Нинішня складна політична ситуація пояснюється тим, що люди не готові керувати ні своїм селом, ні своїм містом, ні своєю областю, ні своєю країною. Як їх не допускали до цих процесів «за совітів», так не допускають і при «незалежниках». Люди не знають ідеології загального добра. Ось чому вони є пішаками у чужій грі. Людей треба навчити такого стану національної свідомости, щоб горе кожної людини стало горем усього народу, щоб багатство країни розподілялося всім порівну (з відповідним корегуванням).

Багаті люди повинні мати таку свідомість, щоб думати про країну як про свою родину, щоб не добивали свою країну, не вивозили з неї багатства, а інвестували кошти в економіку, спонсорували соціальну сферу, щоб для багатих людей були братами і сестрами всі оті прості люди – «маленькі українці».

Щоб змінити ситуацію, в останні роки все частіше і наполегливіше багато хто звертається до проблеми Української Національної Ідеї (УНІ).

Не будемо втрачати часу на дискусії. Спитаймо себе: нині, в незалежній Україні, Національна Ідея тихо вмирає чи тихо відроджується, щоб повноцінно функціонувати в суспільстві? Вона пробивається на світ Божий після століть замовчування, потоптування, оббріхування. Вона благословенна Богом і є безсмертною, як і сама Україна.

УНІ зародилася на світі разом з першими українськими словами, і вже ніколи не вмирала. Вона живе, пульсує, але потребує постійної енергетичної підтримки з боку народу, нації, держави.

Викладу своє бачення цієї проблеми. УНІ є воістину великою проблемою: за скільки сотень років до неї не можна було «доторкатися», бо вона будила «приспаний» народ. Тепер можна, бо Україна – незалежна держава. У ситуації свободи слова УНІ «витає» в повітрі, «ходить» поміж нас, подразнює нашу уяву своєю таємничістю, а «в руки не дається». Поки що.

Українська Національна Ідея – це глобальна ідеологія українства. Є політична ідеологія, окремо існують інші види прикладних ідеологій (економічна, дипломатична, мистецька...). А УНІ – синтезована, інтегрована, об’єднувальна ідеологія, яка постає на захист чести та гідности Нації, породжує патріотизм, продукує національну свідомість. Ідеологія українського буття має простий і праведний зміст: титульна нація України має бути державною, правлячою нацією, гегемоном суспільства. Українська Національна Ідея починається з української національної ідеології.

УНІ – це національно-патріотична ідеологія як система виховання людей країни в дусі патріотизму, любови до держави, в прагненні побудови кращого майбутнього для наступних поколінь. Патріотизм – це живильна сила духу, яка мобілізує як окрему людину, так і все суспільство на творчі зусилля в ім’я держави, безсмертя нації.

Без патріотичної ідеології не можна виховати патріота України. Український незалежницький патріотизм ґрунтується на рідній мові, культурі, мистецтві, освіті. Без української мови, без українського патріотизму освіта формує безбатченків, манкуртів, колаборантів, ідейних яничарів. А патріоти при цій системі виникають лише як алогічний парадокс. Громадяни без почуття українського патріотизму з легкою душею покидають Україну, свою землю, рідних і близьких людей, шукаючи чогось кращого, – замість того, щоб це «краще» будувати в Україні. Такі люди не ображаються, коли їх називають хохлами, вони і самі себе так іменують.

Ідеологія покликана навести порядок у людських головах і душах. Ідеологія – найважливіша складова Української Національної Ідеї. На ідеологію покладається найважливіша функція УНІ – об’єднувати суспільство, громадян в один живий і творчий організм, який називається нацією.

Українська Національна Ідея є ідейним і водночас прикладним інструментом Самоорганізації Української Нації. Ключовими словами Української Національної Самоорганізації є заклик: «Україна – понад усе!»

Стрижнем Української Національної Ідеї є доктрина безсмертности України. Першим похідним елементом цієї доктрини є категорія сучасного звучання: «Україна має бути українською».

