Розпочалося нове убивство першого дійсно українського Президента України В. Ющенка, тепер уже у більш серйозний спосіб, аніж через отруєння.

Проговорився, нарешті, і В. Литвин, який, як виявилося, не потрібний Україні, бо не став зі своїми прибічниками у лави українських сил, а знущався над Україною, розігруючи "золоту акцію" на тлі хиткої рівноваги українських та антиукраїнських сил.

У бесіді з телеведучим С. Цеголоком на п'ятому телеканалі 4 вересня він виголосив напівправду: блоки Ю. Тимошенко і регіоналів користують Україну як географічно-живильне середовище для власного бізнесу і іншим бачити це середовище, тобто Україну, не хочуть, бо вони "прагматики"! Зраду української нації цими силами, відхід від розбудови конституційно визначеної Української національної держави, а саме за таку розбудову несе відповідальність Гарант Конституції – Президент, В. Литвин називає "прагматизмом", а це в даному випадку синонім зради.

Бо не "прагматизм" це, а приречення української нації на вічну роль тяглової сили "на нашій не своїй землі" у тимчасовій чужій космополітичній державі, з невідворотним поверненням її у близькому майбутньому до складу Московської імперії бо: "Существование Украины в нынешних границах и с нынешним статусом "суверенного государства" наносит чувствительный удар по геополитическим интересам России. Дальнейшее существование унитарной Украины недопустимо" (імперський геополітик Дугін).

"…Не только гавани и пирсы теряем мы с утратой Украины. Мы теряем примерно треть ресурсов страны, более трети современных производств и около трети – давайте говорить прямо! – наиболее ценного для будущего нашей державы генетического потенциала. Именно поэтому подготовка общественного сознания к скорейшему присоединению и на сей раз – полному слиянию с ней (Россией) Украины… есть первая и важнейшая задача русской государственной идеологии" (А. Буйлов. Із виступу на пленумі правління Спілки письменників Росії). Цитую за книгою Г. Могильницької "Літос", Броварі, Українська ідея, 2006.

Підкреслюю – це не заяви окремих росіян! Це імперська політика Москви, яку підтримує більшість населення обскубаної імперії. Це чітко зрозуміли народи Прибалтики і загнані у Варшавський договір країни, бо і їм готувалася доля України в транскрипції московства, а тому вони негайно рятували себе вступом в систему колективної безпеки цивілізованої Європи в той час, коли кравчуки просили московців не виїжджати з України, бо тут їм буде краще, ніж у Саратові, демонструючи в такий спосіб невігластво більш небезпечне для України, аніж національне невігластво Грушевського і Вінниченка в УНР.

Вкотре наголошую, нам не потрібні прем'єри і уряди, які не плекають програми розбудови Української національної держави, тобто: відібрання влади в Україні в руки української нації – її патріотичних сил; передачі в руки української нації 80 % командних висот – землі, засобів виробництва, інформаційного поля; переходу віруючих під омофор Української Помісної Церкви Київського Патріархату; утвердження єдиної української державної мови; укорінення, узвичаєння унітарности України; повернення її в цивілізовану Європу, в її системи колективної безпеки. Бо всяка інша програма є ілюзією, тимчасовою дурилкою.

Якщо до зради Ю. Тимошенко московський плацдарм в Україні в ім'я майбутнього "полного слияния Украины с Россией" утримували Янукович, Симоненко, Мороз, несамовита Вітренко і їхні підспівувачі (відкриті й приховані), то тепер прорізалась Ю.Тимошенко і Ко. Прорізалася (довелося виходити з підпілля!)... тому, що Президент В. Ющенко не пішов на зраду України та мужньо став на шлях розбудови Української національної держави, і подальша його діяльність на цьому посту загрожує "прагматизмові" неукраїнських сил.

Сьогодні найбільша небезпека для України – це можлива зрада (несвідома зрада) себе і першого свого Президента обдуреним українським народом на наступних виборах (парламентських і президентських).

Вже натепер В. Ющенко увійшов в історію як борець за Українську національну державу і таким залишиться в ній навіки, а "прагматичні" сили – ця політична шантрапа чорною плямою знову впаде на сумні сторінки національної історії українців.

Оптимальною Верховною Радою була б така, яка надавала б якнайбільше повноважень тому Президентові України, який наполегливо будує Українську національну державу, і обмежувала б повноваження того президента, який нездатний наполегливо те робити. Для цього Верховна Рада повинна бути українською за суттю, а не збіговиськом бізнесових "прагматиків"-безбатченків.

