2. Процеси глобалізації, що супроводжуються посиленням взаємозв’язків,  інтенсифікацією економічного зростання, в першу чергу позначаються загостренням конкуренції на рівні держав, регіонів, корпорацій та посиленням нерівності, диференціацією світового простору.  Ефективна національна стратегія може бути побудована лише з усвідомленням ролі інформації, нових технологій, людських ресурсів. Зростає значення науки, освіти і, безумовно, якості державного управління.

3. Глобалізація небезпечна для України й українства світу насамперед тому, що вона застала українську націю розбалансованою, ослабленою внаслідок тривалої колоніальної залежності від чужоземних політичних центрів.

4. Україна й на даний час знаходиться на перетині геоекономічних і геополітичних інтересів інших суб’єктів міжнародних відносин, підґрунтям для чого є розшарування українського суспільства, висока частка «тінізації» і низька конкурентоспроможність економіки, диспропорції регіонального розвитку у поєднанні з ємністю ринку збуту та забезпеченістю окремими видами ресурсів.

5. Наступ глобалізації в  економічній, соціальній, екологічній, мовно-культурній, сферах повинен бути використаний для консолідації української нації перед новою загрозою її існуванню та поборювання неоколоніальної експансії, для ренаціоналізації українців в Україні та припинення асиміляції українців у діаспорі і на українських етнічних територіях в межах інших держав. 

6. Гідна відповідь на історичний виклик глобалізації має зробити українство згуртованішим, економічно, культурно, інформаційно, ментально міцнішим, вивести його в число провідних націй світу, а Україну – до передових світових потуг, суб’єктів світового історичного процесу. 

7. Українська еліта має взяти на себе історичну відповідальність за долю України й українства перед загрозою глобалізації й очолити процес реукраїнізації урбаністичного середовища, збільшення питомої присутності українськості в Україні, а внаслідок цього й у світі. Особливу увагу варто приділити формуванню позитивного іміджу держави та її регіонів в світі, поширенню серед населення достовірної інформації щодо історії України та її  місця в сучасній системі міжнародних відносин.

8. Основними кроками до побудови сильної національної держави мають стати впровадження високих стандартів адміністрування, стимулювання інвестиційної та інноваційної діяльності, інформатизація, регулювання діяльності транснаціональних корпорацій, реформи в галузі освіти, збереження навколишнього середовища та культурної спадщини.

9. Стаття 1 нової Конституції України повинна узгоджуватися з Декларацією про державний суверенітет України: „Україна – суверенна національна держава української нації”. 

Резолюція прийнята під час роботи круглого столу «Націософія та націозростання в епоху глобалізації»