Оскільки до великого тіла української нації додалися «друзки» інших національностей, то УНІ торкається тих з них, які сприйняли Україну і українську націю як своє рідне середовище. І в той же час УНІ не є надбанням тих мешканців України, для яких і Україна, і українська нація є чужими категоріями. В Україні є частина етнічних українців, світогляд яких зіпсований чужими ідеологіями, які не визнають права України і українців на суверенне національне життя. Цю частину населення треба повернути в своє природне, українське лоно, зняти з них шкідливу заангажованість, очистити націю від скверни. Потрібно здійснити практичні заходи до спонукання заблудлих російськомовних і російськоідейних українців ідентифікувати себе з національним українством. Потрібно повернути в українське лоно всіх українців, які в попередні часи відмовилися від свого українського коріння. Має вестися копітка роз’яснювальна робота про честь і гідність українства, про те, що вони завдають болісних ударів Матері-Україні відмовою від неї. Не забуваймо, що ці люди генетично належать до українського етносу і їх треба врятувати. Це святий обов’язок нації.

Не можна забувати, що УНІ – це джерело духовности (релігійної та світської), чистоти особи та спільноти. Це мирна категорія, але не нейтральна. Вона відкидає споживацьку ідеологію, яку іноді називають «споживацькою цивілізацією». Навряд чи правомірно цей процес «відкату» кваліфікувати таким позитивним поняттям, як цивілізація. Інфекційна пошесть споживацтва – це початок кінця духовности людини на Землі. Людина добровільно перетворюється в істоту, яка ставить за мету жити, щоб їсти, пити, задовольняти інші фізіологічні потреби. Це фетишизація гедонізму, втрата святости прагнень до творчої праці, потоптання співчуття, доброти, благодаріння.

УНІ – це правда, хоч якою б вона була: гіркою чи солодкою. Правда має бути чистою і святою. І тільки тоді вона врятує нас.

З якою ж правдою нинішня суверенна Україна йде у світ? Поки що з малою правдою. Соромиться наша влада сказати все, що з нами робили наші окупанти і що продовжують робити уже тепер. Чому така сором’язливість? Бо колоніальний дух ще не зовсім покинув наші душі. Ми не сказали світові та й собі також:

1. Про людські втрати за період 1654–1991 роки з вини Росії.

2. Про матеріальні втрати України за цей же період і з тієї ж причини.

З. Про духовну руйнацію українства засобами російського великодержавного шовінізму та російського комунізму.

4. Про геноцид української нації не лише Голодомором, а й насильницьким позбавленням значної частини українства материнської (української) мови.

5. Про руйнацію природи і навколишнього середовища.

6. Про загрози, які йдуть від Росії в період 1991–2007 рр.

7. Про злочини інших окупантів.

УНІ має спонукати українське патріотичне суспільство визнати і заявити на весь світ, що Росія була до 1991 р. іноземним окупантом України. А нині робить усе можливе, аби повернути Україну у колишній стан своєї колонії.

УНІ дає поштовх до суду окупантів: росіян і німців; поставити питання про відшкодування ними завданих втрат Україні під час їхньої окупації.

Національна ідея вимагає постановки цих питань перед собою і перед світом. Якщо ми про це мовчимо, то світ вважає, що у нас немає ні до кого претензій з цих питань. Тобто, ми свідомо чи несвідомо покриваємо злочини, вчинені супроти нас іншими країнами.

Що таке національна держава в системі Української Національної Ідеї? Це, перш за все, національно-етнічна справедливість у даній країні, державі. У структурах влад (державної і представницької) має бути суворо дотримана пропорційність до питомої ваги етносів у суспільстві. У нашому прикладі 78% українців мають перебрати представництво у всіх владних органах; приватизація мала б бути здійснена за цим же принципом (78% власности мало б належати українцям, а 22 % – представникам національних меншин); те саме стосується інших сфер державного і суспільного життя.