Вже двічі поспіль український народ спромігся делегувати у Верховну Раду (п'ятого і шостого скликань) більшість, яка клялася будувати українську національну державу. Але першого разу відкрився Мороз, який вважає, що у того немає серця, хто не жалкує, що розпався "Радянський Союз" – винищувач України, і пішов на відкриту зраду, перекинувшись у ворожий табір. А другого разу, тепер, перекинулась туди Ю. Тимошенко.

Платні політологи (хто їм платить?!) розповсюджують найнебезпечнішу неправду (користуючись тим, що вона, на жаль, дуже схожа на правду), буцімто боротьба йде за президентське крісло; якби ж то так! Вони приховують від народу найнебезпечнішу, погибельну суть: боротьба йде за те – відбудеться українська державна Україна (на це кладе сили, здоров'я і саме життя В. Ющенко і ті, хто з ним), чи космополітичні бізнесово-бандитські сили здадуть пограбовані терени України Москві "для полного слияния", сподіваючись наївно, що награбоване у них не відберуть; насправді саме вони опиняться в сибірських концтаборах, якщо не встигнуть втекти у вільний світ.

Брехні (і безглуздя багатьох, хто потрапив у їхні тенета) ворожих сил-"прагматиків", за слабкодухим визначенням легкодухого В. Литвина, та навішування платними політологами локшини на вуха довірливим українцям, – майбутнім бездержавним рабам на географічних теренах України та в сибірах, можуть привести до зради українськими виборцями самих себе.

Сьогодні гаслом має стати: "Національна пильність і готовність до захисту Вітчизни!"

Брати і сестри українці! Маємо повстати тепер, бо пізніше буде пізно! Не зможе бути Президент В. Ющенко Гарантом Конституції і держави, якщо конституційні важелі забезпечення гарантій ворожі сили у нього відберуть!

На виборах до Верховної Ради необхідно масово підтримати президентські сили і покарати "прагматиків-зрадників"; українська більшість у Верховній Раді має бути достатньою для зміцнення Української держави.

Ми зобов'язані зламати ситуацію, яка сьогодні панує в Україні і яку геніально точно визначив український політолог-патріот полковник Микола Сціборський ще в 1935 році: "Сучасний парламентаризм витворює свого роду "спеціалістів" від політики, цілком відірваних від народного ґрунту. Партійні комітети стають "торгівельними бюрами", де можна купити-продати суспільний інтерес за вподобою. Це давно вже привело до скупчення в проводі партій різних неморальних суспільних покидьків, а самій політичній діяльності надало в народній опінії характеру несумлінного і своєкорисного ґешефтмахерства. Внаслідок – найкращі, здібні, творчі елементи суспільства з відразою відвертаються від політики".

Маємо напружити всі сили, вивчити біографії, практичну діяльність кандидатів і залишити в поіменних бюлетенях лише здібних, творчих, патріотичних українських громадян; вибори за закритими списками маємо бойкотувати загальнонаціональним страйком.

На виборах президента маємо в першому турі і з великою перевагою голосів вибрати В. Ющенка як єдиного підготовленого і зміцнілого дійсно українського Президента.

Якщо раніше Президент В. Ющенко десь проявляв нетвердість, то лише тому, що ми, виборці, вибивали ґрунт у нього з-під ніг, засилаючи у Верховну Раду більше половини депутатів-гешефтмахерів. В. Ющенко насправді уже вивчився на Президента і в його другій каденції Україна здатна буде отримати надійний європейський і світовий захист нашої державности. Інакше – "полное слияние-уничтожение!".

Українці Сходу і Півдня України: ви в лихі часи для нашої національної долі втратили здебільшого рідну мову, але ж страшно подумати, що ви втратили більше, ніж мову, і знову, як і на початку ХХ ст., вкинете своїми голосами українську націю в казан азійщини, де з неї виварять і сам дух наших дідів-прадідів.

Маємо повстати! На виборах маємо боротися бюлетенями тільки з поіменними списками. Лідерів блоків і партій, які привели у закритих продажних списках у Верховну Раду п'ятого скликання 65 % чужинців і близько 30 % українських спекулянтів совістю, маємо викреслювати з бюлетенів.

Окрім бюлетенної зброї, маємо також готувати і дієвіші аргументи для порятунку Вітчизни.

полковник, кандидат технічних наук,

старший науковий співробітник,

незалежний політолог

Газета "Нація і держава"