Ми, українці - нація, яка, споконвіку прагне багато знати, а це утверджує нашу віру, що вічно будемо на цій землі. Нас віками мордували, палили і різали, нищили і гноїли в концтаборах, морили голодом і розстрілювали державність, втоптували в землю і знищували мову, а ми відроджуємося, живемо, ростемо і дужчаємо. Маємо свою неперевершену культуру, традиції, звичаї, мову.

Культура - найбільше багатство кожного народу. Нема власної культури - нема власне і народу. В усі часи це було відомо всім володарем гегемоній. Для того щоб підкорити нас - український народе, москалі, ляхи, мадяри століттями знищували саме  її - нашу одну з найбагатших культур світу. Ці горе - правителі діяли за схемою: «Мета - випровдовує засоби».

Засоби були найстрашніші, найжорстокіші, найжалюгідніші, най… В першу чергу нашу рідну, солв‘їну мову винищували, викорінювали під корень. Наше слово піддавали гонінням, переслідуванням. Для цього видавали укази, таємні циркуляри, по яким самовіддано, жертовно їх сатрапи та найболячяще наші «хохли-яничари» знищували мову та культуру:

Хотіли вирвати язик,

   Хотіли ноги поламати,

       Топтали під шалений крик,

          Зробить калікою з калік…

                             (М.Рильський)

Знищували наші традиції, звичаї нелюдськими методами. І навіть віру виривали: окатоличували, обусурманили або ставали «посередниками». Насаджували нам-одній із найосвітченіших націй Европи, свою «монголо-ординську» культуру. І навіть тоді ми не корилися, із народної глибини виринали славетні сини і дочки України-неньки, які в народних масах запалювали і пробуджували вогнище національної свідомості. І батько сину казав: «Знай сину, ти не «малорос», ти-українець, запорізький козак!». Матінка доні на вушко: «Пам»ятай донечко, ти не радянська, а українська дівчина!». Ці доньки і сини безкорисливо поклали своє життя на вівтар визволення української нації із багатовікового ярма. Вони «рвали кайдани» і «злою, вражою кров‘ю, волю окропляли». І «порвали кайдани»: 24 серпня 1991 року Україна стала незалежною. Збулася віковічна, вимочина в крові мрія вистражданого багатомільйонного українського народу.

І що ми маємо сьогодні в нашій «незалежній» державі? Україна - просякнута «москалізмом»!  Переважна більшість громадян нашої країни не знають правдиву історію своєї держави, натомість мають бездоганні знання із «кришталево чистої» історії затвердженої в радянські часи. Але найболючіше мені, небажання вірити правді, істині. Чи не заллється кров‘ю серце патріота, коли національних героїв, визволителів називають ворогами, гнобителями народу (від Мазепи до Бандери). А що з нашою мовою? Своїм «не чистим» словом ми паплюжимо честь і гідність себе та десятків поетів та письменників, які гинули за нього. Здебільшого зараз українська мова, як і сто років  тому, є непрестижною та непопулярною. Нею соромляться говорити, вважаючи другосортною. Натомість російська мова повсюди: парламент, армія, що повинні бути захисником українського народу, телебачення, преса та найболючіше, і найнебезпечніше для українського народу: на вулицях сіл і міст України. Українська книга - рідкість на полицях крамниць. На знаходження вітчизняного кіно, можна організовувати пошукові групи. Який зараз стан народного мистецтва? Замість петриківського, косівського, опішнянського, існують якісь чужі нам «арти», «тату», які користуються шаленою популярністю. Українська пісня зникає. Та пісня, яку співали з радістю на весіллі і з тугою на засланні, та з якою на вустах умирали тисячі борців за волю нашого народу. Талант розстріляних бандуристів та гру інших прекрасних народних інструментів замінили на дикий, несамовитий виск компютера. Ми проміняли її на безталановитих виконавців із «одноденними» аморальними піснями! Разом із піснею зникаємо ми, тому що в усі часи українська пісня була - душею нашої нації.  В більшості  святинях нашої країни служба відбувається на мові «старшого брата». Чи за це все, віддавали життя кращі сини і дочки нашого народу, щоб ми так легко нехтували  здобутим? І немає уже заборон, утисків, ув’язнень, розтрилів за любов і плекання рідної культури! А ми досі в ярмі, а про це і не задумається багато хто! Український народе рвімо ті «кайдани» про які заповідав пророк української нації Тарас Шевченко! Інакше-Україна зникне! Пам‘ятаємо   слова великого сина України – В‘ячаслава Чорновола: «Україна - починається з тебе» !

                                                                                                 Ткачук Віталій

                                                                                            Учень 11-го класу

                                                                                           Чернігівський р-н