Шовіністичні угруповання Криму, помпезно відзначивши 225-у річницю створення російського Чорноморського флоту, перейшли до масштабного святкування такої ж річниці міста Севастополя.

Проросійські агітатори невгамовно втовкмачують у голови наївних мешканців постулати про те, що з прибуттям в Ахтіарську бухту військових підрозділів Російської імперії почався розквіт Криму і було закладено місто під назвою Севастополь.

Проте обізнані з історією громадяни та фахові науковці обгрунтовано заперечують фальсифікаторам минулого, а деякі навіть виказують свою образу на те, що вік міста занижено більш як у десять разів, мотивуючи тим, що сусідні Євпаторія та Феодосія і навіть центр одного з адміністративних районів міста – Балаклава, мають по 2500 років, тому не менше нараховує і мегаполіс, на місці якого існує нинішній Севастополь.

Навіть школярі знають, що на території теперішнього Севастополя було всесвітньо відоме своєю високою культурою, економікою і наукою славетне місто Херсонес, засноване у V столітті до нашої ери. Пізніше його перейменували на Корсунь, а після окупації Криму у 1783 р. на місці Херсонеса російський царат не місто будував, а, перш за все, військову базу Севастополь для загарбницьких нападів, які згодом і почав здійснювати на сусідні держави.

Стосовно античного мегаполіса, то з 1783 року останній зазнав варварської руйнації та масових пограбувань його історичних пам'яток.

Туристи, які сьогодні відвідують історико-археологічний комплекс Херсонес, часто запитують у екскурсоводів про те, чому від античного міста лишилися тільки фундаменти, а куди поділися, хай навіть зруйновані, будівлі. Ті знизують плечима, заявляючи, що історія про те нічого не знає. Неправда, історія знає, що російські війська, у тому числі і флот, за вказівкою Катерини II використали конструкції та стінові камені із споруд античного Херсонеса, які мали світову цінність, для зведення військових укріплень, суднобудівних доків, казарм і навіть парканів, але проросійські "науковці" та історики цей факт старанно оминають і замовчують, як і багато інших, котрі свідчать про загарбницьку політику тодішньої імперської Росії.

Спростовуючи облудну пропаганду про те, що з приходом Росії до Криму почався його небувалий розквіт, об'єктивні історики зазначають, що саме тоді почалися депортація кримськотатарського народу, нещадна експлуатація закріпаченого місцевого населення та постійні напади із захопленням нових земель, що тривали аж до Кримської війни 1853–1856 років, у якій об'єднані збройні сили Англії, Франції та інших держав, аби присікти загарбницькі дії царської Росії, розгромили її флот, військову базу Севастополь, а саме місто зруйнували. За підсумками Паризького миру у 1856 році Росії заборонили мати військовий флот на Чорному морі.

Таким чином, помпезне святкування 225-ї річниці варто було б присвятити не заснуванню, а перейменуванню Херсонеса на Севастополь.

Ще однією московською фальшивкою незадоволені свідомі науковці, а саме – присвоєнням неіснуючих заслуг аж до встановлення пам'ятника руйнівниці Запорозької Січі імператриці Катерині II, яка до створення військової бази у Севастополі не мала жодного відношення. Цей пропагандистський демарш спрямований на посилення українофобії на півдні України. І якщо вже ставити пам'ятник за внесок у створення флоту і військової бази Севастополь, то не Катерині II, а генерал-фельдмаршалу, світлійшому князю Таврійському Григорію Потьомкіну. Саме він особисто керував будівництвом Чорноморського флоту і бази Севастополь.

Однак, відзначаючи дату створення військово-морських сил Росії на Чорному морі, її ініціатори і виконавці про цю особистість рідко навіть згадують, не те, щоб заслужений пам'ятник спорудити. А причина така: Григорій Олександрович, як довели історики, походить із запорозьких козаків, котрий, як і багато інших, пішов на службу Російській імперії. Своїм старанним і вірним служінням у війську, багатим розумом і працездатністю досяг найвищих державних посад в імперії. І ось така йому вдячність від пташенят гнізда Катерини II.

На фоні цієї штучно нагнічуваної маячні під парасолькою святкування 225-ї річниці міста залучена вся Україна, державна влада якої виділила більше ста мільйонів гривень для проведення офіційних та урочистих заходів. І це в той час, коли в поліклініці Військово-Морських Сил України через брак коштів немає навіть фіброгастроскопа для обстеження хворих на шлунок. Його, аби надати допомогу людям, лікар вже два роки змушений позичати в інших лікувальних установах.

З усіх областей спрямовуються високі повноважні делегації, щоб разом з Росією відзначити 225-у річницю не мегаполісу, якому вже більше 2500 років, а в дійсності – дату колонізації нею Криму.

Наш національний флот і жодне місто України таких почестей з боку влади ще не знали. Проте, коли у травні цього року командування ВМС України вирішило 90-у річницю підняття на кораблях Чорноморського флоту Українського національного прапора вшанувати встановленням пам'ятної дошки на колоні Графської пристані, місцева влада заборонила це робити, бо повстали антиукраїнські сили.

Проковтнувши цю образу, спішимо на чуже, не наше весілля.

То що ж святкуємо, дорогі українці?

А "не лєпо лі нам браття", як колись закликав відомий літописець, згадати бойові походи з Дніпра до Криму і Херсонеса наших славетних київських князів. Зокрема, похід у червні 860 року князя Аскольда до Константинополя для зміцнення державницьких позицій Київської Руси у Причорномор'ї, або, як київський князь Володимир Великий походом на Крим у 988 році облогою з берега і десантом з моря відвоював у Візантійської імперії головну її колонію Корсунь (Херсонес, Севастополь), як прийняв там християнство, чим поклав початок хрещенню наших древніх пращурів – українців, що поширилося згодом на всю Східну Європу. Згадаймо, браття, ще багато чого славного із власної державної історії і ніколи її не забуваймо, хоч як би намагалися відомі сили ці події вимити з нашої свідомости, витруїти з пам'яті навіть балаганним шоу псевдоювілеїв.

Юрій ТИМОЩУК

Газета "Нація і держава"