Минулої суботи ми урочисто відзначили День Конституції України. Минуло дванадцять років з часу, коли на світанку 28 червня 1996 року суверенна Україна отримала свій Основний Закон. На превеликий жаль, поки що цей документ ще не став головним у нашій державі. Прикро, але багато його доленосних статей і положень не просто не працює, а ще й грубо порушуються "сильними світу цього".

Про це, зокрема, йдеться в інтерв'ю, яке дав нашому часопису заступник голови Конгресу Українських Націоналістів Володимир БОРЕЙЧУК.

– Друже Володимире, в одному з пунктів своєї Програми Конгрес Українських Націоналістів поставив перед собою завдання домагатися заміни діючого зразка паспорта громадянина України із внесенням графи "національність" і його заповненням українською державною мовою. Наскільки реально цю справу втілити у життя і що вже зроблено для цього?

– Давайте повернемося спочатку в історію. Ще навіть за часів тоталітарного комуністичного режиму у паспорті громадянина СРСР була графа "національність". Сам паспорт заповнювався відповідно російською й українською мовами. Коли на політичній мапі світу поряд з іншими пострадянськими країнами постала і наша держава, здавалося б, в цьому плані усе буде приведено в норму, тобто паспорт буде виготовлений державною – українською мовою.

І що ж ми отримали? 2 вересня 1993 року, очевидно, не без погодження з тодішнім Президентом України, колишнім відомим ідеологом Компартії України Леонідом Кравчуком, Верховна Рада на чолі з Іваном Плющем з подачі парламентської комуністичної групи "239" прийняла постанову "Про внесення змін і доповнень до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України "Про затвердження положень про паспорт громадянина України та свідоцтво про народження", згідно з якою з паспорта громадянина України нового зразка була вилучена графа "національність". Більше того, четвертий пункт загального положення про паспорт громадянина України передбачав, що усі записи в паспорті і відомості про його власника, що вносяться до нього, виконуються українською і російською мовами.

Ось так, на догоду космополітичним силам, тодішня Верховна Рада, всупереч волі титульної української нації, "викинула" з паспорта і свідоцтва про народження дитини графу "національність" (доречно зауважити, що в сусідній Росії графа "національність" у паспорті збережена). А тодішня влада поспішила віддрукувати в Ізраїлі бланки паспортів без графи "національність", вчинивши злочин проти українців.

Саме тому віднедавна Конгрес Українських Націоналістов розпочав безстрокову акцію за повернення графи "національність" до паспорта громадянина України й заповнення його однією державною українською мовою.

Слід зазначити, що ця акція викликала неабияку підтримку з боку українців.

Ми готуємо звернення до Президента України як гаранта Конституції і до Верховної Ради з вимогою привести форму паспорта та свідоцтва про народження і їх заповнення у відповідність до вимог Конституції України з поверненням графи "національність".

Хочу сказати також, що Хмельницька обласна організація КУН ще раніше розпочала загальнообласну акцію з відновлення графи "національність" у паспорті громадянина України. Отже, ми сподіваємося, що найближчим часом наша ініціатива стане всеукраїнською.

– Даруйте, коли приймалася постанова щодо затвердження положень про паспорт громадянина України та свідоцтво про народження, тоді ще не була прийнята нова Конституція України.

– На той час діяли окремі частини Конституції колишньої Української РСР та Перехідні Положення Конституції. Але хто заважав нашим політикам після прийняття нового Основного Закону внести зміни до вищезгаданої постанови, окремі положення якої нині прямо суперечать Конституції? Щоправда, якщо пам'ять мені не зраджує, одного разу була спроба внести на розгляд Верховної Ради України законопроект про видання бланків паспорта державною мовою, але народні депутати, з-поміж яких чимало тих, хто маскується під українськими прізвищами, пролізши до влади, грабують нашу країну і корінну націю, яка в Українській державі, на своїй споконвічній землі знаходиться в приниженому стані, навіть не забажали слухати доповідача.

Такий стан нас, українських націоналістів, не може задовільняти. Україна – мононаціональна держава, на цій землі ми живемо тисячоліття, маємо глибоке українське коріння. Тому Верховна Рада не може позбавити титульної нації права називати себе українцями.

