це дуже тонка річ, яку наші економісти ще не освоїли як слід, що, до речі, видно і по тому, що Ви вважаєте приватний інтерес злом".

Звичайно, страшне, обурливе безладдя, яке панує в Україні, неможливо далі терпіти. І Василь Бутовець запитує: "Хто наведе порядок в державі? Хто буде щиро дбати про Україну і людей, а не про свої статки та чужу державу, як це роблять нині так звані "нардепи"? Хто припинить ворожі дії "п'ятої колони"? Хто вгамує олігархів і поверне народові вкрадене добро? Хто зуміє забезпечити гармонію державних і приватних інтересів?"

В. Сіренко заявляє, що і "помаранчеві", і "біло-голубі" не дбають про загальне благо. То, може, подбають "червоні", яких він тут не згадує? Але ж про "червоних" він сказав, що саме вони затіяли оту прихватизацію. Отже, саме "червоні", вся "п'ята колона" Росії свідомо створили в Україні економічний і політичний колапс, а тепер намагаються запаморочити наші мізки казочками про повернення в "славне минуле". Тому "червоних" пройдисвітів ні в якому разі не можна допустити до влади. Їх треба судити за садизм і злочини проти людства. А порядок в Україні наведуть самовіддані патріоти України, професіонали".

Мудре прислів'я, що на всякого мудреця доволі простоти, в нашій Україні підтверджується доволі часто, бо ж простотою наш край засіяний особливо густо. Тож і наш вельмишановний Василь Федорович, майже дійшовши до відповіді на всі свої запитання, зупиняється за крок від неї. Ота проклята простота заважає йому побачити, що єдиними самовідданими патріотами, які тільки й можуть навести порядок в Україні, є українські націоналісти, бо тільки теорія і практика цієї політичної течії дає вичерпні відповіді на всі запитання, що їх ставить перед нами життя. Націоналізм – то єдина зброя, без якої неможливо побудувати справді самостійну державу. Навіть ставши мільярдером, націоналіст не допустить, щоб поруч з ним на його рідній землі хтось жив у злиднях. Тож біда України не в тому, що сотні приватних осіб володіють величезними капіталами, а в тому, що переважна більшість скоробагатьків – то чужі нашій нації люди.

Василь ЗАЄЦЬ,

Газета "Нація і держава"