УНІ цілком логічно має містити в собі право Української держави позбавляти виборчого права тих, хто сповідує ворожу щодо незалежної України ідеологію і практику. Більше того, тут повинна діяти жорстка політика протекціонізму національних інтересів України. Це означає, що ідейно і практично ворожі партії, організації мають бути забороненими в Україні: комуністи, соціалісти та інші подібні партійні та громадські організації.

УНІ повинна мати таку притягальну силу, щоб українці з далеких і близьких світів з’їжджалися у рідний край, додому, в Україну на постійне проживання, щоб рятували не тільки свою Батьківщину, а й себе. Всі ми, українці вдома і в діаспорах, чітко розуміємо, що українська людність за кордоном втрачає свою національну ідентичність. Наприклад, у Росії ще зовсім недавно визнавалося, що там мешкає 20 млн українців. А вже в 2006 р. в усіх ЗМІ «прокотилася» цифра в 4 млн чол. Де ж поділися 16 млн українців? Згадаймо деякі моменти: Краснодарський та Ставропольський краї – це переважно українська людність; Далекий Схід (Зелений клин) – українці; Тюменська область – 1 млн українців; північні широти – багато українців. У Москві – півмільйона українців. У Брянській, Курській, Білгородській, Воронізькій, Ростовській областях – багато українців. Отож, 16 млн українців перетворені на 16 млн росіян («русских»).

Те саме відбувається у США, Канаді, інших країнах поселення українців. Представники української нації (а їх десятки мільйонів) перетворилися в етнічний «матеріал» для оздоровлення (фізичного та інтелектуального) інших націй. Боляче про це говорити, але така реальність. Хто і коли збере цих дітей України до своєї рідної хати, до своєї природної Батьківщини? Тільки УНІ. Бо саме вона продукує відповідальність за долю України і особисту долю кожного з нас.

УНІ – це дух, який пробуджує любов до Рідного Краю, до рідної культури, до свого минулого; породжує прагнення зробити кращим сучасне і майбутнє життя.

Якби наша УНІ функціонувала в повному обсязі, то хіба міг вестися ідеологічний бій на тему: визнавати чи не визнавати ОУН-УПА захисниками України і борцями за її волю? Ці люди були б на перших місцях пошани і слави.

УНІ – основа для:

– очищення українського суспільства від ворожих сил, антиукраїнських організацій; проведення люстрації усіх, хто співпрацював з КПРС і КДБ; звільнення і відсторонення їх від керівної роботи;

– проведення реприватизації незаконно захоплених об’єктів народного господарства з наступним конкурсним продажем їх на справедливій основі;

– витіснення з української території Російської православної церкви;

– введення найжорстокіших заходів покарання за корупцію, хабарі, за моральне розкладання молоді, за наркоманію; проституцію, пияцтво, куріння;

– призупинення деградації українства, його денаціоналізації, вимирання нації. Це головна загроза для існування української нації, української державності;

– відродження села, здійснення прогресивної аграрної реформи;

– відродження інших базових галузей економіки, а також культури, освіти, науки, охорони здоров’я;

– агітації і пропаганди переваг національних форм життя.

УНІ – фундамент державности, культури, світогляду, духовної сутности нації, характеру народу. Щоб УНІ стала реальністю, треба, щоб вона своєю правдою увійшла у свідомість кожної української людини, стала часткою людського єства, як душа, як серце, з любов’ю до Батьківщини, з патріотичними почуттями.

УНІ покликана формувати кадри, здатні мислити широко, глибоко і глобально. Такі кадри – це еліта. Потрібні масштабні і амбітні люди.

Таким чином, УНІ становить собою систему формування нормальної людини, нормальної родини (сім’ї), нормального суспільства, нормальної країни, нормальної держави.

Чи знайдуться такі, хто з цим не погодяться, стануть активно паплюжити УНІ, звинувачувати її прихильників? Знайдуться, і їх буде чимало. Це будуть «критики», «поборники прав людини», які живуть за законами грабунку національних багатств України. Хай вони лютують, а українство має йти дорогою, осяяною світлом Національної Ідеї!

Іван БЕЛЕБЕХА

Газета "Нація і держава"