Варто пам'ятати, що національність відомої національної меншини визначає равин. А хто ж визначить національність українця, якщо, скажімо, він народився десь у Донецьку чи Луганську, його охрестив московський священик, він навчається у російській школі, живе і формує свою свідомість у російськомовному інформаційному середовищі? Постає питання: чи назве він згодом себе українцем? І саме запис у свідоцтві про народження чи паспорті змусить його відновлювати свою генетичну пам'ять, усвідомити хто він є насправді.

– Схоже, ми непомітно торкнулися ще одного болісного питання – мовного.

– До речі, те, що ми спостерігаємо в цій царині, – теж свідчить про грубе порушення конституційних норм. Якось вирішив потішити онуків українськими казками на дисконосіях. Повірите, обійшов ринок на Петрівці і з великими труднощами знайшов лише один мультфільм українською мовою про Солом'яного бичка, відзнятий у 1956 році. Все решта – російськомовна продукція, або на інших мовах. А візьміть кіно, міжміський транспорт, пісні, що звучать у програмах радіо і телебачення. Українського там почуєш дуже мало. Я вже не кажу про те, яка мова панує в державних установах і органах влади в багатьох областях, зокрема на Сході і Півдні України.

І це тоді, коли стаття 10 Конституції України проголошує, що державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.

При цьому в Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України.

Більше того, маємо рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями 51 народного депутата України про офіційне тлумачення положень статті 10 Конституції України щодо застосування державної мови органами державної влади, органами місцевого самоврядування та використання її у навчальному процесі у навчальних закладах України (справа про застосування української мови).

Вердикт цієї поважної установи більше, ніж зрозумілий: "Положення частини першої статті 10 Конституції України, за яким "державною мовою в Україні є українська мова", треба розуміти так, що українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п'ята статті 10 Конституції України).

2. Виходячи з положень статті 10 Конституції України та законів України щодо гарантування застосування мов в Україні, в тому числі у навчальному процесі, мовою навчання в дошкільних, загальних середніх, професійно-технічних та вищих державних і комунальних навчальних закладах України є українська мова.

У державних і комунальних навчальних закладах поряд з державною мовою відповідно до положень Конституції України, зокрема частини п'ятої статті 53, та законів України, в навчальному процесі можуть застосовуватися та вивчатися мови національних меншин.

3. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим".

– Попри те, що вживання російської мови в Україні є, можна сказати, домінуючим, Міністерство закордонних справ Російської Федерації виступає із заявами, що нібито російську мову утискують в нашій країні. Що можете сказати з цього приводу?

– Наша політична сила належним чином відреагувала на дії Москви. Конгрес Українських Націоналістів виступив із заявою щодо звинувачень МЗС Росії в утисках російської мови на території України. У ній підкреслюється, що заява МЗС Росії щодо "жорстокого пресингу російської мови по адміністративній лінії" є не що інше, як втручання у внутрішні справи незалежної держави, демонстративне приниження української нації, української мови та порушення Конституції України, в якій чітко сказано – державною мовою є українська.

Ми звернули увагу МЗС Росії на те, що Україна є незалежною і суверенною державою, а тому МЗС РФ не має жодних підстав вказувати Україні якою мовою вести теле-радіоефір та проводити навчання. Росія активно намагається впровадити російську мову як другу державну, хоча до сьогодні так і не ратифікувала Європейської хартії регіональних мов або мов меншин. Якщо слідувати логіці заяви російського зовнішньополітичного відомства, то на території Росії, відповідно до кількості автономій, має бути щонайменше 22 державних мови.

У зв'язку з цим ми вимагаємо негайного публічного вибачення МЗС РФ за образи українських громадян в неосвіченості та загальному зниженні рівня культури.

Водночас Конгрес Українських Націоналістів звернувся до світової спільноти із закликом засудити зневажливі заяви російських офіційних органів влади стосовно української держави та української нації.

Микола СЕРГІЙЧУК,

Газета "Нація і держава"