За рішенням  Коломийського суду батько Володимира Андрушка та вся рідня визнаються «особами-зрадниками». «Всі рішення суду неодноразово перевірялись і визнані законними».Сам Андрушко вже декілька років публічно називає своїх суддів кримінальними злочинцями, але «скривдженні» судді чомусь мовчать, хоча Конституція вимагає притягнути до відповідальності кожного, хто ображає суд і суддів. Мовчать, бо виправдатись не зможуть…

Володимир Андрушко народився селі Саджавка, що на Івано-Франківщині. Мати Дарія була Головою осередку Союзу українок, а батько був одним з організаторів „Просвіти”, став політичним емігрантом, помер у США. Ще навчаючись у гімназії Володимир вступив до юнацької сітки ОУН. Так почалась його активна підпільна діяльність: вивішував жовто-блакитні прапори, розповсюджував листівки, перевозив літературу і зброю, за що неодноразово звільняли з роботи, а пізніше і з Чернігівського університету. 1959 був вперше заарештований. Під час обшуку знайшли листівки з написами антирадянського змісту, бікфордів шнур та електродетонатор. За „антирадянську агітацію” та  „зберігання зброї і вибухових речовин” засудили на 5 років. На „відкритий” судовий процес не пустили навіть матір. Побував в таборах Барашево, Сосновки, Явасу, пробували запроторити до психлікарні. 1981 був заарештований в Києві, коли розповсюджував листівки. Київська міліція зі „злочинцем” розібратись не змогла , тому вирок виносив Тернопільський суд - 5 років ув’язнення в таборах суворого режиму і 5 років заслання. У зв’язку з перебудовою 1987 був помилуваний. Володимир – один з організаторів Української Гельсінської Спілки на Івано-Франківщині. !990 став головою обласної організації Української Республіканської партії на Буковині. Його руки того ж року підняли національний прапор над Чернівецьким університетом та над міською ратушею. 1991 року організував у Чернівцях антикомуністичну демонстрацію. Проти Володимира була порушена кримінальна справа за фактом  „особливо цинічного хуліганства”. Слідство було припинено з проголошенням незалежності. Зараз Володимир Андрушко  живе у місті Надвірна Івано-Франківської області, займається літературною працею .Незалежна Україна повністю реабілітувала «злісного пропагандиста». Проте дух совітів все ще смердить нашою державою, тож не дивно, що знайшовся старий більшовицюга, що вирішив поновити «справедливість». Такий собі Володимир Джигринюк опублікував статтю, в котрій мовиться про те, що родина Андрушко в часи війни були зрадниками, прислужниками фашистів. За наклеп та образу Володимир Андрушко подав його до суду, але суддя Коломийського районного суду В.Мануляк та суддя Івано-Франківського апеляційного суду П.Проскурницький всупереч офіційним документам, заявам свідків погодились з наклепником, хоча таке їхнє рішення є кримінальним злочином, згідно зі Статею 375 Кримінального Кодексу України. До речі, про неаби-який «професіоналізм» вищезазначених персон свідчить те, що найважливішим доказом зрадницької поведінки батька Володимира суд вважає заяви двох жінок, які батька не знали, але, бачте,  десь колись від когось чули про його злочини. Про злочинні дії суддів Андрушко повідомив прокуратуру. Проте івано-франківські прокурори І.Римарук, Я.Вітюк та коломийський прокурор Р.Гнідан відповіли, що…такими справами не займаються, а суд і так вирішив усе справедливо.

Як видно з рішення суду, Андрушко повідомив, що держава дала йому компенсацію за забране комуністами майно батьків. Судді знають, що компенсація дається за майно тих, хто жодного злочину не чинили, вони не заперечують справедливості компенсації, але й погоджуються з відповідачем, що батьки Андрушка злочинці. А чому тут, власне, дивуватись? Вони всі «свої парні», що діють в кращих традиціях більшовицького зброду. Та й хто доводитиме злочинність дій цих всіх джигринюків та мануляк, адже ж, як відомо,  ворон ворону ока не виклює. Єдиний вихід – це підтримка громадськості, яка в цім випадку мовчати просто не має права. Ми мусимо єднатись, діяти і перемогти. В ім’я Правди, Справедливості, Незалежності.

Наталя Шевчук